Володимир Обрізан: особистий сайт - 22

Фотки ХНУРЕ

2016-02-22T23:20:00+02:00

Визначте рік знімка й місце в ХНУРЕ, показане на цій фотографії:

До чого це я? У мене тут архівчик знайшовся:

Багатьом фотографіям понад 10 років. Цікаво подивитися, як воно було тоді, порівняти з тим, як воно стало зараз.

Ще одна цікава фотографія. Хто скаже, чим відрізняється від сьогоднішнього вигляду?

Книжка «Відмовляюся обирати!» Барбари Шер

2015-11-22T20:30:00+02:00

Нещодавно дочитав книжку «Відмовляюся обирати!» Барбари Шер (150 грн, електронна версія).

Я довгі роки міркував над тим, що ті люди, у яких у голові багато ідей та інтересів, — це вкрай нещасливі люди. Підемо від супротивного: живе людина, у якої в голові немає ідей, немає інтересів, у житті нічого не хоче. От вона й щаслива — нічого не досягла, але ж нічого й не хотіла. Мета з результатом збіглися. А людина, яка хоче багато чого, — нещаслива, бо всього не встигнеш зробити.

І я зовсім не думав, що колись натраплю на книжку, де цю проблему буде докладно розглянуто.

Барбара Шер придумала термін для таких людей, які постійно пробують нове, стрибають від одного заняття до іншого, — «сканери». І в книжці вона розглядає багато різних типажів сканерів, пропонує методи, як сканерам прожити повне життя.

Наприклад, рекомендується кожен порив, кожну ідею записувати в спеціальний блокнот сканера. Для цього потрібно виділити розворот у блокноті, записати ідею, почати виписувати якісь факти. Уже таке початкове документування ідеї може суттєво полегшити страждання сканера. Ідеї записані, голова вільна, і можна будь-якої миті відкрити блокнот, повернутися до старої ідеї та опрацювати її ще.

А як бути з роботою, яка не дає можливості займатися всім підряд? Тут авторка рекомендує підібрати собі таку професію, яка дозволила б займатися багатьма речами одразу. Наприклад, шкільний учитель або викладач — гарантовано три місяці на рік відпусток. А за три місяці можна багато чого зробити. Або знайти «парасолькову роботу» — яка збере під собою одразу кілька інтересів. Наприклад, робота консультанта — це і допомога іншим, і спілкування, і професійний розвиток, і подорожі, і лекції, і тренінги, і перспектива написати книжку. Крім цього, Барбара пише, мовляв, а чому б вам не заробити на ваших інтересах і взагалі не відкрити свій бізнес?

Основна ідея книжки — якщо вас «розриває на шматки» одразу кілька ідей чи інтересів — то з вами все гаразд. Потрібно просто навчитися з цим жити й отримати вигоду.

Хто з таким стикається — рекомендую до прочитання.

Підсумки п’ятої зустрічі клубу "Пітон на АПОТ"

2015-11-22T10:14:00+02:00

21 листопада відбулася п’ята зустріч клубу "Пітон на АПОТ". Зустріч пройшла в ауд. 318 каф. АПОТ з 11:15 до 13:30.

Це була чарівна незвичайна зустріч. Якщо на попередніх зустрічах активно брали участь кілька людей: доповідачі, ті, хто запитував, ті, хто обговорював, то на цій нам вдалося досягти 100% залучення в процес.

Ми влаштували змагання з програмування. Поділилися на 8 команд по 2 людини. Я за своє життя провів сотню лабораторних робіт. З досвіду відомо, що коли в бригаді 2 і більше людей, то працює тільки один, той, хто за клавіатурою, а решта сидять поруч і спасибі, якщо бодай дивляться й вникають. А найчастіше дивляться у вікно або дивляться в телефон. Тому спочатку я опитав людей, хто як просувається в навчанні на Coursera, який досвід є. У кого досвіду поменше, тих ми посадили за клавіатури. Решту людей, у кого досвіду побільше, ми посадили поруч. Таким чином, розв’язання задачі з голови експерта через мовний апарат і через коливання в повітрі потрапляло в голову того, хто
за клавіатурою. Потім, через скорочення м’язів рук і натискання на клавіші, далі електромагнітними коливаннями розв’язання задачі нарешті потрапляло в комп’ютер. Усі при ділі, усім цікаво.

Сергій і Тетяна

Потрібно було розв’язати 6 задачок:

Знайти суму ряду чисел.
Визначити, чи є три відрізки сторонами трикутника.
Визначити, чи входить число до ряду Фібоначчі.
Визначити, чи є число простим.
Знайти серед товарів найдорожчий автомобіль.
Виправити орфографію в тексті.

Задачі й розв’язання можна завантажити за посиланням: http://bit.ly/python-apvt-test-1

Валентина й Олександр

Усім дуже сподобалося. Обсяг задач якраз був розрахований десь на 1,5 години, і навіть коли час зустрічі було вичерпано, ніхто не поспішав кидати розв’язувати задачі. Довелося перервати змагання силоміць.

Олександра і Роман

Не обійшлося й без заминок. В автоматичному тесті для перевірки п’ятого завдання була помилка. Через яку в однієї команди не сходився результат. Щойно тести виправили, задачу було позначено як правильно розв’язану.

Фінальна таблиця з результатами:

Найбільше задач — 5 — розв’язав школяр Кирило та його тато Олег (нижче на фото). Неочікуваний чудовий результат! Росте зміна!

Кирило й Олег

Ще варто відзначити Рому Подоляку (на фото нижче), який дуже докладно розповів Олександрі хід розв’язання двох задач і дуже докладно розповів про синтаксис мови Пітон.

Рома

Завершили ми зустріч розбором двох найскладніших задач (п’ятої та шостої) на великому екрані з поясненням і налагодженням.

Попередні зустрічі:

№3, №4 07.11.2015, 14.11.2015 Резюме третьої та четвертої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№2 31.10.2015 Резюме другої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№1 24.10.2015 Відбулася перша зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Резюме

Як отримувати новини про зустрічі клубу "Пітон на АПОТ"?

Підписка на новини про зустрічі клубу "Пітон на АПОТ": http://bit.ly/python-apvt-reg Поштова розсилка — це буде основний канал інформування про зустрічі.

Групи у Вконтакті й Фейсбуці: https://vk.com/python.apvt і https://www.facebook.com/groups/python.apvt відповідно.

Сайт для запитань і відповідей про Пітон і про клуб: http://bit.ly/python-apvt-qa

Питання? Можна звернутися до мене особисто: volodymyr.obrizan@gmail.com

Джуніориті

2014-01-22T01:10:00+02:00

— Взвооод! Рівняйсь! Відставити! Рівняйсь! Струнко! Відкрити зошити, конспектувати!

Дивно, але питання «як стати сеньйором?» трапляється в інтернеті набагато частіше, ніж «як стати джуніором?». Із цього може скластися враження, що питання, як стати джуніором, нікого не цікавить. Мабуть, або всі знають, як ним стати, або навіть не ставлять собі такого питання, і будь-який програміст-початківець одразу вважає себе джуніором за замовчуванням. Таким чином, наприклад, ваша бабуся — теж джуніор. Абсурд? Так. Отже, потрібно сформувати якісь критерії, яким має відповідати джуніор, щоб називатися джуніором. Одразу зауважу, що я не люблю термін «джуніор», бо це слово з лексики метасатаністів. А я не люблю ні метасатаністів, ні сам метасатанізм (про що напишу окремо), тому тут і далі термін «джуніор» буде замінено на «підліток».

Отже, вводимо новий термін.

Джуніориті — сукупність властивостей, притаманних підліткам.

Розкрити це визначення мені хотілося б через низку прикладів.

Джуніориті — це обмірковувати й пропонувати мінімум два варіанти розв’язання тієї чи іншої проблеми.

Будь-який програміст стикається зі складними задачами, які не вдається розв’язати з першого разу. Від досвідченого програміста очікується, що він розв’яже їх самостійно. Очікувати того самого від підлітка не варто, бо бракує досвіду. Проте відсутність досвіду не є тією причиною, з якої можна відкласти розв’язання задачі. Грамотний підліток на кожну проблему чи задачу має придумати (згенерувати, нагуглити, підслухати, підглянути, списати) щонайменше два варіанти розв’язання, щоб обговорити їх із наставником. А ще краще три варіанти або навіть п’ять. Такий підхід стимулює мозок підлітка самостійно розв’язувати свої проблеми.

Джуніориті — це прочитати всі книжки й пам’ятати, яка задача в якій книжці розв’язана. Посилатися на книжки під час роботи. Тримати книжки під рукою.

Тут усе дуже просто. Програміст-початківець має розуміти й говорити мовою, якою ведеться діалог між інженерами. Коли наставник сказав: «Introduce explaining variable», то в підлітка має клацнути в голові: «Так, щось таке було у Фаулера в книжці про рефакторинг». Після цього книжку потрібно відкрити, знайти розділ, прочитати й провести потрібний рефакторинг. Для початку підлітку слід прочитати ось ці книжки:

Еріх Гамма, Р. Гелм, Р. Джонсон, Дж. Влісс. «Прийоми об’єктно-орієнтованого проєктування. Патерни проєктування».
Мартін Фаулер. «Рефакторинг. Поліпшення наявного коду».
Ерік Еванс. «Предметно-орієнтоване проєктування (DDD). Структуризація складних програмних систем».
Джефф Раскін. «Про інтерфейс».

Джуніориті — це вести документацію проєкту, протоколи нарад.

З документацією проєкту — все зрозуміло. Просто треба брати й писати її прямо в коді за допомогою спеціальних коментарів. З протоколами все трохи складніше. Більшість нарад у підлітка — це сам на сам зі своїм наставником. Найбільша помилка — це не записати якусь важливу думку наставника. Тому після будь-якої наради потрібно сісти й усе законспектувати.

Джуніориті — це писати тести.

Підліток має вміти тестувати як свої програми, так і чужі. Почати слід із написання тестових сценаріїв природною мовою. На наступному кроці — розробити модульні тести, на наступному кроці — приймальні тести.

Джуніориті — робити код-рев’ю колегам, а також вивчати їхні рев’ю.

Зазвичай у будь-якій компанії внесок колег завжди на видноті — Git у всіх виглядає однаково. Підліток має переглядати код своїх колег, залишати зауваження, а також дивитися, які зауваження вони залишають іншим програмістам. Учитися можна на своїх помилках, а також на чужих.

Джуніориті — це вести Jira. Регулярно звітувати й комітитися.

Активність у Jira, звіти імейлом, коміти в репозиторії — це все «пульс» підлітка, за яким наставники визначають, живий він чи мертвий. Нікому не потрібен «мертвий» співробітник, який боїться вчасно попросити допомоги, щоб розв’язати поточні проблеми й рухатися далі.

Список властивостей можна продовжувати далі. Сама ідея дуже проста — можеш відповідати цим вимогам тривалий період часу — ти джуніор, не можеш — значить, ти хер з гори й бабуся.

Давайте запишемо кілька похідних термінів:

Прокачати джуніориті — послідовно й регулярно практикувати поради, дані вище.

Гнати підліткову херню — ігнорувати поради, дані вище або наставником.

Ви спитаєте: а як же сеньйори? А сеньйорів не існує. Програміст або розв’язує поставлену перед ним задачу, або не розв’язує. Логіка тут бінарна.

Електронні «книжки»

2011-11-22T00:43:00+02:00

А от нам пообіцяли, що електронні «книжки» вб’ють паперові книжки. Але на ділі виявилося, що електронні «книжки» вбили верстку, типографіку, дизайн, ілюстрації, здоровий глузд, зір, але не паперові книжки.

Подивитися смерті в обличчя не так страшно, як у сірий екран електронної «книжки».

Не можу собі уявити, як автор, що себе поважає, дозволить видати свою працю на платформі електронної «книжки».

Як читають ці «книжки» — взагалі незрозуміло. Ну це як жерти сиру нечищену картоплю замість вечері в ресторані.

Гранти від “Лабораторії Касперського”

2009-09-22T21:32:00+03:00

Колеги з Москви шлють добрі вісті.

“Лабораторія Касперського” нагадує про те, що триває подання заявок на участь у програмі підтримки інноваційних проєктів. Студенти, аспіранти, молоді науковці, викладачі закладів вищої освіти, професори та наукові співробітники можуть втілити свої ідеї в життя вже цього року. Сума гранту, що виділяється на один проєкт, може становити від 50 до 150 тисяч рублів! Заявку необхідно подати до 18:00 30 вересня 2009 р. Конкурсна комісія з числа провідних експертів “Лабораторії Касперського” розпочне свою роботу відразу після завершення строку подання заявок і присвятить цьому два місяці. Як ви пам’ятаєте, докладно ознайомитися з положенням “Програми підтримки інноваційних проєктів” і завантажити необхідні для подання заявки документи можна за адресою http://www.kasperskyacademy.com/ru/grants

Кожна добра історія починається зі знайомства. 22—23 березня 2005 року наша кафедра проводила міжнародну конференцію “Інформаційні технології — у науку й освіту”. Серед учасників конференції були й гості з московського офісу “Лабораторії Касперського”: Станіслав Шевченко, Сергій Новіков і Світлана Єфімова. Їхні лекції справили сильне враження, людей у 301б було стільки, що декому довелося стояти. Співробітниками ЛК було неодноразово заявлено, що компанія завжди рада співпраці зі студентами та університетами. 25 березня Саша Єгоров зібрав близько 10 студентів, щоб обговорити можливі проєкти з лабораторією. Ця дата вважається заснуванням “Клубу Касперського” в ХНУРЕ. На фотографії показано одне з перших засідань клубу тих часів. За чотири роки було зроблено багато. Наприклад:

розпочато дослідження з аналізу шкідливого коду;
проведено тестування різних продуктів “Лабораторії Касперського”;
розроблено кілька версій “Віварію” — системи документообігу вірусних аналітиків;
підготовлено й уже кілька років читається курс “Комп’ютерні віруси та засоби боротьби з ними”;
виконано й успішно захищено кілька курсових і дипломних робіт.

Ще один великий результат — це створення ТОВ “Лабораторія дизайн і тест”, метою якого є дослідження в галузі комп’ютерної безпеки. За ці чотири роки наші вірусні аналітики підготували понад 5 000 описів шкідливих програм для сайту www.securelist.com. “Лабораторія Касперського” не стоїть на місці й постійно розвивається. Конкурс інноваційних проєктів серед студентів і молодих науковців — і є тому підтвердженням.

Про що насправді управління часом?

2009-08-22T10:16:00+03:00

На продовження нашої розмови про управління часом хочу поділитися цікавим інтерв’ю Єрванта Зоряна — одного з лідерів індустрії САПР:

«Очевидно, що завжди є набагато більше справ, ніж дозволяє час. Тож якщо вам треба зробити у два чи три рази більше, ніж у вас є годин, щоб це зробити, то питання в пріоритетах. У тому, щоб вирішити не які справи робити першими, а які справи взагалі будуть зроблені, а які, на жаль, не будуть зроблені; і саме про це насправді управління часом. Це не лише про те, в яку годину робити яке завдання, а про те, яке завдання я взагалі робитиму. Реалістично кажучи, нам усім треба навчитися обирати правильні завдання і навчитися відкидати решту.»

«Очевидно, що завжди можна зробити більше, ніж дозволяє час. Тому, якщо вам потрібно зробити у два чи в три рази більше справ, ніж у вас є часу, то все питання в пріоритетах. Треба вирішити не які завдання робити насамперед, а які завдання будуть виконані, а які справи, на жаль, не будуть зроблені взагалі. Ось що таке управління часом насправді. Це не лише про те, о котрій годині я робитиму завдання, а чи робитиму я його взагалі. Справді, нам усім треба навчитися обирати правильні завдання і навчитися кидати решту.»

http://www.dac.com/45th/DACEzineDecember2007-PeggyArticle.html