Володимир Обрізан: особистий сайт - 14

Моя модель для код-ревʼю: LGTM-5.6

2026-08-14T10:41:43+03:00

Я натренував свою власну ЛЛМ модель для код-ревʼю.

Назвав її LGTM-5.6.

В неї є лише один токен: LGTM.

На будь який інпут вона відповідає

LGTM

По бенчмаркам по якості ревʼю кода вона не гірше 80% senior-розробників. :)

Творчі плани

2017-04-14T07:36:00+03:00

Я викладав у Харківському національному університеті радіоелектроніки з 2008 по 2016. Коли я був студентом, то не думав, що стану викладачем і педагогом. Ближче до випуску я зрозумів, що: а) мені подобається допомагати іншим студентам розібратися в чомусь; б) у чомусь я розумний, а в деяких речах найрозумніший. Потім я зрозумів, що взагалі можу створювати якесь нове унікальне знання, яке до мене ніхто не зафіксував, але це вже було набагато пізніше за моє студентство.

Ну і де працювати викладачем, як не в університеті? В університеті викладати дуже легко. Не треба себе продавати. Треба просто прийти в аудиторію у визначений час, а студентів заведуть за ручку. Хороший ти викладач чи поганий, першого вересня в тебе гарантовано будуть нові студенти. Таким чином, я пішов шляхом найменшого опору.

Я не можу сказати, що я справив якийсь відчутний ефект на життя харків’ян чи цілої країни. У Харкові мешкає 1,5 млн людей, а я навчив за 8 років ну, може, людей 200. А якщо враховувати тільки годящих, то може людей 30–40.

Університети — це така класика, яка розвивається дуже повільно. По кілька відсотків на рік. А ХНУРЕ взагалі розвивається з від’ємним коефіцієнтом. Для такої талановитої людини, як я, — це повна безперспективщина. Про це я написав кілька постингів:

http://obrizan.livejournal.com/tag/университет

Після звільнення з університету я самостійно прочитав майстер-клас із програмування айфон-застосунків (http://mass.education). Одного разу вистачило, щоб зрозуміти, що більше у стандартному університетському форматі я читати лекції не хочу. Витрачається багато часу, а навчається всього 5 людей.

Рішення — навчати людей через інтернет. Мої поточні творчі плани:

— у 2017 році навчити 1000 людей через інтернет;
— у 2018 році навчити 10 000 людей через інтернет;
— у 2019 році навчити 100 000 людей через інтернет.

Але щодо 2019 року я не впевнений. Може, і більше ста тисяч. Я ще не навчився зазирати на три роки вперед, там усе як у тумані.

Від інтернету діти тупіють

2016-09-14T23:25:00+03:00

Кумедно спостерігати, як у погоні за миттєвістю результату громадяни деградують до повних дебілів. Ось популярний паблік учить дітей читати з аркуша:

До речі, все одно не всі зможуть правильно виконати: адже тут не вказані тривалості нот, а це важливо. Якби Бетховен так записував свої твори, то до наших днів вони дійшли б у невпізнанному вигляді.

Адже простіше ж, як дебілу, пальчиком по циферках натискати, ніж рік учитися в музичній школі, щоб прочитати ось це:

Ну і щоб двічі не вставати, ось про поєднання приємного з корисним: «Як порозумнішати лежачи на дивані?».

До речі, який? :)

Ліві студентські відмазки

2015-11-14T22:43:00+02:00

Найбільше мене дивують ліві студентські відмазки. Ось реальний діалог зі студентом, який прогуляв усі лаби. Я його відредагував, щоб за контекстом не можна було зрозуміти, хто це. Орфографія авторська.

— Добрий вечір. розумію що погано відвідував ваш предмет і був далеко не старанним студентом, але на те, були вагомі причини. Я багато працював і не міг приділяти час універу. У мене немає заліку з предмета ***, чи можливо вирішити цю проблему?
— Зроби лаби, приходь захищати.
— якби я міг робити лаби, я б не працював ***, а підробляв би програмістом. Але оскільки потрібні гроші, працюю там.
— Скільки годин на тиждень ти працюєш?
— зміна по 10-11 годин це нічні, денні по 9, працюю 5 днів на тиждень
— Тобто час учитися залишається?
— радше час поспати, ніж учитися
— У тижні 168 годин. Із них на роботу йде 55 годин. На повноцінний сон — 56. У тебе є ще 57 годин на те, щоб зробити мої лаби.

Далі діалог перейшов у русло, мовляв: «та й цих 57 годин у мене немає». У курсі було 5 лабораторних робіт по 4 академічні години. Тобто максимум 20 годин потрібно було на те, щоб їх зробити. «Розумник» мої лаби зробить за два дні. Та й справді були такі, хто за три дні робив увесь курс.

Чи варто казати, що цей студент нічого не зробив?

На жаль, ХНУРЕ прогнив настільки, що він, не маючи заліку з мого предмета, не поворухнувши пальцем, отримав диплом бакалавра комп’ютерної інженерії.

Чи варто казати, що роботодавці в Харкові взагалі не дивляться на дипломи?

Найголовніший гайдлайн

2012-10-14T20:21:00+03:00

Найголовніший гайдлайн під час написання коду — це відбивати реалізації методів кількома порожніми рядками і рядком-коментарем. Попри можливості сучасних IDE щодо пошуку й структуризації вихідного коду, візуальне орієнтування досі відіграє важливу роль.

Розгляньмо приклад нижче. Є реалізація класу мовою Objective-C. Методи відбиті всього лише одним рядком. Також відбивка одним рядком трапляється не тільки між методами, а й між логічними блоками коду всередині методів. Довжина назви методу не може слугувати добрим орієнтиром початку нового методу. Наприклад, назва методу stopProgressAnimating коротша за будь-який рядок попереднього методу loadCommentsFailure. Оку нема за що зачепитися.

Той самий код, але методи відбиті порожніми рядками й коментарем. Тепер місце між кінцем одного методу і початком наступного утворює однорідний візерунок, який постійно повторюється. Такий візерунок легко помітити навіть під час швидкого скролення.

Бо раніше не зміг

2011-02-14T22:17:00+02:00

13-денна подорож за маршрутом Харків-Київ-Катовіце-Бове-Париж-Гренобль-Париж-Бове-Катовіце-Краків-Варшава-Катовіце-Освенцим-Катовіце-Бельсько-Бяла-Щирк-Бельсько-Бяла-Катовіце-Київ-Харків успішно завершилася. Пам’ятні місця були побачені, листівки були відправлені, олімпійські лижні схили обкатані.

Фото-, відео- та буквозвіти будуть створені й опубліковані пізніше.

В останні дні до від’їзду була здобута книга Їржі Томана «Як удосконалювати самого себе», про яку йшлося в попередньому постингу про книгу «Мистецтво говорити». Швидко погортав — черговий 300-сторінковий атас. Негайно приступаю до прочитання.

Помилка в інтерфейсі portmone.com.ua

2010-12-14T15:07:00+02:00

Сценарій такий: коли починаєте вводити CVV2, вискакує віртуальна пін-код-клавіатура, при цьому розмір вікна не змінюється, 2/3 клавіатури не видно. Цікаво, скільки користувачів не здогадається, що треба прокрутити вікно? Чи всі, у кого пластик, розумні?

Я коли це побачив, то злякався: «Невже воно знає, що мій пін складається з цифр 9, 0, 6 і 5»?

Death Toll

2010-10-14T23:09:00+03:00

Унаслідок ДТП у Марганці 12 жовтня загинуло 44 людини, коли водій переповненого автобуса виїхав на залізничний переїзд. Історія тільки того й учить, що нічого не вчить. Наступного дня під Києвом водій швидкої допомоги виїхав на закритий переїзд і потрапив під поїзд. Загинуло 2 людини (зокрема й вагітна жінка).

А взагалі 13-го числа в Україні сталося 658 ДТП, у яких 22 загинуло, 124 поранено (джерело: ДАІ МВС). У 2009 році в Україні в ДТП загинуло 5300 людей (джерело). Тобто 15 смертей на день. Але про це мало хто знає, бо у вечірніх новинах про це не розповідають.

Вирівнювання числових даних у таблицях

2010-10-14T14:56:00+03:00

Давно користуюся Microsoft Outlook, але тільки зараз звернув увагу на таку деталь. Графи «Отримано» і «Розмір» не вирівняні за розрядами. З датами й часом ще пів біди, але з розміром повний безлад.

Невже дизайнери в Microsoft не знають про те, що числові дані треба вирівнювати так, щоб розряди збігалися?

А як справи у вашому улюбленому поштовому клієнті? Весь розхвилювався: а як воно там на Linux?

Повідомлення про помилки в clang

2010-08-14T14:51:00+03:00

Однією з вимог до clang — нового компілятора C++ — було надати користувачеві докладну інформацію про помилки. Розгляньмо невеликий приклад.

[]double UniversalGravitation(double G, double mass1, double mass2, double distance) { double F = G * ((mass1 * mass2)/(distance * dsitance)); return F; }

Тут допущено описку в ідентифікаторі. Що ж покаже нам clang?

По-перше, він дбайливо підкреслює місце в довгому виразі, який саме ідентифікатор він вважає незнайомим. По-друге, він чемно підказує можливе виправлення. Згадаймо, який вигляд мають схожі повідомлення в Microsoft Visual Studio 2010. (Хоча Visual Studio 2010 можна й похвалити: такий тип помилок вона підсвічує ще під час редагування.)

gcc показує щось на кшталт такого:

<font size="2" face="Consolas">/tmp/webcompile/_13952_0.cc: In function 'double UniversalGravitation(double, double, double, double)': /tmp/webcompile/_13952_0.cc:3: error: 'dsitance' was not declared in this scope</font>

Почитати про інші можливості діагностичного механізму компілятора clang можна в довідці: Expressive Diagnostics. Дуже цікаві випадки, коли він знаходить помилки в нерозгорнутих макросах або в тайпдефах.

Уже чекаю, коли компілятори в майбутньому самі виправлятимуть помилки. А потім і самі писатимуть код.

Патент на високорівневий синтез

2009-09-14T17:41:00+03:00

Минулого тижня готував лекцію про мову SystemC і натрапив на статтю Stephen A. Edwards, «The Challenges of Synthesizing Hardware from C-Like Languages», про різні C-подібні мови, що застосовуються для опису апаратури. Серед різних мов та інструментів було посилання на американський патент № 6 226 776 про синтез C у залізо, який зараз нібито належить фірмі Synopsys. Автор статті описує патент як такий, що «претендує на широку підтримку мови ANSI C»: згадується підтримка вказівників, рекурсії, динамічного розподілу пам’яті.

Мене зацікавив цей патент. Близько 85 сторінок із усіх 108 — це приклади на C і відповідні їм результати синтезу на Verilog. Ще 14 сторінок — це словесний опис усіх прикладів. І останні чотири сторінки присвячені опису формули винаходу. Моделі здебільшого представлені у вигляді цифрових автоматів, набагато рідше — data-flow моделі. Методу перетворення C на цифровий автомат як такого там не було. Я звернув увагу на один приклад, у якому з однієї функції викликалися дві інші.

`int sum1 (int n) { int i, sum = 0; for (i = 0; i < n; i++) sum += i; return sum; }

int sum2 (int array[], int size) { int i, sum = 0; for (i = 0; i < size; i++) sum += array[i]; return sum; }

int f1() { int i; int array[10]; int size = sizeof(array)/sizeof(array); for (i = 0; i < size; i++) array[i] = i * 2; return sum1(size) + sum2(array, size); } This source code was highlighted with Source Code Highlighter.`

Перш ніж читати далі, подумайте: скільки станів автомата потрібно, щоб виконати цей алгоритм? Мені теж спочатку здалося, що їх має бути небагато. Але в запропонованому варіанті синтезу для виконання цього алгоритму потрібно 16 станів автомата. Оскільки мій компілятор C++ у VHDL ще не здатен відкомпілювати такий код, то вирішив намалювати граф-схему алгоритму вручну.

Усі функції вже вбудовані, і передбачається, що ініціалізація змінних відбувається за сигналом reset. Таким чином, у цьому автоматі виходить лише сім станів (див. Баранов С. І. Синтез цифрових автоматів).

От не можу зрозуміти: у них там у 2001 році не знали того, що в нас було відомо ще в 1974?

C++ придумали в СРСР

2009-05-14T08:00:00+03:00

Знайдено докази того, що мову C++ було придумано в СРСР. На рисунку нижче показано фрагмент секретної документації до системи керування стратегічним ядерним інкубатором.

Дякую Ромі Приходченку за знахідку. :)