Володимир Обрізан: особистий сайт - 05

Чому я звільнився з університету

2016-11-05T10:05:00+02:00

Пів року тому я написав нотатку "Звільняюся з університету" (Звільняюся з університету) і пообіцяв розповісти, чому я пішов.

До мене часто підходили студенти й запитували: "Володимире Ігоровичу, а чому ви досі тут працюєте, а не поїхали до США"? На що я, почервонівши, відповідав: "А хто ж вас учитиме?" або "Я виконую свою соціальну роль" чи зовсім філософське: "Якби я поїхав, то ми б не познайомилися".

У період із 2005 по 2016 рік у мене було чотири ролі в університеті:

— викладач;
— науковець;
— менеджер;
— клерк.

У ролі клерка я був членом Ради молодих учених університету. Це була рада All Stars, бо там були найактивніші й найрозумніші молоді люди нашого вишу. Одним із найяскравіших моментів роботи в Раді була подача нами пропозиції, як змінити Молодіжний форум, щоб він став привабливим для молодих учених ззовні, та й щоб просто підняти планку вище, а не той сором, який там зараз. Але керівництво вишу нас не підтримало. За якийсь час стало зрозуміло, що ми — "кишенькова рада".

Як менеджер я керував студентськими проєктами на кафедрі АПВТ. Також познайомився з купою талановитих хлопців і дівчат, із багатьма спілкуємося досі, через роки. Працювати зі студентами цікаво, але непросто. Дуже часто бувало, що студенти просто зникали в той момент, коли закінчувався семестр і курсову було здано.

— А як же зробити з курсової класний стартап, впровадити, продати?
— Ну, якось іншим разом.

Як науковець я писав статті й дисертацію. Наука — це один із найзахопливіших видів діяльності, бо постійно вчишся, і кінця-краю там не видно. Не можна щось дослідити повністю. Але на це потрібно багато часу. Тим паче, що спеціальність у нас технічна — потрібно вдесятеро більше часу, ніж на теоретичні науки. Через дефіцит бюджету часу мій науковий результат вийшов пропорційно скромним.

Як викладач я вперше в нашому університеті (та й в Україні) розробив і прочитав курси з паралельного програмування на багатоядерних процесорах, проєктування систем на кристалах за допомогою мови SystemC, програмування мобільних платформ, програмування хмарних сервісів. Не всі студенти оцінили мою працю належно. Я дуже добре пам’ятаю той день. Це була п’ятниця, 22 квітня 2016 року. Я підготувався до останньої лекції з курсу програмування мобільних платформ. Це мала бути класна лекція про мобільну аналітику. Але з двох груп на заняття прийшла лише одна людина. За тиждень я провів останню лабораторну роботу, машинально виставив оцінки студентам. Після лаби зайшов до завкафа й сказав, що я йду.

Виникає питання. Якщо не гроші, то що мене мотивувало працювати в університеті? У бізнес-школі нас навчили, що, виявляється, зарплата — це не мотивувальний фактор. У сучасній теорії мотивації (Герцберг) мотивувальні фактори — це успіх, кар’єрне зростання, визнання й схвалення результатів роботи, творчий ріст, високий ступінь відповідальності.

Немає успіху в університеті — немає мотивації там працювати.

Тепер той час, який я витрачав в університеті на лекції, я витрачаю на лекції у своїй організації. Це дає дуже великий ефект, а з ним і успіх. Є успіх — є мотивація їх проводити.

В університеті я був міським божевільним, а за його межами — експертом у розробці програмних продуктів.

Заради справедливості хочу відзначити кілька великих успіхів. По-перше, це участь у проєкті з розробки системи моделювання несправностей Sigetest — насамперед велика праця Сергія Зайченка. По-друге, це участь у роботі оргкомітету East-West Design & Test Symposium — велика й наполеглива робота проф. Хаханова, Чумаченко, Литвинової та всіх волонтерів. Ну і вишенька на торті — це проведення клубу "Пітон на АПВТ". Там усі молодці, складно когось виокремити. :)

Відповідь через 11 років

2016-02-05T22:53:00+02:00

У 1999 році я познайомився з дівчиною на морі. У нас зав’язалася дружба, але тривала вона недовго, буквально кілька днів: її сім’я їхала з курорту набагато раніше за мою. Жила вона в іншому місті, і оскільки ні інтернету, ні смс тоді ще не винайшли (я маю на увазі в Україні не винайшли), то залишався єдиний варіант спілкування — паперова пошта.

У мене, до речі, дуже добрі стосунки зі звичайною поштою, мені тоді зовсім неважко було раз на тиждень писати їй листи або іншим друзям. Я навіть одного друга навчив грати на гітарі паперовою поштою. Ну а листівки я досі надсилаю з кожного міста, яке відвідую.

І ми почали з нею листуватися. Через кілька місяців у нас сталося непорозуміння, я перестав відповідати на її листи. На цьому роман за листуванням і припинився.

Фаст-форвард у 2010 рік. Мобільні телефони, у декого по два, інтернет, HDTV, гривня по вісім, Янукович щойно став президентом. Я обзавівся соцмережами й шукав однокласників, одногрупників та інших знайомих. Згадав я і про те старе листування. Знайти дівчину за ім’ям і прізвищем не склало труднощів. Я просидів усю ніч і перечитав усі листи з того далекого 99 року. І я написав їй відповідь на ті листи без відповіді через 11 років.

Звісно, жодної дружби вже не вийшло. Людина в 15 і людина в 26 — це дві різні людини. Але справу було зроблено: листування отримало логічне завершення.

Але краще відповідати вчасно.

Подкаст із програмістом з Uber

2015-11-05T08:26:00+02:00

Цікавий подкаст з Андрієм Ясинецьким — програмістом з Uber (російською мовою). Дуже цікаво про сьогодення й майбутнє сервісу.

У Сан-Франциско Uber оптимізовано так, що машина приїжджає в середньому через 2,5 хвилини після замовлення. У нас у 16-поверховому будинку ліфта довше чекати треба. Тобто викликав таксі, поки вийшов із квартири, спустився, а машина вже чекає під будинком.

Цікаво, що в майбутньому все буде оптимізовано так, що в одній машині їхатимуть кілька незнайомих пасажирів, просто тому що їм по дорозі. А в багажнику ще лежатиме кілька посилок. Так економія більша.

Студенти цікавляться 2

2014-10-05T21:52:00+03:00

Студенти цікавляться:

Хочу серйозно зайнятися програмуванням. Яку мову вибрати?

Якщо займатися серйозно, то будь-яку.

Поширена помилка серед студентів — це сидіти й нічого не робити. Лінь ми тут обговорювати не будемо, а розглянемо ситуацію, коли студент паралізований вибором мови чи технології.

Ззовні професії декому здається, що існують такі мови (технології, бібліотеки, фреймворки), вивчення яких гарантовано приведе до успіху, і такі, вивчення яких буде лише марною тратою часу. А раз так, то студентові важко вибрати: а раптом я помилюся і все буде даремно? Але секрет тут дуже простий: вивчення будь-якої мови приводить до успіху.

Поки одні студенти втрачають час у непродуктивних поверхових роздумах про переваги й недоліки тієї чи іншої технології, інші студенти читають книжки, пишуть програми, набивають ґулі, переписують програми заново і вже не з чужих слів знають те, про що перші навіть не здогадуються.

Ще важливо розуміти, що вибір мови — це в більшості випадків лише вибір синтаксису введення інструкцій у комп’ютер. А фундаментальні принципи побудови систем, принципи об’єктно-орієнтованого чи функціонального програмування, алгоритми, протоколи і стандарти всюди спільні. З погляду ООП інтерфейс класу на Пітоні буде таким самим, як і на C#. Формат JSON-відповіді від сервера для Андроїда нічим не відрізняється від JSON-відповіді від сервера для Айфона. І так далі.

Вибір першої мови для серйозного вивчення — це не вибір на все життя. Найімовірніше, студент вивчить ще кілька мов програмування до захисту диплома, а потім ще кілька, коли вже стане професіоналом. І так усе життя.

І от поки одні хлопці вчаться й розвиваються, інші хлопці марно витрачають час у сумнівах.

Іди й програмуй!

У попередніх випусках:

— Студенти цікавляться про захист диплома.

Цікавить моя думка з будь-якого питання університетського життя? Надсилайте свої запитання на volodymyr.obrizan@gmail.com. Анонімність гарантується. Відповіді публікуватимуться в міру надходження запитань. Також запитання можна поставити через сайт анонімних запитань http://ask.fm/obrizan

Сайт ХНУРЕ 20х2 року

2012-08-05T15:08:00+03:00

Ну й про погоду

2010-12-05T10:51:00+02:00

Не можу зрозуміти, як узагалі живуть на білому світі люди, яким улітку спекотно, узимку холодно, восени сиро, а навесні ще чортзна-що. Моя улюблена пора року — та, що тут і зараз. Улітку — літо, восени — осінь, узимку — зима.

З недавньої розмови: — Як справи? — Та ось холодно... — Холодно? Дружку, це лише мінус 10, і тобі вже холодно? А що ж ти казатимеш у мінус 25?

Пам’ятаю, у 2006 році взимку два тижні навчався в Нижньогородському держуніверситеті. Тоді наприкінці січня стовпчик термометра рідко піднімався вище мінус 20. Але для нас було за щастя всією групою піти погуляти центром Нижнього Новгорода пізно ввечері мало не в мінус 30. Згадую ті прогулянки з великою радістю і з задоволенням повторив би їх знову.

Один мій знайомий, щойно починається зима, скуповує в аптеці снодійне, замикається вдома і весь час спить до перших струмочків на вулиці. Коли я дивлюся на градусник, а там мінус 25, то думаю: «О, треба піти погуляти, рідко буває так по-зимовому кльово»!

У природи немає поганої погоди.

Маркетинговий мерчандайзинг II

2010-11-05T22:22:00+02:00

Ми нещодавно вже писали про те, як місцевих роганських алкашів мають на високому інтелектуальному рівні. Нагадаємо, тоді пак соціального пива «Львівське», що складався із шести пляшок, коштував 17,95. Під гаслом «зручно і вигідно» продається товар на одну копійку дорожче. Але сьогодні відділ маркетингового мерчандайзингу супермаркету «Класс» знахабнів уже далі нікуди. Користуючись тим, що людина в стані алкогольного сп’яніння не здатна множити в голові тризначні дробові числа на шість, вони зарядили вартість «вигідного» гниль-пака до 18 гривень 25 копійок, що на 31 копійку дорожче, ніж купувати ту саму сцянину в пляшках окремо.

Завершився курс «Багатоядерне програмування»

2009-05-05T22:22:00+03:00

Сьогодні була остання лекція з «Багатоядерного програмування», курсу, який я читаю для студентів нашого клубу. Хотілося б подякувати хлопцям, які, попри те, що курс не розрахований на першокурсників, попри пізній час проведення занять, усе одно продовжували ходити до самого кінця. Мені можуть позаздрити багато викладачів, що у студентів така висока внутрішня мотивація.

За ці 22 лекції та практичні роботи встигли багато: програмували під бібліотеки OpenMP, WinAPI, MPI, Intel Threading Building Blocks, випробували програми Intel VTune Performance Analyzer, Thread Checker, Thread Profiler, навіть вистачило часу відволіктися й спробувати оптимізацію послідовних програм під особливості мікроархітектури Intel Core2 Duo.

Хотілося б отримати від вас зворотний зв’язок: що сподобалося в курсі, а що не сподобалося? Що можна покращити, що можна погіршити? Зокрема, у мене є такі запитання:

чи потрібно вивчати WinAPI, чи необхідно почати з OpenMP і більше зосередитися на Intel TBB?
чи потрібно більше уваги приділити будові мікроархітектури?
що було найважчим для розуміння, а на яких темах ви «позіхали»?
що можна розглянути докладніше, а що можна викинути?
які приклади потрібно розглядати на лабораторних?
що потрібно зробити, щоб курс став цікавішим, веселішим, кориснішим?

Відповідати можна в коментарях, писати на volodymyr.obrizan@gmail.com або говорити під час особистої зустрічі. Будь-яка допомога буде доречною. Дякую!

Охочі прослухати цей курс мають почекати до осені. Найімовірніше, я прочитаю його ще раз у межах наших клубних занять.