Володимир Обрізан: особистий сайт - 11

ChatGPT писав мої листи ще у 2013 році

2026-08-11T23:38:32+03:00

Я маю докази, що замість мене писав листи ChatGPT ще у далекому 2013. :)

Бо яка нормальна людина буде використовувати тире — в листах.

Цей пост також ШІ написав. Добраніч. :)

Тільки практика, жодної теорії!

2018-07-11T10:32:00+03:00

Найбільша дурість у світі — це освітні заходи під гаслом «Тільки практика, жодної теорії».

Знайте: ведучі на таких заходах — це шарлатани й шахраї.

Людина, яка не знає теорії своєї справи, — невіглас, не здатний до навчання, не здатний до аналітичного й абстрактного мислення.

Співробітника, який не знає теорії своєї справи, не можна вважати професіоналом.

Співробітник, який виконує свою роботу без знання теорії, подібний до тварини в цирку. Їй теж показали прості рухи й пообіцяли погодувати після їх виконання.

Перешліть цей запис кожному організатору заходу під гаслом «жодної теорії, тільки практика».

А може, такі заходи проводиш особисто ти?

Телефонний маркетинг

2016-09-11T19:11:00+03:00

Телефонний маркетинг — це коли вам телефонують із невідомого номера й починають впарювати якусь непотрібну фігню. Від настирливої мухи простіше відмахнутися, ніж від непотрібної пропозиції телефоном.

Кілька років тому мені на робочий телефон зателефонувала жінка, представилася парафіянкою церкви Свідків Єгови й запропонувала телефоном разом вивчати Біблію. Зазвичай я непроханих гостей телефоном випроваджував швидко, але віруючій жінці не зміг відповісти різко. Між нами відбувся приблизно такий діалог:

— А чому ви зателефонували саме мені?
— Ми обдзвонюємо всіх в окрузі, щоб допомагати людям, які потребують допомоги й хочуть вивчати Біблію.
— Але я не потребую вивчення Біблії.
— Може, все-таки спробуємо?
— Ми, звісно ж, можемо спробувати, але я переживаю, що десь там є людина, яка справді потребує допомоги, чекає на ваш дзвінок, а ви витратите час на мене, а я не потребую.
— Так, ви маєте рацію. Усього доброго, до побачення!

Відтоді я ніколи не відшиваю телефонних маркетологів, а намагаюся щосили допомогти їм зробити мені пропозицію, від якої я не зможу відмовитися.

Але чомусь самі маркетологи не хочуть мені допомагати.

Телефонують із банку, пропонують оформити нову картку зі спеціальними умовами від партнерів банку. А я відповідаю, що так, мені цікаво, але в мене вже п’ять карток, і прошу оформити спеціальні умови на вже наявну. Банк каже, що не може. Каже, що уточнить у центральному відділенні й передзвонить. І не передзвонює.

Телефонують з іншого банку, пропонують чарівні умови обслуговування. Я прошу переслати мені умови на пошту, щоб я ознайомився. Нічого не переслали.

Телефонують із маркетингової агенції, пропонують розкручувати мій офлайн-бізнес (якого в мене немає). Я прошу розкрутити мої мобільні застосунки в Апсторі. Агенція не може, у них немає такого досвіду.

Телефонують від інтернет-провайдера, пропонують свої послуги. Мені цікаво, але я на зустрічі, зайнятий, прошу передзвонити після 18:00. Му-ха-ха, який же дурень працюватиме після 18:00. Інтернет-провайдер не передзвонив.

Щоразу, коли мені хтось телефонує, я прошу або передзвонити, або написати на імейл, або зробити якусь суттєву знижку. Чомусь від цього вони всі дуже швидко зливаються.

І ось вам на десерт цікава нарізка того, як від клієнтів відмахуються продажники:

Звільняюся з універу

2016-06-11T18:50:00+03:00

Я звільняюся з ХНУРЕ за власним бажанням. Тут мав би бути довгий пост про те, чому я ухвалив таке рішення, які події цьому передували. Або, може, якийсь ліричний пост із купою історичних фотографій, який закінчувався б словами "Я б ще повикладав, але роки не повернеш".

Рожевих шмарклів у стрічку я вам обов’язково напущу, але пізніше. А на сьогодні є два важливіші питання.

Перше — кафедра потребує заміни мене. Я вів два найкльовіші курси, які будь-коли взагалі читалися в нашому універі: "Програмування мобільних платформ" (айфони, андроїди) і "Клауд-комп’ютинг" (Амазон, Гугл). У нас було як у найкращих булочних чи найкращих газетах: пізно вночі в Сан-Франциско Стів Джобс робив реліз нової операційної системи, а наступного ранку о 7:45 я вже біля дошки розповідав про новинки. Багато хто ще не знає, що таке "клауд" (для них це така сіра хмаринка на мережевих діаграмах), а мої студенти програмували й тестували автоматичне масштабування за допомогою AWS EC2, ELB, CloudWatch.

Хто готовий підтримати таку високу планку, а може, навіть підняти її вище, то напишіть мені на volodymyr.obrizan@gmail.com

Друге — я відкриваю свою айті-школу. Я проаналізував ринок комерційних курсів і написав унікальну концепцію. Я не перший, хто викладатиме айфон-програмування в Харкові, але я можу запропонувати продукт, який суттєво відрізнятиметься за якістю.

Крім цього, я прошу всіх своїх студентів написати мені рекомендацію будь-яким зручним для вас способом: на електронну пошту volodymyr.obrizan@gmail.com або в особистих повідомленнях у Фейсбук. Що було добре в моїх курсах? Що було погано? Як знайомство зі мною на курсах вплинуло на ваше життя? Хтось знайшов кращу роботу? Отримав підвищення зарплати? Поїхав за бугор? Спився і став дауншифтером? Будьте готові, що я опублікую ці відгуки на сайті школи від вашого імені. Дякую!

Дві вічні методички

2016-02-11T22:54:00+02:00

З року в рік новачкам доводиться пояснювати одне й те саме: «У мене нічого не вийшло», «У мене нічого не працює», «Не можу зробити» — це не опис проблеми. Це просто ниття. А ниття — це емоції, а не суть проблеми. Емоціями справі не допоможеш. Справі можна допомогти добрим методом опису й розв’язання проблеми.

Час струсити пил зі старих методичок на цю тему.

Перша — «Як ефективно повідомляти про помилки».

Друга — «Як правильно ставити запитання». У цій методичці є розділ для тих, хто по інший бік: «Як правильно й грамотно відповідати на запитання».

На основі цих методичок треба робити навчальний курс для студентів.

Молодшим спеціалістам — суворо до прочитання.

Про читання книжок

2014-01-11T22:46:00+02:00

Сьогодні в диспуті ознайомився з такою думкою:

Книжку треба брати й читати, уважно ! А не так, що 10 сторіночок сьогодні, за тиждень іще і так далі...

Повністю згоден із твердженнями: "книжку треба брати й читати" і "читати уважно". Скільки слід прочитати сторінок за один раз — це питання суто індивідуальне. А тут на тижні ще й Людвіг Бистроновський пише:

Дощ чи спека, легенький сніжок чи страшна негода, а п’ятдесят сторінок прочитай.

Ще цікавий моментик про те, що з книжки не виловлюється більше десятка думок, які вкладаються в картину світу. За пів року треба перечитувати, щоб на додачу до десятка, який уже вклався, відкрився наступний.

Повністю згоден із Людвігом, що за один раз книжку не здолати, але це тільки тішить — напевно знаєш, що при повторному читанні будуть нові одкровення. Було б, звісно, кльово закинути всі книжки в голову одразу, але тоді ледачий нічим не відрізнявся б від працьовитого. Книжка — це пасивне джерело знань, щоб ці знання отримати, потрібно докласти енергії. Як мінімум, відкрити й прочитати пару сторінок.

Книжку Еріка Еванса "Предметно-орієнтоване проєктування" я читав у два заходи. Перший раз — нашвидкуруч, саме в пошуках тих перших десяти думок. Другий раз — вдумливо. Перечитуючи деякі сторінки по кілька разів (хто читав, той зрозуміє). Коли читаєш вдумливо, то тут не те що 50 сторінок на день не осилити, тут десяток уже вважається великим досягненням.

Хоча книжка Еванса — кайф. Відкрив книжку, прочитав пару абзаців, тебе вдарило струмом, закрив книжку, і ходиш увесь день із круглими очима. Рекомендую.