Володимир Обрізан: особистий сайт - 23

Хуйовий Харків

2016-09-23T07:35:00+03:00

Є такий паблік «Хуйовий Харків». Основний зміст пабліка — як у нашому місті все погано: «А ти й далі думай, що Хуйовий — не такий уже й хуйовий».

Цей рак мозку почав заражати й інших. З’явився паблік «ХУЙОВИЙ ХНУРЄ». Не перестаю дивуватися, як люди ще вступають у ці групи з другосортним гівном.

Люди собі створюють негативну навколишню дійсність і в ній живуть. Переконують у ній себе й намагаються переконати інших. Це не Харків чи ХНУРЕ хуйовий. У цих людей життя хуйове: мамка хуйова, татко хуйовий, друзі хуйові, робота хуйова, виш хуйовий, місто хуйове. У кожного є такий знайомий, який постійно ниє, як усе погано. Від нього хочеться якнайшвидше відкараскатися, попрощатися й піти, поки він не почав унадцяте переповідати своє хуйове життя.

Хлопці, ви вступили в гівно, і від вас смердить.

Лишайся тупим дебілом

2016-02-23T14:32:00+02:00

Автора найкращого підручника з математики обрахували на ринку. Не вчи математику. Лишайся тупим дебілом.

Зомбувати школярів

2015-10-23T22:55:00+03:00

Зомбувати школярів (абітурієнтів) — це університетським жаргоном процес агітації школярів вступати на той чи інший факультет в університеті. Процес називається зомбуванням, бо в результаті школяр має дуже сильно хотіти вступити, при цьому без жодної раціональної аргументації.

— Синку, а чому ти хочеш вступити на факультет комп’ютерної інженерії ХНУРЕ?
— Ну бо дядько приходив, класно все розповідав, хочу, хочу, хочу!!!

Я пішов проти системи. Я зроблю доповідь для школярів під назвою «Університет не вчить бути успішним».

Усі дуже хочуть здобути вищу освіту, вступити до ЗВО. А чи завжди це гарантія досягнення успіху?

На жаль, або на щастя, ЗВО не дає гарантії успіху в житті, але за правильного підходу до освіти й самоосвіти суттєво підвищує шанси на успіх.

В абітурієнтів, а часто й у студентів, які вже навчаються у ЗВО, часто виникають запитання:

— Чи достатньо просто відходити на всі заняття й скласти предмет на «відмінно», щоб знайти хорошу роботу?
— Як скласти список короткострокових і довгострокових цілей під час навчання в університеті?
— Як дійти до мети й не збитися зі шляху?

Саме про це й поговоримо на відкритій зустрічі Розумного клубу для школярів IT-Univer

Розумний клуб для школярів IT-Univer проводить першу цього року відкриту зустріч.

Зустріч відбудеться 31 жовтня 2015 о 15:30 за адресою вул. Красіна, 4 (приміщення комп’ютерно-технологічного коледжу НТУ «ХПІ»).

Amazon заробляє на хмарних сервісах 2 млрд $ за квартал

2015-10-23T15:11:00+03:00

Amazon виклав звіт за третій квартал 2015 року про доходи й витрати.

Дохід від продажу послуг Amazon Web Services дорівнює 2 млрд доларів. За той самий період минулого року — 1 млрд. Чистий прибуток за 3 квартал 2015 року дорівнює 521 млн $, за той самий період 2014 року — 98 млн. Тобто оборот виріс удвічі за рік, а прибуток — уп’ятеро.

Виходить, що здавати сервери в оренду трохи вигідніше, ніж продавати книжки й решту.

Реклама ЛСД у харківському метрополітені

2011-10-23T20:30:00+03:00

Діти в захваті від ЛСД. Особливо той, що праворуч.

Плагіат у виші

2011-10-23T19:50:00+03:00

Час іде, а мода лаяти викладачів, виші й чиновників від освіти (у нашому випадку завжди тільки одного — міністра) не минає. Мовляв, перші — старпери, читають з папірця лекції 40-річної давнини й ні хера не знають, другі — це такі організації, типу клубу, щоб офіційно відкосити від армії, а треті — просто упирі, які методично вбивають освіту в країні. Загалом усе погано. А ні, не все: слава Богу, хоч банкомат добре працює й видає стипендію.

Поговоримо сьогодні про плагіат (т. зв. «копіпаст»). Для початку дамо визначення цьому поняттю.

Плагіат — умисне привласнення авторства чужого твору науки чи мистецтва, чужих ідей або винаходів [Вікіпедія].

Плагіат — це дуже серйозна проблема у вітчизняній системі освіти. Причому все настільки запущено, що не всі навіть здатні усвідомити, що ця проблема існує. Наскільки я зрозумів із особистого спілкування зі студентами, далеко не всі розуміють, що запозичувати тексти робіт, по-перше, неетично (по суті — це крадіжка), по-друге, заборонено правилами університету.

Я чудово розумію, що дуже легко вбити в гугл тему своєї курсової й скопіювати з першого-ліпшого посилання готовий текст одразу так сторінок на 10. Ще кілька таких забігів у гугл — і курсач готовий.

Розтлумачимо поняття плагіату ще з одного боку. Якщо плагіат — це «несправедливе привласнення результатів», то й оцінка за таку працю не може вважатися справедливою, що випливає з визначення. Розглянемо таку модель курсової роботи. Припустімо, що нормою для курсової роботи є записка обсягом 40 сторінок авторського тексту (без титульного аркуша, змісту, джерел, додатків), яка оцінюється за 100-бальною шкалою. Очевидно, що якщо студент особисто підготував роботу потрібного обсягу, яка не викликає претензій у експертної комісії, то такий студент отримує найвищу можливу оцінку: 100 балів. Усе справедливо, ні в кого зауважень немає?

А що відбувається, якщо студент половину своєї роботи запозичив з інших джерел? Ну, не встигав або полінувався і смикнув 20 сторіночок із книжки, довідника чи Вікіпедії? Нагадаю, що реферат, курсова чи дипломна робота, дисертація — це авторські роботи, уся праця має йти від автора.

Роботу виконано в повному обсязі: 40 сторінок тексту присутні. Але чи справедливо тут поставити найвищу оцінку? Я прихильник такого принципу, що оцінка має бути зменшена пропорційно частці авторського матеріалу. Половина тексту скопійована? Отже, студент отримає 50 балів за роботу, це якщо до тієї авторської зеленої частини не буде претензій. Нагадаю, що 50 балів — це двійка за тоталітарною системою оцінювання. Слабенький трояк починається з 60.

Може здатися, що я дуже суворий і вигадую якісь безглузді правила для студентів. Але давайте тоді звернемося до досвіду тієї країни, яку вважають ідеалом і куди деякі прагнуть виїхати. В особистій розмові друг, який уже там, підкинув посилання на політику ставлення до шахрайства й плагіату на одному з факультетів університету Берклі. Нижче подано переклад кількох пунктів близько до тексту:

Політика факультету

Копіювання частини або всієї роботи іншої людини чи використання заборонених джерел — усе це форми списування, які не дозволені. Студент, помічений у списуванні, буде попереджений викладачем, і такі правила матимуть дію:

Викладач може: а) вимагати переписати роботу; б) поставити двійку або нуль балів за роботу; в) у разі серйозних проступків поставити двійку за весь курс.
Рекомендована дія за списування на іспиті або в курсовій роботі — це п. 1. в (два бали за курс).
Викладач зобов’язаний у письмовій формі повідомити студента й декана факультету про факт списування, про вжиті заходи, а також про право студента подати апеляцію.
Викладач зобов’язаний зберегти копії будь-яких письмових робіт, що свідчать про порушення.
Декан факультету зобов’язаний повідомити проректора з виховної роботи (в оригіналі Director of the Office of Student Conduct — прим. пер.) про порушення, а також ім’я студента й про вжиті викладачем заходи.
Ректорат (The Office of Student Conduct — прим. пер.) може провести формальне слухання щодо порушення й винести покарання за порушення.
Факультет подасть документи на відрахування тих студентів, яких буде помічено в повторному списуванні.

Отак скачав курсову з інтернету, а тобі одразу два бали за курс без жодних розбирань. А потім ще десь щось списав, а тобі ногою під зад. Усе по демократії, не по брехні!

І це ми тільки поговорили про плагіат. А ще ж є проблеми списування на контрольних роботах та іспитах, вигадування експериментальних результатів, захист непрацюючих (або взагалі не створених) програм чи моделей.

Студенте! Хочеш змінити цей світ — зміни для початку що-небудь у собі.

Жіноча комп’ютерна допомога

2010-11-23T11:41:00+02:00

Добре хлопець влаштувався. Ремонтує комп’ютери виключно дівчатам.

Цікаво, що таке «Волосатий хуКУБ»? Чи користується воно популярністю серед цільової аудиторії?

Анкета харківського метрополітену

2010-11-23T10:54:00+02:00

Учора вичитав у новинах:

Голосування в метро відбувається вперше, розповіла «МедіаПорту» прессекретарка комунального підприємства «Харківський метрополітен» Вікторія Белан. Мета заходу — дізнатися, чи задоволені харків’яни роботою підземки.

Питання складали працівники метро. За словами прессекретарки, на підприємстві створили спеціальну комісію, яка розробляла і форму, і зміст анкети. У підземці думали над форматом аркуша: спочатку хотіли зробити графу «Своя думка». Але вирішили зупинитися на 6-ти питаннях.

mediaport.ua

Поквапився під землю, так захотілося почитати ці питання.

Після прочитання захотілося дати розгорнуті відповіді.

1. Чи хотіли б Ви змінити режим роботи метрополітену з 6-00 на 5-30?

Ні, не хотів би. Я хочу, щоб метро починало працювати о 7:00 або навіть о 8:00. Щоб люди вранці не встигали на роботу. Звісно, останній поїзд має вирушати не о 00:10, а о 23:00 або навіть о 22:00.

2. Чи хотіли б Ви зменшити інтервал руху поїздів?

Ні, навіщо? Адже той інтервал у 12 хвилин, як зараз, мене цілком влаштовує.

3. Чи хотіли б Ви покращити якість прибирання в метрополітені?

Ні, нехай буде засрано. Так якось звичніше й затишніше.

4. Чи хотіли б Ви покращити технічний стан станцій і переходів?

Ні, нехай воно все розвалиться, а зі стелі відвалиться плафон і вдарить мене по голові.

5. Чи хотіли б Ви збільшити кількість обслуговчого персоналу у вестибюлях станцій?

Ні, мабуть, більше не потрібно. Мені достатньо тих працівників метрополітену, які вже носять у вагонах серветки й кулькові ручки та грають на гітарі. А ту працівницю, яка ось уже 15 років безуспішно намагається вилікувати 4-х річну Машеньку від поліомієліту, імовірно, пора відправити на пенсію.

6. Чи зручно Вам користуватися електронною карткою?

Ні, що ви! Виходити з дому на пів години раніше, щоб проторчати 25 хвилин у 50-метровій черзі по жетони, мені було набагато зручніше!

Найімовірніше, тут ще було й сьоме питання: «Чи хотіли б ви платити за якіснішу послугу 3 грн.»? Упевнений, що найпрозорливіші респонденти самі здогадалися, до чого це опитування. Також не було питань: «Чи хочете ви, щоб ми вигнали торгашів за кілометр із переходів метро?», «Чи хочете ви, щоб не було реклами на стінах і у вагонах»?

Слава Богу, що всі підприємці вчора поїхали на майдан, тому в переходах було вільно й чисто. Ні тобі старих книжок, ні шматка сала на вагу, ні віників, ні капців.

Загалом, був здивований таким «кепським» опитуванням. Адже проблеми нашого метро очевидні й усім відомі.

Усі на стадіон!

2010-07-23T11:26:00+03:00

Сьогодні о 21:00 відбудеться матч «Металіст» — «Динамо». Мабуть, це найпринциповіший матч за сезон. Уже продано понад 38 тисяч квитків. До повного стадіону залишилося зовсім трохи. Ідемо ввечері вп’ятьох — приведу пацанів із району. :)

Чудовий фан-арт:

Про вибір теми наукової роботи

2010-07-23T10:33:00+03:00

Продовжимо наше обговорення, розпочате ще торік. Нагадаю, що тема розмови — «Як вижити молодій людині в університеті». Сьогодні ми поговоримо про вибір теми наукової роботи.

Одразу зауважимо, що йтиметься про вибір суті роботи, а не назви, яку буде вказано на титульній сторінці. Буває, що назва роботи часто змінюється. Наприклад, минулого семестру за два тижні назва курсової роботи одного студента змінилася тричі. І я вже морально був готовий до того, що до моменту захисту диплома ця назва зміниться ще разів зо два.

Почнімо з того, що студент або аспірант, як фізично здоровий і осудний молодий чоловік, має бути допитливим до тих речей, які відбуваються довкола. Це підтверджується особистим спілкуванням зі студентами, а також нотатками у твіттері й блогах, які я читаю. Звідси й має формуватися тема роботи — особистий інтерес тієї людини, яка її досліджує.

В ідеальному випадку тема роботи буде цікава вам і вашому науковому керівникові. Ви вже, мабуть, здогадуєтеся, що так буває тільки в казці. Розглянемо, що може перешкоджати такій ідеальній ситуації.

У будь-якої роботи є кілька осіб, зацікавлених у її виконанні:

Студент.
Науковий керівник.
Держава.

Мотивація студента — вивчити якусь нову технологію, мову програмування або метод.

Мотивація наукового керівника — залучити студента до виконання окремої частини великого проєкту. Завдання наукового керівника: а) визначити множину тем курсових робіт у межах однієї дисципліни; б) поставити завдання й консультувати хід його виконання; в) оцінити результати роботи.

Мотивація держави — підготувати фахівців за потрібними напрямами для роботи на місцевих підприємствах. Завдання держави — визначити перелік дисциплін, з яких проводиться курсове проєктування, а також платити гроші керівникові й студентові/аспірантові за роботу.

Зрозуміло, що рівень мотивації та участі в усіх різний і змінюється залежно від часу, місця та учасників.

Поширений конфлікт — нерозуміння або неприйняття завдання наукового керівника з боку студента. Деякі причини цього:

студент може не розуміти суті спеціальності, на якій він навчається (наприклад, його спеціальність «спеціалізовані комп’ютерні системи», а він мріє розробляти вебсайти);
студент може не бачити загальної картини проблеми (наприклад, студентові дали завдання запрограмувати алгоритм діагностування дефектів у системі на кристалі, але не пояснили важливість і місце цього алгоритму в циклі проєктування та виробництва мікроелектроніки);
особисті конфлікти між студентом і керівником.

У першому випадку студентові необхідно зрозуміти, що, вступаючи на певну спеціальність, він підписується щонайменше чотири роки вивчати й складати всі дисципліни, записані в навчальному плані. Сюди, крім занять із предметів, що цікавлять, також входить безліч предметів, які здаватимуться нецікавими, нудними, дурними, а іноді й цілком непричетними до спеціальності. Одним із цікавих способів розв’язання цієї проблеми є компроміс між поставленою темою роботи й бажаннями студента.

Наведу приклад. Одного студента залучили до розробки тестів для компілятора. З початком нового семестру стало відомо, що йому необхідно робити курсову роботу з баз даних. Спочатку в наших планах не було завдань, де могли б застосовуватися бази даних. І ми ухвалили рішення, що студент розробить систему автоматизованого тестування компілятора, у якій тести й результати тестування зберігатимуться в БД. Таким чином, інтереси студента (займатися тестуванням компілятора) й інтереси держави (курсова з БД, яка включена до навчального плану) задоволені повністю.

Ще один приклад. Студент навчається на спеціальності «спеціалізовані комп’ютерні системи», але насправді практикує вебдизайн і вебпрограмування. Рішення — тема курсової роботи «Онлайн-підручник із дисципліни». Від цього виграють усі. Керівник отримає онлайн-конспект і методички з дисципліни, студент застосує свої знання на практиці й отримає добру оцінку.

У другому випадку студентові необхідно однозначно дати зрозуміти керівникові, що незрозуміло, чому ця тема важлива й актуальна. І вимагати від нього пояснень. Паралельно з цим слід витратити час на самостійне вивчення питання. Потрібно поставити самому собі запитання: чи зможу я застосувати ці знання на локальному ринку праці? А на глобальному?

У третьому випадку і керівникові, і студентові потрібно залишатися професіоналами. Попри особисту несумісність, студентові потрібно бути дисциплінованим, виконавчим і довести розпочату роботу до завершення. Спроби саботажу ні до чого доброго не приведуть. У цьому випадку студент змарнує час (а міг би вивчити й зробити щось нове), також він ризикує отримати занижену оцінку й зіпсовану репутацію.

Може так статися, що за час вашого навчання теми змінюватимуться. Курсова була на одну тему, бакалаврська на іншу, магістерська на третю, дисертація на четверту (а потім вам набридне й четверта, і ви зміните її на п’яту). Це нормально. Відомі випадки, коли люди проявляли себе в різних галузях. Повторюся, важливо до кожної теми підходити як професіонал і бути в цьому успішним.

Рекомендую до прочитання

How to Succeed in Graduate School: A Guide for Students and Advisors by Marie desJardins.

Прототип паралельного компілятора

2009-06-23T10:49:00+03:00

А чи не замислювалися ви, що вузьке місце під час розробки чого завгодно — це програміст? Хай би як швидко ви не друкували на клавіатурі, усе одно сучасні компілятори компілюють набагато швидше. Мало хто знає, що оптимізація програм полягає не в тому, щоб програми швидко працювали на процесорі, а в тому, щоб кінцевому користувачеві було комфортно працювати за комп’ютером. Пропоную вам прототип паралельного компілятора, який компілює вихідний текст саме в той момент, коли ви його пишете.

Спочатку вихідний файл порожній (див. рис. нижче), так само об’єктна модель теж порожня.

У міру того, як ви набираєте текст програми, у паралельних потоках компілятор аналізує введений текст, перевіряє синтаксис, створює необхідні внутрішні об’єкти (див. рис. нижче). Наприклад, підключення заголовкових файлів — це цілком самостійний фрагмент програми, і компілятор одразу підключає необхідні простори імен, ідентифікатори та інше. Це відображається в консолі повідомленням «Бібліотеки успішно включено», а відповідні рядки в редакторі мають зелененький фон — «усе ок».

У процесі написання коду компілятор робить різні підказки. У цьому прикладі в момент введення останнього рядка компілятор зустрів невідомий ідентифікатор. Одразу ж пишеться повідомлення в консоль із пропозицією задекларувати цей об’єкт локально, глобально або як параметр. Також компілятор повідомляє, що визначення функції f1 ще не завершено. Відповідні рядки коду підсвічуються червоненьким. На рисунку нижче показано результат автоматичного визначення об’єкта.

У момент написання останніх рядків програми (див. рис. нижче) компілятор визначив, що поточний вихідний файл не містить помилок і є завершеним. У консолі повідомляється, що файл не містить помилок, а також інформація про те, що функцію f1 успішно визначено.

Такий компілятор не потребує кнопки «Компілювати», бо синтаксичний аналіз, побудова внутрішніх об’єктів і генерація об’єктного коду відбуваються у фонових паралельних потоках. Якщо вже зараз такі популярні 2-, 4-ядерні процесори, то чому б не зробити такий подарунок програмістам.

Відповіді на деякі запитання.

Питання: а чи не буде це гальмувати, чи не буде постійно тріщати вінчестер? Відповідь: якщо грамотно спроєктувати й реалізувати, то не буде. Йдеться не про повну перекомпіляцію всього файла під час введення чергового символу, а про інкрементальну компіляцію, коли перекомпілюється (або докомпілюється) блок, рядок або навіть вираз вихідного файла. Ці фрагменти досить малі, щоб бути обробленими за лічені мілісекунди.

Питання: а що ж робити, якщо мені трапився вже готовий проєкт? Відповідь: під час відкриття проєкту почати компілювати його у фоні, показуючи прогрес у консолі.

Питання: де можна завантажити такий компілятор або середовище розробки? Відповідь: мені такі компілятори не відомі. Це лише ідея, як було б зручно з боку користувача. Частково така функціональність реалізована в IntelliSence у Microsoft Visual Studio, коли об’єкти аналізуються на льоту, підкреслюються невідомі ідентифікатори.

Питання: а якщо програми немає, то де ти робив скриншоти? Відповідь: скриншоти зроблено у Візіо 2007.

Якщо ще будуть запитання в коментарях, то оновлю пост і допишу відповіді.