Володимир Обрізан: особистий сайт - 09

Дизрапт тижня: Docker

2016-02-09T22:08:00+02:00

Дизрапт цього тижня — Docker (читається «Докер») — відкрита платформа для розробки та розгортання застосунків для мікросервісних архітектур. На відміну від технологій віртуалізації, для ізоляції застосунків Docker використовує можливості ядра Linux для запуску застосунків на одній операційній системі, але в ізольованому середовищі — контейнері.

Порівняння технологій віртуалізації та Docker показано на рисунку:

Для запуску нового застосунку немає потреби запускати гостьову операційну систему. Це суттєво скорочує час запуску й зупинення контейнера, економить оперативну пам’ять і процесорний час. Запуск і зупинення контейнерів найчастіше відбувається за лічені мілісекунди.

Якщо типова технологія віртуалізації — це ідеальний комп’ютер. То Docker — це ідеальна операційна система.

Контейнери Docker запускаються з образів. Існує реєстр образів — Docker Hub. Образ подано спеціальною скриптовою мовою, якою описуються дії, необхідні для налаштування того чи іншого застосунку: вибір базового образу, встановлення програм, компіляція, копіювання файлів, запуск скриптів і програм тощо. У реєстрі образів уже є всі популярні програми.

Наприклад, ось скрипт (Dockerfile), що описує образ вебсервера Nginx:

Що потрібно зробити, щоб за цим образом запустити контейнер? Достатньо написати одну-єдину команду в консолі:

docker run nginx

Після завантаження образу на локальний комп’ютер буде запущено контейнер із цим застосунком. Усього лише одна команда в командному рядку — і у вас запущено вебсервер. Та тепер сисадміном може бути навіть школяр або ваша бабуся!

Контейнери можна запускати, зупиняти, видаляти.

Уже звучить приголомшливо, а ми ж із вами ще не обговорили композицію контейнерів і керування кластером із Docker-контейнерів.

Я суворо рекомендую програмістам і сисадмінам кинути все й бігти вивчати Docker.

Попередні дизрапти тижня:

— Swagger

Книжка «Без жалю до себе» Еріка Ларссена

2016-01-09T08:35:00+02:00

Нещодавно прочитав книжку «Без жалю до себе» Еріка Бертрана Ларссена (76 грн в електронному варіанті).

Я прочитав цю книжку 25.11.2015 і вже майже нічого не пам’ятаю. Це не дивно, адже після прочитання книжки запам’ятовується 5%. Ну або 10%, якщо ви геній.

Книжку написав відставний військовий, який розповів про свій шлях. Як він не потрапив із першого разу до елітного підрозділу, бо не пройшов суворий відбір: із 20 людей брали тільки 2, а він за рейтингом виявився третім. Про те, як він дав собі обіцянку за рік стати першим і став.

Ще цікава історія, як він на трасі в ожеледицю потрапив у ДТП: автобус занесло, і він мчав назустріч його машині. Він згрупувався, обхопив голову руками, після зіткнення його, як м’ячик, кидало по стінах і стелі машини, але він мало того що залишився живий, так ще й був при тямі, виліз із машини й керував порятунком інших: викликав поліцію та швидку, відправив людей уперед і назад дорогою, щоб зупинити рух і не допустити ще однієї ДТП. Ще він надав першу допомогу пасажирам автобуса. Найцікавіше, коли приїхали поліцейські й запитали, де водій легковика, то він сказав: це, мовляв, я.

Попри таку бадьорість, ДТП не минула просто так: ще цілий рік його мучили дикі болі в голові та шиї. Автор описує цей період як найскладніший у його житті, але тим не менш він знайшов у собі сили відновитися й жити далі.

Після цього Ларссен описує, як став тренером із цієї теми і як він підтримував інших.

Загалом книжка дуже хороша й цікава, у мене залишилося дуже хороше враження про неї. Вона розповідає про те, як не треба лежати на дивані, а треба працювати над собою, щоб досягати успіху в житті. Дуже рекомендую цю книжку хлопчикам, тому що в нашій вітчизні дуже багато хлопчиків росте без батьків і виховується в кращому разі мамами, то таку книжку їм потрібно прочитати обов’язково.

Коли я читав цю книжку, то згадував ще дуже схожі, які допомагають із хлопчика виховати чоловіка. Це «Чоловічі розмови за життя» Дмитра «Гобліна» Пучкова і «Чоловік із сокирою» Андрія Кочергіна.

Чотири роки тверезий

2015-05-09T22:58:00+03:00

Чотири роки тому, 8 травня 2011 року, я прокинувся рано-вранці й зрозумів, що ніколи більше в житті не питиму алкоголь. Напередодні святкували день народження найкращого друга (привіт, Колю!) з горілкою, шашликами, іграми, гітарою, озером. Пиятик у моєму житті було багато, ця нічим особливим не відрізнялася, але саме того ранку я зрозумів, що маразму під назвою «вживання алкоголю» треба покласти край.

Я кілька разів пробував «зав’язати» з різним успіхом: від одного тижня (напився в п’ятницю, у суботу відходняк, а наступної п’ятниці знову) до кількох місяців (щодня хотілося пива, але терпів). Але того ранку це переконання було кришталево ясним, і я був на 100% упевнений, що вчорашні чарки горілки були останніми в моєму житті.

Минуло чотири роки. За цей час мені жодного разу не хотілося випити горілки під добру закусочку. Або холодного пивка з рибкою теплим літнім вечором. Або сухого холодного винця із сирком. Усе те, що для багатьох є культом, традицією, а для декого мрією всього робочого тижня, для мене раз і назавжди втратило будь-який сенс. Мені дуже добре почуватися тверезим, бачити цей світ у всіх його барвах, відчувати його. Від однієї думки, що я можу сп’яніти, мене починає нудити. Ніколи цього не повториться знову.

Якщо ви думаєте, що ви незалежні від алкоголю, то спробуйте прожити рік без чарки чи келиха. Муки почнуться вже за тиждень. Не можете прожити рік? Значить, ви залежні. Будь ласка, не треба мені розповідати про естетику вживання елітних сортів алкоголю, для мене це все одне й те саме.

Мене іноді питають, мовляв, а як же ти розслабляєшся? Будь-яке фізичне й емоційне напруження знімається як мінімум повноцінним сном. Крім цього є спорт, культура, спілкування з близькими людьми, творча праця. Та й узагалі найкраще не напружуватися.

З відмовою від алкоголю прийшли позитивні ефекти: покращилося здоров’я, підвищився імунітет, став рідше хворіти на інфекційні та застудні захворювання, підвищилася продуктивність праці, покращилися нюх і смак. Про нюх і смак цікаво те, що тепер за запахом і смаком відчув, що пиво — це розбавлена сеча, а горілка — розбавлений спирт, і що там ніякого «смаку» (у нормальному сенсі) немає. У свої 30 я почуваюся здоровішим і сильнішим за себе у свої 20.

Окремим абзацом я хочу написати про гостроту розуму, покращення в мисленні. З 2011 року я вивчив мови програмування Objective-C, Java, Python, Java Script, програмування під айфони, андроїди, хмарні сервіси, поставив два курси в університеті, які читаю вже ось четвертий рік. Покращилися соціальні навички, навички спілкування з людьми. Почав керувати колективом розробників ПЗ кількістю до 10 осіб. За іронією долі того ж 2011 року ми зробили айфон-програму для товариства анонімних алкоголіків США: AA Slogans.

У нашому офісі я заборонив приносити й тим більше вживати алкоголь. Ось уже кілька років ми святкуємо дні народження й Новий рік із чаєм і кавою.

За ці чотири роки я зрозумів дві важливі речі:

Найбільша помилка мого життя — це почати вживати алкоголь.
Найважливіша подія в моєму житті — це відмова від алкоголю.

8 травня — це мій другий день народження.

Чи є якісь негативні ефекти? Так, є. Від мене почали відвертатися мої знайомі-алкоголіки. Чи то крім алкоголю в мене з ними більше не лишилося спільних тем, чи то вони вважають мене сектантом. Але бути тверезим — це найкраща секта, у якій я міг би опинитися. Розмірковуючи про втрату стосунків із деякими людьми, я дійшов висновку, що і це позитивний ефект, і про нього я хочу розповісти окремо.

Понад рік тому я відмовився від кольорових газованих напоїв. Одного зимового вечора я зустрічався з університетськими друзями (привіт, Таню!). Я поділився своїм досвідом відмови від алкоголю, на що вони мені відповіли, мовляв, а чого ж ти тоді «Кока-колу» п’єш, вона теж здоров’ю не сприяє? І я вирішив спробувати. Виявилося теж досить легко. Я вже понад рік не п’ю ні «Кока-колу», ні «Спрайт», ні будь-який інший газований солодкий напій.

Місяць тому я вирішив відмовитися від ЗМІ, блогів, пабліків. Як від світових, так і від національних і регіональних. Я не знаю, що зараз у країні чи місті відбувається. Я вийшов з усіх груп і пабліків у соціальних мережах. Крім цього, я забанив 3516 груп, щоб вони не траплялися мені в стрічці. Цей список щодня зростає на 3–5 груп. Мотивація тут дуже проста: будь-яке ЗМІ подає крім фактів (та й чи фактів?) ще й наратив — пояснення тим чи іншим подіям. Іншими словами: новину вам уже розжували й поклали в мозок. А оскільки цієї інформації ллється дуже багато, то у вас уже немає часу піддати все це хоч якомусь критичному осмисленню.

Мені казали, мовляв, як же ж без новин, а раптом ти пропустиш щось важливе для себе. Я думав про це: ретроспективно прогнав попередні новини й не згадав нічого такого важливого для себе. І за цей місяць теж не сталося нічого такого, що якось би вплинуло на моє життя.

Але з’явилося багато позитивних ефектів. У мене з’явилося більше часу, який раніше йшов на читання новин, блогів. У мене покращився настрій. У мене покращилося ставлення до людей, бо мені тепер більше ніхто не вкладає в голову, хто хороший, а хто поганий. Дякую за підказки, але Біблійних істин про добро і зло мені цілком вистачає, щоб зрозуміти, хороша людина чи погана. Послуг журналістів-тлумачів я більше не потребую.

Потребу в інформації я задовольняю великими формами: статтями й книжками. Повірте, книжок дуже багато, тому мені ще читати й читати. Ну а книжка — це не висер у пабліку чи в ЗМІ. Книжку як мінімум написати треба. Мій вибір — це вечеря в ресторані, а не фаст-фуд.

Мені в голову прийшла така думка, що відмовлятися від чого-небудь — це круто. Від усього одразу не вийде, але потихеньку можна спробувати. Наприклад, треба розібратися з їжею, а саме відмовитися від шкідливої їжі. А ще дуже велика робота буде з думками: від багатьох думок теж потрібно відмовлятися.

Загалом формула вийшла така: відмовтеся від поганого, заповніть життя хорошим. Відмовтеся від алкоголю, товариства поганих людей, відмовтеся від ЗМІ. Рекомендую.

Пам’ятник

2010-09-09T22:12:00+03:00

Інформація — безцінний ресурс для тварини, птаха, риби і, тим паче, для людини. Щойно риба усвідомила важливість інформації та знань, їх накопичення й збереження, вона почала свій шлях еволюції.

Тим часом фонд зібрав уже 180 000 грн на пам’ятник студенту-програмісту біля ХНУРЕ. Місце для постаменту готове, чекаємо на саму скульптуру.

Ваша думка щодо пам’ятника? Гарний/негарний? Потрібний/непотрібний? Може, краще було б фонтанчик поставити?

Новини погоди

2010-08-09T18:15:00+03:00

Програмісти цієї метеостанції не знали, що в нас буде так спекотно.

Спортивні новини

2010-08-09T10:14:00+03:00

Харківська служба інтернет-новин «Медіапорт» поспішає ознайомити харків’ян із результатами спортивних змагань:

Насправді «Металіст» грав удома в Харкові, отже вони були господарями. Це «Ворскла» грала в гостях. Краснопьоров не забивав із пенальті. Він забив після виходу сам на сам із воротарем «Металіста». А з пенальті забив Девич на 52-й хвилині.

Правопис місцями кульгає. Але всім відомо, що в інтернет-журналістиці факти й правопис відіграють другорядну роль.