Володимир Обрізан: особистий сайт - 06

Відповідь Е. Є. Рубіну та В. І. Кауку

2016-11-06T10:30:00+02:00

Учора Віктор Іванович Каук перепостив мій пост про “Чому я звільнився з універу” в групу “ХНУРЕ - відкрита група” (https://www.facebook.com/groups/vicerector/permalink/1806975352897269/). Репост він супроводив своїм наративом. Під репостом відбулася дискусія, зокрема й за участю ректора ХНУРЕ Едуарда Юхимовича Рубіна.

До мене звернулося кілька людей, мовляв, Вово, ми розгублені: є кілька інтерпретацій твого поста. Кому вірити?

Хто не хоче псувати собі настрій у цей чудовий недільний день, тому далі краще не читати.

В. І. Каук про моє звільнення: “Вражає те, що саме останній рік став таким і підштовхнув його до цього рішення. Без таких людей ХНУРЕ буде важко підтверджувати високий рівень ІТ навіть у Харківському регіоні. Без молодих, активних, професійних і талановитих нам не вижити. І якщо таких, як Володимир Обрізан, виживає наша система організації та управління, то необхідно щось змінювати, і терміново.”

Давайте одразу про найголовніше: високий рівень ІТ у ХНУРЕ просрав Михайло Федорович Бондаренко. Я вступив у 2000-му на каф. ЕОМ, і вже тоді там навчалися за хабарі, а на лекціях із розумним виглядом розповідали про мікросхеми серії 555 зразка 1970-х років. (Для порівняння: у 2000 році компанія Інтел випустила мікропроцесор Пентіум 4 з інтеграцією 42 млн транзисторів). У 2005-му на захисті диплома в мого одногрупника запитали: “Чим автомат Мілі відрізняється від автомата Мура?”, він відповів: “Давайте залишимо це питання без відповіді”, і йому поставили “відмінно” та видали диплом. У 2004-му інший одногрупник одразу після отримання диплома бакалавра пішов зі словами: “Мене тут нічому більше не навчать” (він зараз працює програмістом у Швеції). До приходу Рубіна та його команди залишалося ще 10 років, а ХНУРЕ вже безвідмовно працював на інкубацію дебілів і на вигнання здоровомислячих.

Е. Є. Рубін про моє звільнення: “Я з ним розмовляв. Пішов він не через проблеми останнього року, а через погіршення ситуації в університеті та проблеми останніх двох, трьох років. І в цьому він бачить проблему не в мені, а більше в таких, як Ви. А також у нього були важливі справи в бізнесі.”

Я спостерігаю проблеми з 1999 року. Тоді до нас на підкурсах на заняття з математики викладач з’явився п’яним і писав формули, спершись на дошку. Слава Богу, у математиці він був добрий, і на якість підготовки це не сильно вплинуло.

У 2000-2005 я був студентом, і купу проблем було видно на лекціях. (Див. вище.)

У Раді молодих учених я був у 2006-2007. Уже тоді Сліпченко нас ігнорував. (Див. Молодіжний форум).

У 2008-2009 я працював у центрі навчання студентів іноземними мовами. Там повна профанація — там ніхто не вчився, а оцінки в деканаті ставили просто так. Коли я звільнявся з ЦНСІМу, то Горбачов замість питання: “А чому, у чому проблема?” накричав на мене, мовляв, я раб і маю працювати тут вічно. До речі, ім’я ХНУРЕ вже тоді “гриміло” на міжнародній арені. У 2009 році Кувейт перестав направляти студентів навчатися в ХНУРЕ: Новини вітчизняної освіти До приходу Рубіна залишалося 6 років.

Коли я працював преподом до 2016 року — фіг кого відрахуєш, бо студенти знають: інкубатор своїх не здасть.

І в останні роки: хто завіз купу іноземних студентів, які взагалі нічого не розуміють в ІТ, і змусив мене їх учити?

В. І. Каук: “Володимира я знаю давно. І уважно прочитав його зізнання, чому він пішов. Квітень 2016 року - це не рік і не два тому. Крім того, вчитайтеся, Едуарде Юхимовичу, і зрозумієте, що відбувається з ОСВІТОЮ на конкретному факультеті. Я нічого не брешу, і, до речі, Ваш спосіб ображати людей відомий. Що саме я збрехав? Невже я Володимиру не дав можливості проявити себе як викладача і людину.”

Вікторе Івановичу, мій мозок працює так: спочатку йде процес ухвалення рішення, а є точка біфуркації, коли рішення ухвалено, коли метатися пізно. Було багато консультацій із цього питання з колегами протягом кількох років. Я довго спостерігав за тим, що відбувалося. Цикл постів про неуспіх в університеті я почав писати у квітні 2015 року (Університет не вчить бути успішним). За пів року до приходу Рубіна.

А про освіту на конкретному факультеті — це просто на нашому ми не засцяли про це говорити.

Е. Є. Рубін: “Вікторе, Ви знаєте його, а я з ним розмовляв і з’ясовував причини, тому й кажу, що пересмикуєте. До речі, Володимир один із основних партнерів на проєкт дуальної освіти й брав участь у всіх переговорах.”

Це правда. Уже після того, як я забрав трудову (вересень 2016), я брав участь в обговоренні дуальної освіти, і я повністю підтримую цей проєкт.

В. І. Каук: “Як Ви вважаєте, те, що Володимир перестав бути викладачем ХНУРЕ, це погано чи добре? Якщо погано, то що керівництво зробило, щоб такі, як він, приходили й залишалися в ХНУРЕ?”

А ось тут дуже тонкий момент, який зрозуміли лічені одиниці: я звільнився, але не пішов. Це дві великі різниці. Мені не потрібно йти за розкладом у порожню аудиторію. Мені не потрібно зображати лабораторну роботу з іноземцями. Але я продовжую займатися з мотивованими студентами на каф. АПОТ. Ми обговорюємо з Рубіним і Чумаченком дуальну освіту. У своїй організації я обкатую поглиблений курс із програмування мобільних платформ, який за домовленістю з Рубіним і Чумаченком я прочитаю на каф. АПОТ у вигляді факультативу для студентів нашого універу. Не поспішайте мене ховати!

Параграфи для тих, у кого залишилися ще питання. У кого питань більше немає, читати далі суворо забороняється.

На останніх виборах я голосував за Рубіна. Решта кандидатів — це хайвей у болото.

Тут кажуть, що Рубін не вчений, що він не педагог. Людям чомусь здається, що керівником учених і викладачів має бути вчений і викладач. Керівником учених і викладачів має бути професійний менеджер. Це добре, що Рубін не вчений, щоб у нього не було спокуси замість стратегії, організації, мотивації та контролю, не дай Боже, почати писати статті чи монографії. Я ходжу лікувати зуби до професійного стоматолога, а не до доктора медичних наук.

Ще людям здається, що за один день усе зміниться. В універі купа кандидатів наук і докторів наук, а чомусь про закон інерції забули. У моїй організації всього 16 людей, і ми змінюємося дуууже повільно, по одній невеликій зміні за 2-3 місяці. Ви справді вважаєте, що за 10 місяців Рубін мав подолати організаційний спротив і вам на блюдечку щастя принести? Ха-ха-ха, які ви наївні.

Ще людям здається, що все навколо має змінюватися без їхньої участі. Мовляв, прийде Рубін, він усе змінить, а я сидітиму й чекатиму. Ні, таким ставленням ви риєте собі могилу. Не чекайте дива від когось, змінюйтеся самі. Майте сміливість узяти на себе відповідальність за те, що відбувається навколо.

“Змініть себе — зміниться життя”. (Джим Рон).

"Врятуйся сам, і тисячі навколо тебе врятуються." (Серафим Саровський).

Налаштування монітора

2016-02-06T21:57:00+02:00

Дивовижно, як багато людей не знають найголовнішого секрету налаштування монітора. Яскравість на моніторі потрібно виставити таку, щоб вона не контрастувала з навколишнім освітленням. Тобто якщо в кімнаті яскраве освітлення, то й монітор треба робити яскравим. Якщо в кімнаті тьмяне освітлення, то на моніторі теж потрібно знижувати яскравість. А працювати в повній темряві за монітором не можна: поставте хоча б настільну лампу, підсвітіть предмети за монітором.

Пов’язано це з тим, що око не має постійно перелаштовуватися на яскравість монітора і на яскравість навколишнього середовища. Якщо це відбувається дуже часто, то очі швидко втомлюються. Якщо ж яскравість монітора відповідає навколишньому середовищу, то оку взагалі ніколи не потрібно підлаштовуватися.

Ідеально сидіти навпроти вікна, щоб мати можливість дивитися вдалечінь — умови для розслаблення очей.

Книжка «Роздуми про особистий розвиток» Іцхака Адізеса

2015-12-06T12:22:00+02:00

Нещодавно прочитав книжку «Роздуми про особистий розвиток» Іцхака Адізеса (325 грн у паперовому вигляді).

Я вже читав Адізеса раніше. Це була книжка «Як подолати кризи менеджменту», і вона мені дуже сподобалася. Очікування від наступної книжки Адізеса були високі. Виявилося, що книжка «Роздуми про особистий розвиток» — це колекція нотаток із його особистого блогу. Тобто я за 355 грн отримав роздруківку й переклад його нотаток, які міг би цілком безкоштовно прочитати в оригіналі за адресою http://www.adizes.com/insights/

Збоку може здатися, що я лохонувся, але це не так. Зараз розкрию.

У нашому світі дуже багато розумних людей. Деякі з них відкрито озвучують і публікують свої думки. Поспілкуватися особисто з кожним із цих розумних людей можливості немає. Але вам ніщо не заважає читати книжки, нотатки в блогах, дивитися відео виступів цих людей, щоб познайомитися з ними, дізнатися їхні ідеї.

У чому відмінність книжки від блогу? Книжка — більш строгий формат. Наприклад, у книжці «Як подолати кризи менеджменту» Адізес викладає свій метод, але не особисте ставлення до всього на світі. А блог — формат неформальний. У блозі він якраз і пише особисту думку щодо різних питань: про бізнес, про життя, про успіх і навіть про долю євреїв у Голокості. Ще раз підкреслю: особистість автора, метод автора, особисте ставлення автора — це три різні речі.

Крім цього, публікувати нотатки з блогу у вигляді окремої книжки — це і можливість заробити (блог можна читати безкоштовно, а книжку треба купити), і можливість зачепити аудиторію, яка не сидить онлайн.

А ще щоб написати книжку — треба сідати й писати її. А блог можна вести звідки завгодно — з дому, з поїздок, можна написати пост за 5 хвилин, а можна й за 3 години. А там, дивись, через 20 років і книжку скласти можна.

Що стосується самої книжки, то мені було цікаво ознайомитися з особистою думкою автора, хоча, звісно ж, я очікував щось близьке до методу особистого розвитку (бо метод у книжці «Як подолати кризи менеджменту» викладено докладно).

Будете купувати книжки, то читайте на сайті анотацію і вступ: чи не передрук це з блогу? Може здатися, що це рідкісний випадок, але це не так. Наприклад: блог Артемія Лебедєва видано книжкою: «Бложе мій», нотатки з блогу Дмитра Юрійовича Пучкова (Гоблін) неодноразово видавалися книжками: http://www.ozon.ru/person/270747/?group=div_book#detf

Як резюме: жодного методу особистого розвитку в книжці немає. Але якщо вам цікаво познайомитися з Адізесом ближче, то книжку можна сміливо читати. Переклад і оформлення книжки хороші, але знову ж таки все безкоштовно можна прочитати в першоджерелі: http://www.adizes.com/insights/

Звіти з лабораторних робіт

2015-11-06T23:50:00+02:00

Приходять до мене прогульники, коли їх от-от відрахують, і питають:

— Володимире Ігоровичу, а що потрібно, щоб закрити ваш предмет?
— Відпрацювати й захистити всі лабораторні роботи.
— А можна ми вдома зробимо й принесемо вам звіти?
— Так, звісно, можна.

Студенти розвертаються й щасливі йдуть. Вони знають, що попросять своїх одногрупників дати їм звіти, поміняють там прізвище і наступного дня прийдуть до мене їх захищати, а там, дивись, і на трієчку навідповідати можна.

Але прогульники не знають одного: на моїх лабах немає звітів. Студентам в аудиторії я спеціально кажу не витрачати папір і не робити звіти. Мені достатньо показати робочу програму, вихідні коди прямо з комп’ютера, і я ставлю відпрацювання. Діло зроблено — є відпрацювання.

Я це практикую з 2007 року. Цікаво, що ті студенти, які обіцяли з’явитися зі звітами, йшли, і я їх більше ніколи не бачив. Мабуть, досі шукають звіти.

Що я вимагаю від студентів, які роблять лабораторні роботи самостійно, — це довести, що вони зробили їх самостійно. А це дуже легко перевіряється за одну хвилину простого діалогу. Людина, яка робила лабу сама, відповідає жваво. Той, хто списав, — мукає й мимрить.

Я згадую ті дні

2013-01-06T16:27:00+02:00

Я згадую ті дні, коли ми з другом дитинства в середині дев’яностих писали комп’ютерну гру-бродилку для комп’ютера ZX Spectrum.

Середовище розробки — це зошит і ручка. Левели малювали на папері, спрайти спочатку малювали в зошиті в клітинку, а потім у вигляді бітових масок вводили в комп’ютер. На Спектрумі не було жодної операційної системи, при ввімкненні комп’ютер одразу входив у режим інтерпретації команд мови Бейсик, де можна було порядково вводити програму.

Першим розчаруванням було те, що оперативної пам’яті на Спектрумі досить мало: усього 48 КБ. А якщо ще відняти відеопам’ять (близько 6 КБ), системні змінні (близько 2 КБ) і знакогенератор (близько 1 КБ), то залишається й того менше ніж 40 КБ. Програма зберігалася в пам’яті у вигляді певного байт-коду, мається на увазі, що одна команда кодувалася одним або двома байтами. Чітко пам’ятаю, як я сидів і вбивав рівні, після чергового рядка коду в мене злетів знакогенератор: обсяг програми досяг такого рівня, що байт-код почав затирати знакогенератор. Тоді ми зрозуміли, що нічого серйозного на Бейсику не напишемо. Ми знали, що існує мова асемблера мікропроцесора Z80, але зовсім не мали уявлення, як це працює. Нагадаю, що це середина 90-х, ніякого інтернету з Вікіпедією ще не було. Тобто інтернету ні в кого не було, а взагалі він, звісно, десь був. А Вікіпедії точно не було ніде.

І от ми з другом дізналися, що є спеціальна книжка Як написати гру на асемблері для ZX Spectrum. Грошей тоді ні в кого не було, і мій друг попросив у мами грошей, щоб купити футболку, а ми таємно поїхали й купили на ці гроші книжку з програмування. Часи були суворі, демократія вже на повну крокувала Україною, тому зізнатися, що ти витратив гроші не на їжу, не на одяг, а на книжку — було справою небезпечною.

Повторюся, що інтернету не було, та й книжок теж було не дуже багато. Тому в такому стані інформаційного голоду книжки прочитувалися неодноразово.

Одне з перших відчуттів від написання гри на асемблері порівняно з Бейсиком — це те, що все працювало набагато швидше і, природно, займало менше пам’яті. На жаль, програмування на асемблері вимагає великих знань і посидючості, не всі моменти були до кінця зрозумілі, і через це розробка йшла повільно. А потім комп’ютер узагалі зламався, і на цьому моя кар’єра спектрум-програміста закінчилася. Гра так і залишилася незавершеною.

Тоді ми вичавлювали максимум із тих нечисленних джерел інформації, які мали. А от зараз дивлюся — і комп’ютери з інтернетом у всіх є, і книжок багато, і форумів, де швидко відповідатимуть на потрібні запитання, теж багато, а молодь усе одно в якомусь ступорі. Інтернет для інженера — це як екскаватор для землекопа. За ці десятки років інформатизація нашої країни виросла на порядки. Уже все є. Перешкоди до успіху залишилися тільки внутрішні.

Я б попрограмував зараз на Спектрумі, та роки не повернеш.

Skype Commit Size

2011-05-06T21:47:00+03:00

Заходжу я, значить, у Windows Task Manager і бачу.

Поясню, чому так багато. 10 мегабайтів — це функції чатику. А решта 90 — це комплект анімованих смайликів.

Схема Олексіївської лінії метро

2010-12-06T23:15:00+02:00

Минулого разу редакція нашого блґа писала про дизайн схеми Холодногірсько-Заводської лінії метро. Сьогодні з достовірних джерел отримано фотографію схеми Олексіївської лінії.

Із піктограм сподобалися «Морозиво-ріжок», «Урна», «Місячна доріжка» і «Якась хріновина».

Lingvo + Twitter

2010-12-06T17:13:00+02:00

Чому в Lingvo немає кнопки «Твітнути»? Я б користувався.

Квитки

2010-10-06T22:34:00+03:00

Дорогою від мого дому до центру є попередні залізничні каси. Дуже зручно: не треба їхати на Південний, щоб відстояти в черзі, а можна зайти, взяти квитки й піти. П’ять хвилин роботи. Тому зазвичай я добровільно зголошуюся купити пачку квитків, якщо треба їхати гуртом. Так сталося й цього разу. Ми з колегами зібралися до Москви на конференцію. Я вранці забіг і купив квитки. Сьогодні ввечері, прощаючись із партнерами з Москви, я сказав: «Усього доброго! До зустрічі в Москві 28-го!», на що отримав відповідь: «Так, але зустріч буде 27-го»!

Дістався до інтернету, перевірив дати й зрозумів, що облажався. Довелося їхати на Південний, бо це єдине місце, де можна здати квитки. Система покарала мене не дуже сильно. Усього лише по 16 грн з кожного квитка.

Це добрий приклад того, коли помилка, виявлена й виправлена на ранніх етапах, коштує набагато дешевше, ніж на пізніх.

Обчислення π — конкурс російської спільноти Intel

2009-05-06T08:55:00+03:00

Учора стартував черговий конкурс Intel із паралельного програмування та оптимізації: «Паралельні перегони: формула ‘π’». Суть конкурсу: розробити масштабовану реалізацію генератора знаків числа π. Треба знайти якомога більше знаків після коми за 60 секунд.

Відмінність цього конкурсу від Intel Threading Challenge 2009 у тому, що дається лише одне завдання і що всі коментарі можна писати російською. Конкурс триватиме до 5 червня 2009.

Це, тим не менш, не скасовує можливості участі у двох конкурсах одразу.

P. S. А ще мені незрозуміло, чому вони запускають конкурси якраз на сесію.