Володимир Обрізан: особистий сайт - 07

Мені подобається читати документацію

2026-08-07T16:02:50+03:00

Я читав документацію цього тижня. І минулого тижня теж. І наступного тижня теж читатиму документацію. Мені подобається читати документацію.

Навіщо мені витрачати час на те, щоб писати ШІ, чекати на «thinking longer for the better answer»™, якщо я можу просто загуглити потрібну документацію, відкрити її й насолоджуватися неспішним читанням від початку до кінця? Будьте уважні: ШІ не може дослівно відтворювати захищені авторським правом матеріали — йому доводиться їх перефразовувати. То навіщо читати перефразований ШІ-текст, якщо можна прочитати справжнє першоджерело в оригіналі?

Освітня криза

2018-03-07T10:04:00+02:00

Мені дуже боляче спостерігати освітню кризу в нашій країні. Я переживаю її як особисту трагедію. Цю нотатку мене змусив написати випадок, який стався в одному з чатів на програмістську тематику.

Одного дня учасник чату виклав фотографію теоретичних задач, які йому дали на співбесіді. Серед інших задач і запитань були такі: «Скільки бітів у байті? Переведіть число з десяткової системи в шістнадцяткову. Порахуйте кількість бітів у числі». Мене здивувала реакція програмістів-початківців:

— Ха-ха-ха! Де це в реальних проєктах треба рахувати кількість бітів у байті?
— Пффф... Що за ідіотські завдання, навіщо це фронтенднику?

Драма розігралася вже наступного дня. Один з учасників чату звернувся по допомогу з отакою проблемою:

— Рятуйте! Допоможіть! Додаю 0,1 і 0,2 і в результаті отримую не 0,3, а 0,30000000000000004!

Ті люди, які ще вчора висміювали завдання про біти в байті, уже сьогодні перечепилися об власне невігластво й небажання вивчати фундаментальні основи роботи комп’ютерів.

Сучасні комп’ютери — дискретні. Числа зберігаються як цілі та дійсні. Дійсні зберігаються у форматі з фіксованою комою або у форматі з рухомою комою. Головна особливість у тому, що вага кожного розряду — кратна двійці. Для цілих чисел це 2⁰, 2¹, 2², 2³ і так далі. А для дробів те саме, але в знаменнику: 2⁻¹, 2⁻², 2⁻³ і так далі. Тобто 0,5, 0,25, 0,125 і так далі. Якщо в нас на дробову частину відводиться два двійкові знаки, то ми можемо записати числа, кратні 0,25: 0, 0,25, 0,5, 0,75, 1 і так далі. Але з такою розрядною сіткою не вийде записати ні 0,2, ні 0,1, ні 0,3.

А скільки ще різних курсів і дисциплін, які ігноруються сучасним товариством програмістів? Дискретна математика, алгебра, вища математика, теорія графів, теорія ймовірностей, статистика, структури даних і алгоритми, об’єктно-орієнтоване програмування, системи керування базами даних, системотехніка, теорія інформації та кодування, математичне моделювання і так далі аж до повних чотирьох років бакалаврату.

Геополітична криза призвела до економічної кризи. Економічна призвела до культурної. Культурна призвела до освітньої. Освітня призвела до професійної. Професійна веде до промислової кризи.

Одкровення Божі й програмісти

2017-04-07T23:27:00+03:00

Програмісти обожнюють Одкровення Божі. Це коли всім очевидна якась істина, а програмісти доходять до неї довгими розлогими міркуваннями.

Сьогодні прочитав статтю "TDD Harms Architecture". (http://blog.cleancoder.com/uncle-bob/2017/03/03/TDD-Harms-Architecture.html). Стаття про те, що, мовляв, культура автоматичного тестування шкодить архітектурі програми. Після довгих розлогих міркувань автор закінчує п’ятьма абзацами тексту про те, що це програмісти роблять погану архітектуру, а не тести.

Черговий програміст видав Одкровення Божі. Для мене це так само смішно, як і напис на костюмі супермена: "Не дає здатності літати".

Анекдот менеджерам проєктів

2016-10-07T00:18:00+03:00

Дайте розповім вам анекдот. П’ятеро програмістів сидять пізно ввечері в неділю 31 грудня на роботі й ворожать: якого хуя їх туди занесло. "Що ми зробили не так? Де помилилися? Чого не зробили?" Шукають винних і всяка інша херня. І раптом один каже:

— Зачекайте... Коли ми планували проєкт, ми ж просто сиділи й блять розповідали анекдоти.

Особиста ефективність: список завдань

2016-02-07T23:00:00+02:00

Часто громадяни цікавляться: як особисто я організовую свою роботу. Для особистої ефективності використовую багато інструментів. Сьогодні поговоримо про список завдань.

Список завдань — найважливіший інструмент для організації особистої ефективності. У список завдань вивантажуються з голови абсолютно всі справи, які потрібно зробити. Список ділиться на «проєкти», наприклад: «Робота», «Університет», «Дім» і так далі. А також завдання діляться на «Зробити сьогодні», «Зробити протягом тижня», «Зробити потім».

Найважливіша умова — вивантажити абсолютно все, що є в голові. Від елементарних речей до складних. Не можна піддаватися спокусі «та я це й так запам’ятаю і зроблю». Такі речі в 95% забуваються і не робляться.

Для ведення завдань рекомендую «Мікромілі»: http://micromiles.co/

Список завдань на день і на тиждень потрібно переглядати щодня, перекладаючи завдання, якщо знадобиться. Список завдань на тиждень і на потім потрібно переглядати раз на тиждень і теж перекладати, якщо потрібно.

У результаті голова буде повністю звільнена від необхідності пам’ятати, що потрібно зробити, і вся увага буде приділена тільки тим завданням, які потрібно зробити сьогодні. Зі списком завдань неможливо щось забути. Можна свідомо не зробити, але забути — неможливо.

Пам’ятаю, коли вперше виписав усі завдання з голови в програму, то відчув небувале полегшення. Виявилося, що так, важливих завдань дуже багато, але саме на сьогодні їх було буквально два, і обидва я вже вирішив, і хвилюватися вже не потрібно. Це було щастя.

Докладніше про метод доведення справ до кінця можна подивитися в Максима Дорофєєва: http://mnogosdelal.ru/slidecasts/dovedenie-del-do-kontsa/

Як люди живуть без списку завдань — я не знаю. Суворо рекомендую завести.

Знецінені цінності

2014-09-07T01:38:00+03:00

Улітку 2004 року близький друг (Сашо, привіт!) запросив сходити на вечірню проповідь до залу царства Свідків Єгови. Чим мене могло зацікавити запрошення близького друга сходити на вечірню проповідь до залу царства Свідків Єгови? Тим, що проповідник був зі США, а американські проповідники розповідають цікаво, переконливо, та й хотілося послухати мовлення носія другої рідної мови. Проповідь тривала близько 40–50 хвилин, я майже нічого не пам’ятаю, крім назви: «Знецінені цінності» й суті, що відображала цю назву. Сенс приблизно такий: Господь Бог створив заповіді, яких ми повинні дотримуватися. Деякі люди вирішують, що якихось заповідей треба дотримуватися, а якихось заповідей не треба, і таким чином знецінюють завіти Бога.

І я запам’ятав такий жест проповідника: правою рукою він провів риску в повітрі паралельно землі на рівні голови й сказав: «Ось такими вас хоче бачити Бог». А лівою рукою провів риску на рівні грудей і сказав: «А ось такими ви хочете бачити самих себе. Ви знецінили цінності». Тоді мені це здалося просто кумедним, не більше. Але за кілька років я зіткнувся зі знеціненими цінностями у сфері освіти.

Що є цінністю в освіті? Здобуті знання. Що ми зараз спостерігаємо у виші: студенти в односторонньому порядку знижують академічні норми. Одразу зауважу, що нормою я вважаю відмінне знання предмета: на 90–100 балів. Крім академічних норм, існують ще професійні норми на ринку праці, вони, звісно ж, вищі за академічні норми, але оскільки вони прямо пропорційні, то, занижуючи одну норму, знижується й інша.

За часів епохи Відродження обсяги знань (а отже, й норми) підвищувалися. Згадайте безсмертне в Ісаака Ньютона: «Якщо я й бачив далі, то лише тому, що стояв на плечах гігантів». Тут мається на увазі, що на підставі знань попередніх поколінь вдалося отримати нове знання, передати його нащадкам. Зараз же відбувається зворотний процес: деякі студенти самостійно знижують норму знання до посереднього рівня. Деякі студенти намагаються просто здавати предмет вчасно, на «аби як». Пов’язано це з тим, що сесія спланована заздалегідь, час обмежений, та й знання — не бозна-яка цінність. І якщо до іспиту залишилася одна ніч, і дату іспиту перенести неможливо, то параметр, що залишився вільним, — це якість (обсяг) знання. Зрозуміло, що такі знання вилетять із голови швидше, ніж викладач встигне закрити заліковку після іспиту.

Можна виділити кілька характерних порогів:

— 60 балів — прохідний бал, менше не можна, уже буде «двійка» і не переведуть у наступний семестр;
— 75 балів — середній бал для отримання стипендії.

Схожа ситуація виникає з предметами, на яких немає іспиту, а є залік — там достатньо отримати «трійку», щоб перевестися далі.

І ця деградація спостерігається в кожному поколінні студентів. У страшних снах мені ввижається, що в один момент знання студентів перетворяться на матеріальну точку, а в наступний момент зникнуть узагалі.

Сайт ХНУРЕ продовжує дивувати

2014-06-07T11:16:00+03:00

5 серпня 2012 року я написав замітку "Сайт ХНУРЕ 20х2 року".

У 2013 році дизайн сайту все-таки змінили. Але редакторська політика залишилася стара.

Дякую за запрошення, але, на жаль, машину часу має не кожен.

Згадати все

2014-02-07T00:22:00+02:00

Ще опівдні четверга ніщо не віщувало біди. Але вже о 16:00 пролунав перший тривожний дзвіночок із невідомого номера:

— Привіт, ну ти завтра будеш?

Кілька секунд роздумів — і за голосом та запитанням я зрозумів, хто це дзвонить.

— Так, звісно буду, як завжди. А ти що, номер змінив?
— Ні.
— Дивно, він у мене не визначився.

Другий тривожний дзвіночок пролунав пізніше, за кілька годин, коли у «Вайбері» замість імен і прізвищ показувалися просто телефонні номери.

Тут і до Стіва Джобса не ходи — у мене злетіла телефонна книга.

649 контактів, які збиралися протягом 10 років, телефонні номери людей, яким я дзвонив або які мені дзвонили хоча б один раз, — усе зникло в невідомому напрямку. А потім підтвердився ще сумніший факт: пропали не просто контакти, а всі дані, пов’язані з Айклаудом — еплівською хмарною платформою. Наприклад, ось так виглядає список нотаток, де я збираю різні думки, ідеї, корисні посилання:

Також порожнім був і календар. Дівочо чистим був список завдань.

Мені стало цікаво, скільки телефонних номерів я пам’ятаю і без адресної книги? Нарахував п’ять штук, серед яких три виявилися марними: робочий телефон, телефон на кафедрі й телефон МКС.

Потім у голову прийшла інша думка: а може не паритися й не відновлювати телефонну книгу? Може, не потрібні мені ці 649 номерів? Хто всі ці люди? Може, кому треба, той сам подзвонить або смску напише?

Остання думка була про те, що мені насправді все одно, скільки номерів у телефонній книзі: ну нуль, то й нуль.

А ввечері я перезавантажив телефон, він похекав хвилинку, завантажив усі дані з хмари, і все стало на свої місця.

Death — Symbolic

2011-10-07T09:29:00+03:00

Чак Шульдинер — срібний голос death-металу.

Death — Symbolic на Яндекс.Музиці

Новини цивілізованої еуропи

2010-11-07T08:59:00+02:00

Кореспондент із Праги повідомляє:

З 1 січня громадянам Чехії дозволяється мати при собі: до 15 грамів марихуани, до чотирьох таблеток екстазі, двох грамів амфетаміну, півтора грама героїну, один грам кокаїну. Дозволяється також вирощувати в домашніх умовах до п’яти кущів конопель і 40 галюциногенних грибів. Кримінальне покарання за зберігання вищенаведеної кількості наркотичних засобів скасовано.

У Чехії легалізували наркотики

Думаю, наступним кроком буде продаж наркотиків у супермаркетах, а також у шкільних їдальнях. Так само наркотики можна буде купити в кредит, з’являться соціальні програми видачі наркотиків малозабезпеченим. Про те, що героїн і кокаїн викликають залежність, журналісти не пишуть.

Про дизайн у документації розробника

2010-08-07T18:39:00+03:00

Довго не міг зрозуміти, у чому проблема, але щойно розібрався і поспішаю доповісти вам. Помітив, що коли читаю документацію в MSDN’і, на душі стає якось добре і спокійно, а коли читаю в doxygen’і, то якось піднуджує.

Ніхто не буде сперечатися, що документація дуже важлива, особливо якщо треба розбиратися в новому великому проєкті. І не в останню чергу важлива якість документації, яким чином вона складена і подана читачеві. Річ непроста, виміряти, здається, важко. Хоча можна було б узяти групу людей, дати їм завдання знайти перелік фактів у документації з різним дизайном і виміряти час зчитування, пошуку інформації.

Отже, якщо мене цікавить якийсь клас із бібліотеки .NET, то в MSDN’і опис виглядає так:

Тут чітко видно: секція «конструктори» — один метод, секція «методи» — п’ять. Щільність подання інформації дорівнює шести одиницям. Давайте подивимося на документацію в дефолтному стилі doxygen’а:

Секції все так само видно, але так легко рахувати окремі методи вже не виходить. Візуально товсті сині посилання домінують над деклараціями методів і відволікають увагу. Ба більше, на одному екрані ми бачимо опис лише трьох методів. Отже, умовна щільність дорівнює трьом.

Зверніть увагу, як doxygen турботливо зробив тип «unsigned» посиланням. Якщо ви забудете, що таке unsigned, то завжди зможете перейти за посиланням і дізнатися.

Важлива частина документації — це не тільки опис, а й приклади вихідного коду. В MSDN’і ми бачимо вихідні тексти в такому оформленні:

Раз, два, три, чотири — і все. Чотири кольори. Вихідний код у doxygen’і виглядає так:

А тут ми бачимо такі класи підсвічування: 1) директиви; 2) посилання; 3) ключові слова раз; 4) ключові слова два; 5) коментарі; 6) вбудовані типи; 7) ідентифікатори, пунктуація. Разом сім різних кольорів. Зрозуміло, що підфарбовування — це справа смаку, але якщо користувач і так знає, що на будь-який ідентифікатор можна клікнути й перейти до місця визначення, то навіщо зайвий раз виділяти посилання синім кольором?

Ну і наостанок зменшена вп’ятеро collaboration diagram із doxygen’а. Реально хтось буде нею користуватися, коли вона в реальному розмірі (3600 на 1500 пікселів, дивитися оригінал)?

У коментарях вітаються посилання на мануали й особистий досвід ведення документації, налаштування doxygen’а тощо.