Володимир Обрізан: особистий сайт - 12

Книжка «Scrum and XP from the Trenches: How We Do Scrum» Генріка Кніберга

2015-11-12T22:23:00+02:00

Тиждень тому дочитав книжку «Scrum and XP from the Trenches: How We Do Scrum» Генріка Кніберга (Henrik Kniberg). Вона стала хорошим продовженням після книжки «Scrum — революційний метод управління проєктами» Джеффа Сазерленда, яка більше про філософію Скраму, а ця — про практику впровадження.

У книжки було два видання: у 2007 і в 2015. Зазвичай у наступних виданнях неактуальні фрагменти викидають або переписують. Тут же автор вирішив залишитися чесним перед читачем, тому друге видання містить оригінальний текст 2007 року, доповнений коментарями після семи років досвіду. Дуже цікаво читати, коли автор спочатку пише одне, а потім у коментарі: «Це було неправильно».

Ще з цікавого: навіть після років практики Скраму автор усе одно в деяких місцях пише, мовляв, є чотири варіанти робити той чи інший ритуал, ми пробували всі чотири, зупинилися на такому-то, а ви спробуйте самі й підберіть метод собі до душі.

У книжці мало часу приділено користувацьким історіям і плануванню. Про це треба читати окрему книжку.

Загалом книжка дуже жива й хороша. Автор пише, що написав книжку за вихідні. Сів у суботу вранці, встав у суботу ввечері. Прочитанням задоволений, використовуватиму на роботі як керівництво до дії.

Книжку можна завантажити цілком безкоштовно: http://www.infoq.com/minibooks/scrum-xp-from-the-trenches-2 Ну а паперові примірники, звісно, за гроші.

Як стати дипломованим дебілом 2, або про професію вокзальної бляді

2015-07-12T12:11:00+03:00

Продовжуємо тему деградації вітчизняної освіти й суспільства загалом, порушену в темі Як стати дипломованим дебілом за 2700 грн.

Мені написала невідома жінка з пропозицією зайнятися написанням студентських робіт на замовлення: курсових, рефератів, дипломних.

Зайшов подивитися, як у них усе влаштовано. Кілька цитат із сайту:

Наш активний автор із технічних дисциплін (переважно будівництво і механіка) за ЧЕРВЕНЬ 2014 року завершив 15 замовлень, серед яких 4 дипломні роботи, 5 курсових, 2 контрольні роботи, 3 креслення, 1 робота з розрахункових задач.

Про що говорить ця продуктивність? Про те, що автор цих робіт — безробітний лузер, а якість цих робіт повне гівно.

Відгуки авторів (жирним виділив я):

Світлана, від 1 000 грн – середній місячний заробіток

Співпрацюю з компанією «Dipservis» уже близько півтора року й паралельно виховую маленьку доньку. Вважаю, що написання різного роду робіт на замовлення — це непоганий спосіб заробітку. А головне, можливість розвивати свій розумовий потенціал.

Любов, від 2 500 грн – середній місячний заробіток

У компанії «Dipservis» винятковий сервіс з обслуговування Клієнтів і Партнерів. Живе спілкування й можливість своєчасно та швидко вирішити всі питання, що виникли. Уже з перших днів роботи я зрозуміла, що в Компанії Діпсервіс на першому місці стоїть Людина, і Компанія робить усе необхідне для зростання та добробуту кожного зі своїх Партнерів.

Юлія, від 2 000 грн – середній місячний заробіток

Ще один важливий момент — це те, що мій заробіток повністю залежить від мене, тобто якщо є бажання працювати — «Діпсервіс» завжди надасть можливість заробити. Хіба це не мотивація? З «Діпсервіс» я вже на півдорозі до заповітного придбання автомобіля

Євген, близько 6 000 грн – середній місячний заробіток

Робота приваблює, бо подобається дослідницька діяльність, а ця робота фактично такою і є.

Який розумовий потенціал? Яка наукова діяльність? Яка Людина? Поки одна мразота збирає гроші на іржаве корито, інша мразота несе написаний першою гівно-диплом в університет і отримає (будьте певні, отримає!) кваліфікацію інженера, магістра і так далі.

У підсумку ринок праці заповнений повністю некваліфікованими спеціалістами.

Цього тижня подивився рекламний ролик Ukraine. Open for U. В одному із сюжетів показаний молодий чоловік і підпис: "16000 випускників айті-спеціальностей щороку".

За статистикою ДОУ (http://jobs.dou.ua/top25/) у період із січня 2014 до січня 2015 25 найбільших айті-компаній в Україні виросли на 1403 технічних спеціалісти (9% від 16000). При цьому на січень 2015 цими 25 лідерами ринку було заявлено 1253 вакансії. То де решта 91%? Це 14,5 тисячі спеціалістів. Чому вони не зайняли всі вакансії? Тому що там немає жодної кваліфікації взагалі. Тому що є індустрія, є люди, які професійно займаються тим, щоб студенти виходили на ринок праці дебілами, щоб вони не змогли влаштуватися на роботу, щоб наймати не було кого, щоб експортувати айті-послуги й продукти було нікому.

Ну і останній факт на сьогодні. В Індії 2,7 млн інженерів ПЗ, там є компанія, яка за квартал наймає по 17 000 співробітників. (Computer World)

Ось такі в нас у країні справи.

Як стати дипломованим дебілом за 2700 грн

2015-04-12T22:30:00+03:00

Я людина з тих, хто дивиться рекламу (і вона на мене діє) і хто читає спам.

Нещодавно в скриньку прийшов один лист із пропозицією замовити диплом з гуманітарних наук усього лише за 2700 грн (115 $). Гуманітаріям тут щастить більше, ніж технарям: за повідомленнями студентів, дипломна робота "ол інклюзив" на нашому факультеті у 2014 році коштувала близько 600 доларів США.

Тут є кілька моментів.

Перший, індивідуальний момент, — за диплом платитиме тільки повний дебіл. Я не можу уявити собі ситуацію, в якій диплом допоможе стати успішним у житті. (Але ви ж розумніші за мене, зараз у каментах мені напишете, як без диплома десь не візьмуть на роботу.) Платити за диплом — це гроші на вітер. Можна не платити за диплом, бо в голові від нього не додасться, а 2700 грн. усе ще будуть у кишені.

Ще дивує ірраціональна боягузливість студентів, неспроможність узяти й припинити цей цирк: написати заяву і відрахуватися з університету. Здавалося б: усі незалежні, легкі на підйом, а тут кілька років мук та ще й зрештою віддати кілька сотень доларів за диплом, від якого, повторюся й підкреслю: жодного сенсу в їхньому житті не буде.

Другий момент — соціальний — це корупція в ширшому сенсі, ніж той, який показують у новинах по телевізору. Функція університету — готувати фахівців, які після випуску потраплять на ринок праці, увіллються в економіку країни, зможуть продуктивно й ефективно працювати, щоб вітчизняні послуги та продукти були конкурентоспроможними на світовому ринку. Один із проявів корупції — це коли якийсь державний або суспільний інститут перестає виконувати свою функцію. У цьому конкретному випадку університет випустив "фахівця", ні на що не здатного.

Ба більше, є шкідливий ринок, що складається з "викладачів і кандидатів наук ваших вишів", для яких це бізнес. Вони зацікавлені в тому, щоб було якомога більше дебілів. Для них "що гірше, то краще". Вони — атакують нашу державу.

Так от, коли ти несеш гроші за курсову чи диплом, або коли ти береш гроші за курсову чи диплом — це ти винен, що все так погано. Це ти розвалюєш нашу країну.

Курс про айфони й клауди (весна 2015)

2015-02-12T01:01:00+02:00

Навесні я вже вчетверте (йо-ма-йо, як швидко летить час) читатиму в ХНУРЕ два курси:

Програмування мобільних платформ.
Хмарні обчислення, системи та мережі.

У першому обговорюємо мову Objective-C, Foundation, Cocoa Touch, інтерфейси, роботу з мережею, БД, тестування. 28 годин лекцій і консультацій, 16 годин лаб.

У другому обговорюємо Google App Engine, Amazon Web Services з погляду програміста: Python, boto, webapp2, EC2, SDB, S3, ELB. 24 години лекцій і консультацій, 20 годин лаб.

Для людей, які хочуть ознайомитися з предметами й почати вивчати — саме те, що треба!

Цього разу приділити час Пітону, вочевидь, не вийде. Рекомендую безкоштовний онлайн-курс із Пітона на Coursera. Якщо зареєструєтеся цього тижня, то не пропустите перші тести.

Посилання на розклад: http://cist.kture.kharkov.ua. Вхід вільний.

Він сказав «Поїхали!» і змахнув рукою

2014-04-12T22:45:00+03:00

12 квітня 1961 року громадянин Радянського Союзу Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі «Восток-1» здійснив політ у космос — облетів земну кулю за 108 хвилин.

Колись давно я знайшов один дуже красивий виступ Юрія Гагаріна на Красній площі в Москві. Послухайте, будь ласка:

Транскрипція для неспішного вдумливого читання й осмислення:

Наш народ своїм генієм, своєю героїчною працею створив прекрасний у світі космічний корабель «Восток» і його дуже розумне, дуже надійне обладнання. Від старту й до самого приземлення в мене не було жодного сумніву в успішному результаті космічного польоту. Мені хочеться від душі подякувати нашим ученим, інженерам, технікам, усім радянським робітникам, які створили такий корабель, на якому можна впевнено пізнавати таємниці космічного простору.

Дозвольте також мені подякувати всім товаришам і всьому колективу, який підготував мене до космічного польоту. Я переконаний, що всі мої друзі льотчики-космонавти також готові будь-коли здійснити політ навколо нашої планети. Можна з упевненістю сказати, що ми на наших радянських космічних кораблях літатимемо і за дальшими маршрутами. Я безмежно радий, що моя улюблена Вітчизна першою у світі здійснила цей політ, першою у світі проникла в Космос. Перший літак, перший супутник, перший космічний корабель і перший космічний політ — ось етапи великого шляху моєї Батьківщини до оволодіння таємницями природи.

А тепер перечитайте ще раз, подумки створюючи всі образи, про які говорить Гагарін.

Слава Гагаріну! Слава радянським ученим, інженерам, технікам, льотчикам і всім робітникам! Кожному було і буде місце в спільному подвигу.

Де Обрізан?

2014-04-12T11:00:00+03:00

Сьогодні, 12 квітня 2014 року об 11:00 стартував масовий старт Харківського марафону. Забіги на 42 км, 21 км, 10 км, 5 км і 3 км.

Я біжу дистанцію 21 км. Маршрут забігу можна подивитися на сайті http://kharkivmarathon.com/martshryt.html

Із затримкою в 10 секунд на сайті http://www.gdeobrizan.com відображається моє поточне місце розташування.

На марафоні працює електронна система реєстрації проходження дистанції. З проміжними та офіційними результатами можна ознайомитися на сайті: http://kharkivmarathon.com/live-result.html

— Побігли! А, будеш сидіти вдома як мудак і дивитися серіали?

Вивести на чисту воду

2014-02-12T01:01:00+02:00

Про успіх програмного проєкту можна судити за двома характеристиками: а) якість; б) строк виконання. Якщо одна з цих характеристик незадовільна, то виникає кілька цікавих запитань:

Наскільки сумлінно розробник виконує свої обов’язки?
Наскільки розробник компетентний?

Якщо у проджект-менеджера немає технічної освіти, то дуже легко можна опинитися в ситуації, коли ти вже ніби й не проджект-менеджер, а вішалка для локшини від розробника.

Пропоную відносно простий метод отримання відповідей на ці запитання: попросіть програміста задокументувати поточний технічний борг за проєктом. Для цього слід виділити один робочий день. Навіщо аж стільки часу? Стільки часу потрібно для двох речей: а) дати зрозуміти, що завдання серйозне; б) достатньо часу, щоб ще раз пройтися всім проєктом і докладно все описати.

У результаті може бути кілька ситуацій.

Хороший варіант — це коли розробник просто фонтанує ідеями, що в цьому проєкті можна було б переробити: модель поліпшити, відрефакторити, написати тести. Тут важливо, що розробник не просто кидається модними словами, а має конкретний план, у яких місцях і що треба зробити. Не забуваємо, що часу було дано не п’ять хвилин. З таким розробником можна й потрібно продовжити діалог на предмет розуміння помилок у проєкті, винесення уроків.

Поганий варіант — це порожній звіт (або звіт із шаблонами "рефакторити", "написати юніт-тести" без конкретики). Порожній звіт здасть ідіот, ледар або людина, неспроможна до критичної оцінки об’єктивної реальності, неспроможна до рефлексії. Незрозуміло, як така людина потрапила до вас у проєкт. Таку людину треба гнати в шию.

Проджект-менеджери, не дякуйте.

Дорога таланту

2011-11-12T11:53:00+02:00

Періодично різні корпорації публікують короткометражки про майбутнє: «Як воно там буде з інформаційними технологіями після виборів Президента в РФ у 2012»? Черговий фільм публікує корпорація Microsoft.

Productivity Future Vision (2011)

За кілька тижнів після перегляду я натрапив на роздуми такого собі Брета Віктора про суть цього фільму. Брет каже, що це бачення — лише боязка спроба зробити крок від того, що ми маємо вже зараз. Далі популярно розтлумачено, чому він так вважає і куди мають розвиватися інтерфейси.

Але сьогодні не про інтерфейси. Брет Віктор — працював у корпорації Apple з 2007 по 2010 рік на посаді винахідника інтерфейсів людина-машина. Мене зацікавило, як він сам пише про свою роботу. Він досліджував експериментальні апаратні платформи, технології введення інформації, розробляв нові концепти, проєктував, прототипував, показував розробки на внутрішніх нарадах.

Закінчує Брет так:

Я зробив дуже-дуже багато речей. Ці речі, які мене дуже хвилювали, здебільшого не здобули популярності.

Я хотів би показати вам усі ці штуки, може, вони вас надихнуть. У прямокутнику нижче я помістив усі свої винаходи, які маю право показувати публічно:

**F. A. Q. **

— Але ж цей прямокутник порожній! Це порожній прямокутник! — Саме так.

— Ну добре. А то я подумав, що ти припустився помилки. — Саме так.

Сервіс-пак для студії

2011-03-12T08:24:00+02:00

Благослови, Господи, мій комп’ютер на успішне встановлення першого сервіс-пака для Наочної Студії, визволи інсталятор від лукавого й упокой душі тимчасових файлів. Амінь!

Інсталятор сервіс-пака зроблено грамотно. У міру завантаження компонентів вони починають встановлюватися. Тим самим економлячи час користувача. З офлайн-інсталятором такого не зробиш — адже потрібно спочатку все завантажити, а потім встановлювати.

Дрібниця, а приємно.

До речі, у Майкрософта давно є технологія під назвою Click-Once. Це веб-інсталер, який дозволяє оновлювати застосунок за компонентами. Ну наприклад, у вас прога на 100 метрів, а ви замінили тільки пару-пару файлів. Завантажувати заради двох файлів увесь інсталятор реально лінь. А от Click-Once при кожному запуску застосунку стежить за новими файлами на сервері й пропонує їх завантажити та замінити. Дуже економить час не тільки користувача, а й розробника: Click-Once вмикається одним чекбоксом у налаштуваннях солюшена. Більше нічого робити не треба.

Але, як виявилося, всі дива на цьому не закінчуються. Якщо копнути в цю технологію глибше, то порядком і часом встановлення компонентів можна керувати із самої програми. Поясню на прикладі. Ви розробляєте аналог Візуал Студії. Ваша студія також по саме горло нафарширована фічами й приблудами. Інсталятор розпух до кількох сотень метрів. Але, як відомо, 20 % фіч використовуються 80 % часу. За допомогою Click-Once можна встановити першими редактор коду й компілятор, а решту 80 % фіч завантажувати й ставити у фоновому режимі. Тобто програма ще не повністю встановлена, ще не всі фічі ввімкнені, але користувач уже може починати працювати. Мегакруто.

А ви зустрічали такі програми? Чи використовуєте веб-інсталери у своїх розробках? Чи досі всі файли в мудацьких self-екстракторах викладаєте?

P. S. Розробникам у клаудах прохання не турбувати.

Санкт-Петербург

2010-10-12T00:01:00+03:00

16.09.2010–20.09.2010

У Санкт-Петербурзі буваю нечасто. Востаннє був улітку 2008-го на концерті вокально-інструментального ансамблю «Металліка». Цього разу поїхав на конференцію «Схід-захід. Проєктування та діагностика — 2010» доповістися за темою синтезу інтерфейсів і транзакторів та й інших видатних учених послухати.

Їхав пролетарським транспортом — поїздом. Нудьгувати не довелося — поруч їхав п’ятирічний темношкірий хлопчик, розважав нас усякими розповідями. У вагоні було спекотно. Виходив подихати на різних станціях. Вокзал у Курську здивував своїми табличками.

Зупинився в «Бенуа отелі», маленький, тихий, затишний готель у центральному районі Санкт-Петербурга і за 15 хвилин ходьби від місця конференції (розташування зіграло ключову роль при виборі). Ось що бачить пішохід за адресою Каменноостровський проспект, будинок 26.

Чим хороший Санкт-Петербург — це тим, що можна сміливо звертати в будь-який провулок, і все одно буде чисто, красиво й цікаво. Вулиця Льва Толстого, театр Андрія Миронова:

Телевізійна вежа. Непоганий орієнтир, щоб не заблукати. Вночі вежа виглядає до біса красиво — мерехтить яскравими синенькими й біленькими вогниками.

Вежа ближче.

Іноді здавалося, що з Харкова й не їхав. Імовірно, це пов’язано з тим, що обидва міста забудовувалися приблизно в один і той самий час.

Бачив якийсь незрозумілий знак.

Пітерський трамвай на Ліговському проспекті. Тут транспорт організований дуже цікаво. Для трамваїв, автобусів і тролейбусів виділена окрема смуга. Таким чином, коли проспект стоїть у заторі, у робітничого класу є можливість не поспішаючи їхати далі.

Пітерський автобус-гармошка там само.

Світлофор застав дівчину зненацька.

Проходячи повз ботсад, побачив, як помирають дерева.

Перший корпус Ленінградського електротехнічного інституту — місце проведення конференції. Побувати всередині не вдалося, тому що всі засідання проводилися в корпусах, які були побудовані, мабуть, за часів Радянського Союзу. Іноді планування приміщень вводило в ступор.

Сама конференція присвячена питанням проєктування, тестування, діагностики, експлуатації програмно-апаратних комп’ютерних систем. За форматом конференція розділена на три частини. Перша — запрошені доповіді, які тривають зазвичай 30 хвилин. Доповідачі — запрошені люди, які висвітлюють ключові питання. Наприклад, на фото нижче Річ Голдман із фірми Синопсис доповідає про вплив економічної кризи на галузь проєктування мікроелектроніки. Друга частина — це звичайні доповіді (10-15 хвилин, кому як пощастить із розкладом), і третя частина — культурна програма.

Єрвант Зорян доповідає про економіку розробки інтегральних схем, про екосистеми, про зниження витрат на розробку. З графіка видно, що чим вищий ступінь інтеграції, тим вища вартість розробки.

Професор Зайн Навабі з Ірану доповідав про проблеми високорівневого проєктування (т. зв. Electronic System Level Design). Його слайди дуже змістовні й дохідливі.

Під час конференції мобільна мережа почала дуркувати й надсилати дивні повідомлення.

У вільний від наукових дискусій час ми каталися Невою.

Знаменитий крейсер.

Якісь страшні штуки (С-300?).

З води місто виглядає не менш красиво, ніж із суші.

Упс... Ай дід іт егейн...

На каналах бачили всяке.

Друга частина coolтурної програми — відвідування Петергофа.

Кіт-білайн застряг у кватирці.

Тепер я знаю, що веселки беруться з димоходів.

Але найкорисніша частина конференції починається пізно ввечері, коли наукові сесії й культурні програми вже давно закінчилися. Кілька молодих учених з України, Росії та Естонії зібралися разом, щоб обговорити важливі глобальні наукові проблеми, які гостро стоять перед усім людством. Ми так захопилися цими дискусіями (мені навіть влаштували передзахист мого дисера — замість проєктора малював усе на серветках), що й не помітили, як швидко пролетів час. На годиннику була п’ята ранку.

Я зайшов у готель, зібрав речі й вирушив на автовокзал, де о 8:10 на мене чекав автобус Санкт-Петербург—Москва. Але про це наступного разу.

Про дизайн онлайн-журналів

2010-09-12T09:56:00+03:00

Колись казали, що кіно вб’є театр. А потім казали, що телевізор уб’є кіно. А потім казали, що інтернет уб’є телевізор, кіно, театр, книжки, журнали, радіо. Але от поки що якось живуть усі разом. Інтернет не став заміною згаданим явищам. Він став середовищем, через яке все це можна доставляти споживачам.

Уже говорилося, що інтернет не тільки дає змогу зробити самвидав доступним кожному, а й скорочує цикл доставки. Новини можна читати в блогах, завантажувати електронні книжки, слухати інтернет-радіо, дивитися телевізор через інтернет. Тим не менш, інтернет не розв’язав проблему контенту та його якості. Скажімо більше — інтернет загострив цю проблему. Щоб написати й видати книжку, треба витратити багато грошей, зусиль і часу. Ніхто не став би все це робити заради чергового висеру. Самвидав в інтернеті розвивався таким шляхом: особистий сайт → блог → твіттер. Кожен перехід спрощував публікацію. Вартість запису в твіттер дорівнює нулю. Уся ця простота, зручність і безкоштовність породила дуже багато різношерстого контенту, або просто інформаційного сміття.

Унабомбер пише, що в інтернеті можна займатися трьома речами: споживати інформацію, обробляти інформацію, виробляти нову інформацію. Увесь час, проведений в інтернеті, є сумою трьох згаданих активностей. І кожен черговий блог, доданий до RSS-рідера, або кожне нове посилання, отримане через твіттер чи аську, навантажує першу активність: споживання контенту. Тим самим витісняючи з життя дії, пов’язані з обробкою інформації та виробництвом нової.

Ну гаразд, адже пост називається «Про дизайн олнайн-журналів», давайте ближче до дизайну. Сьогодні в черговій спеціалізованій розсилці отримав пачку статей про електроніку. Зацікавила лише одна: «Do we need an international EDA roadmap?». У суть статті вдаватися не будемо, перейдемо одразу до оформлення.

Через те, що смуга вузька, доводиться стискати зображення. Через те, що зображення маленькі, фрази читаються з великими труднощами. Кнопки «Збільшити» немає. Картинки не клікабельні. Також сумно бачити, як графіки стиснуті у форматі JPEG. Спробуйте, наприклад, прочитати, що написано в червоному овалі.

Або ось важчий випадок (через таблицю виглядають вуха Майкрософт Ворда):

Можна переглянути всю папку із зображеннями. http://www.eetimes.com/ContentEETimes/ Із понад 500 картинок лише 12 у форматі PNG.

Ще один дизайнерський хід, який дратує, — це нумерація сторінок. Не думаю, що це зроблено для зручності читача або економії його трафіку (зараз у всіх широкосмуговий доступ). Це зроблено з двох причин: а) зробити більше показів реклами; б) оцінити глибину інтересу читача до тієї чи іншої теми (що далі клікнув — то цікавіше).

З появою ворлд-вайд-вебу поняття «сторінка» видозмінилося. Тепер це не щось прямокутне, обмежене за площею, а фактично необмежений простір для розміщення інформації. Якщо раніше поділ на сторінки був зумовлений обсягом інформації (закінчилося місце на сторінці — починаємо нову), то тепер це відбувається за одиницями інформації: пост, стаття, тема (закінчився пост — починаємо нову сторінку).

Безсумнівно, що з часом дизайн в інтернеті стає все кращим і кращим. Уже важко знайти сайт із зеленими літерами на червоному тлі. Сайти й блоги йдуть із наперед визначеними темами, тим самим позбавляючи автора необхідності вникати в технології вебдизайну. Але так само часто тепер можна зустріти ситуацію, коли автор сайту, не знаючи історії створення того чи іншого дизайну, не розуміє, навіщо він потрібен і де та як його застосовувати. Так само, як туфлі не підходять для занять спортом, так само дизайн із вузькою смугою та дрібним кеглем не підходить для великих статей із таблицями й ілюстраціями.

Форма і зміст — різні речі, але вони між собою напряму пов’язані.

Смішні ситуації

2009-04-12T11:10:00+03:00

Першого квітня почав читати курс "Вступ до оптимізації продуктивності ПЗ" для третього курсу СКС. Для вступної лекції вирішив не використовувати слайди й проєктор, а просто роздрукував собі невеликий конспект лекції. На занятті поцікавився у студентів: зручніше їм із проєктором чи без. Обговорили переваги й недоліки обох способів, але вирішили проводити лекції зі слайдами. На наступне заняття я приніс ноутбук, проєктор і подовжувач. А в ауд. 314і немає розеток. І в коридорі поруч з аудиторією розеток теж немає.

Зараз згадую, що зі мною трапляються різні кумедні ситуації. Наведу кілька прикладів. Узимку 2008 року з друзями поїхали в Карпати кататися на лижах. Я всім хвалився тим, як компактно все склав в один рюкзачок, а от інші їдуть із великими сумками. Коли приїхали на місце, виявилося, що я забув покласти в мій компактний рюкзачок лижний костюм. На першому ж спуску з гори, після кількох падінь, мої джинси були дуже сильно розірвані. Домовився про купівлю вживаних лижних штанів із господарем будиночка, у якому ми жили. Штани виявилися на один розмір менші, ніж було потрібно. До кінця відпочинку вони теж порвалися.

Перед поїздкою в гори замовив собі дві нові пластикові картки: одну для зарплати, іншу — Master Card — для оплати в інтернет-магазинах. Розкрив конверти із секретними пін-кодами й подумав: "О! Які хороші пін-коди, так легко запам’ятовуються"! Потім зім’яв конверти й викинув. Після повернення з Карпат я навіть приблизно не зміг пригадати, які цифри входили в комбінації. Інтервал між замовленням і перезамовленням двох карток становив лише два тижні.