Володимир Обрізан: особистий сайт - 27

Суттєва відмінність професіонала

2018-03-27T04:24:00+03:00

Одна із суттєвих відмінностей професіонала від непрофесіонала — професіонал так само добре працює без доступу до інтернету, як і з інтернетом. Професіоналу не потрібен гугл, туторіал чи довідник. Перша ж ознака непрофесіонала — це фраза: «В інтернеті все є». Професіонал знає, що в інтернеті нічого немає і можна покладатися тільки на свої знання та свій досвід.

Дуже простий експеримент: вимкніть маршрутизатор в офісі. Перші крики ви почуєте вже за 5 секунд — це кричатимуть джуніори — вони заблоковані без інтернету і не можуть нічого робити. Професіонал про відсутність інтернету дізнається тільки за годину, коли прийде на кухню по чашечку кави.

Нове слово: софтогенний

2017-11-27T22:25:00+02:00

Я вигадав нове слово:

софтогенний (software + -genic) — такий, що є наслідком, результатом застосування якогось програмного забезпечення.

Також у цьому значенні може вживатися слово програмогенний.

Англійською мовою: softogenic (software + -genic).

Наприклад: софтогенна катастрофа — катастрофа, спричинена помилками в програмному забезпеченні.

Запишіть, воно вам скоро знадобиться. :)

Випадок у Верховній Раді

2016-02-27T09:05:00+02:00

Спікер:

— Шановні народні депутати! На голосування ставиться питання про те, щоб кожному депутату зробити заробітну плату мільйон доларів, подарувати великий будинок на березі океану і дати особистий автопарк із десяти машин. Прошу голосувати. Голосуємо! 450 — за, 0 — проти, 0 — утрималися. Ось бачите, а кажуть, що в нас політична криза, що в нас розвал коаліції, що в нас немає парламентської більшості. Можемо ж голосувати одноголосно!

Книжка «Велика вісімка» Річарда Джона

2016-01-27T21:54:00+02:00

Нещодавно прочитав книжку «Велика вісімка» Річарда Джона (112 грн в електронному вигляді).

Обожнюю книжки, у яких без жодних натяків виведено формулу успіху. Автор книжки опитав сотні успішних людей, на кшталт Білла Гейтса, Річарда Бренсона та інших, і узагальнив їхній успішний досвід.

Щоб заощадити вам 112 грн і 2,5 години читання, я одразу опублікую формулу успіху — «Велику вісімку» — тут:

Пристрасть: успішні люди люблять те, що роблять.
Працьовитість: вони дуже наполегливо працюють.
Концентрація: вони зосереджуються на чомусь одному, а не на всьому.
Уміння долати себе: вони змушують себе діяти.
Креативність: вони народжують нові ідеї.
Самовдосконалення: вони завжди покращують себе і свою роботу.
Уміння служити людям: вони пропонують якісні послуги.
Наполегливість: вони твердо рухаються до мети, незалежно від витрат часу, невдач і мінливостей долі.

Секрет будь-якої формули успіху в тому, що жодного секрету немає. Кожен із вас зараз це прочитав і подумав: «Ну то й що, я все це й так знаю». Відмінність успішної людини від лузера в тому, що успішна бере й робить.

Роздрукуйте собі цей список, повісьте на видному місці й дійте. І тоді, можливо, через 20 років і про вас напишуть у подібній книжці.

Книжку рекомендую тим, хто от-от збирається зробити щось велике, але кому бракує натхнення.

Машина Тягнибока

2013-08-27T10:58:00+03:00

Олег Тягнибок на зв’язку:

"Суспільство, це вже просто смішно. Я є головою політичної сили, великої політичної сили, політичної сили, яка має 37 депутатів в українському парламенті, політичної сили, яка ухвалила рішення, що голова партії має їздити в безпечному автомобілі, голова партії має їздити в автомобілі, який дозволить йому пересуватися всією Україною", — зазначив він.

Журналісти повідомляють, що Тягнибок їздить на позашляховику Toyota Sequoia.

Які рішення ухвалить партія, коли Тягнибок, не дай Боже, стане президентом? На якому автомобілі їздитиме Тягнибок? Який кортеж його супроводжуватиме? На скільки годин перекриватимуть вулиці в Києві?

Відгук на книжку Їржі Томана «Мистецтво говорити»

2011-01-27T23:23:00+02:00

Нещодавно дочитав книжку Їржі Томана «Мистецтво говорити». Як зрозуміло з назви, ця книжка про те, як красиво й грамотно говорити. Спілкування — дуже важлива навичка. Спілкуватися потрібно багато й часто: у сімейному колі, з друзями, з колегами на роботі, комусь читати лекції, а комусь захищати дипломні роботи. І лише одиницям пощастить зомбувати електорат із високої трибуни. Отже, ця тема має бути цікава широкому колу читачів. Пару років тому прочитав книжку відомого телеведучого Ларрі Кінга на схожу тему й залишився дуже задоволений. Тому й книжка Томана обіцяла також бути корисною.

Книжка видана в Празі, у 1981 році. Перекладена українською мовою й видана в Києві у видавництві політичної літератури в 1989 році. Виходить, що книжка була написана тоді, коли багатьох із нас ще й на світі не було. Сидиш і диву даєшся: як так виходить, що люди це все вже давно знали, а я ось тільки зараз здогадався про це почитати. У Радянському Союзі зналися на книжках.

У книжці 293 сторінки, на яких розкривається широкий спектр питань: що таке спілкування, етика спілкування, робота з голосом і слухом. Як правильно добирати слова, фрази й стиль. Як працювати над позою, жестами й мімікою. Проведення нарад, як переконувати людей, схиляти їх до своєї точки зору. Як готувати доповіді, що в них має бути, як проводити доповідь. «Мистецтво говорити» має властивість будь-якої путньої книжки: щільність подання інформації просто зашкалює. Жодних розлогих міркувань чи повторів немає. Автор безжально експлуатує проповідуваний ним же принцип: «Наводьте приклади з особистого досвіду» і наводить багато прикладів з особистого досвіду, що ще сильніше розпалює читача.

Завершується книжка 15-сторінковим рефератом, де тезово виділено найважливіші думки й поради з майже 300-сторінкової книжки. Дуже корисний розділ, щоб швидко освіжити в пам’яті через якийсь час.

Про Їржі Томана мені відомо лише те, що він затятий комуніст, соціолог і, судячи з контексту, інженер по лінії обчислювальної техніки, тобто наш колега. Ще Томан написав книжку «Як удосконалити самого себе», яку теж слід знайти й прочитати, бо може виявитися таким самим напалмом, як і «Мистецтво говорити». Ай, добре комуністи писали!

Окремо розповім, як мені ця книжка дісталася. Як і в будь-якому місті, у Харкові є книжковий ринок, т. зв. «книжкова балка». Сам ринок — це осередок контрафактного програмного забезпечення й пачок туалетного паперу, на яких чомусь написано «Дар’я Донцова» і «Паоло Коельйо». А поруч із ринком є Класичний провулок, де вранці громадяни викладають різні старі й не дуже книжки. Якось одного суботнього ранку, порозв’язувавши справи на Римарській, залишок часу вирішив провести в цьому провулку. З порожніми руками піти звідти дуже складно: книжок багато, якщо поторгуватися, то можна брати дешево. Того разу я взяв дві книжки на одну тему: зібрання творів «Про ораторське мистецтво» і «Мистецтво говорити» Томана. Друга дісталася за якісь смішні 8 гривень (один долар США).

Перший раз у житті добровільно читаю книжку українською мовою. Я, до речі, згадав, чому мені не подобається художня література. У мене вже була одна спроба добровільного читання української книжки. Років чотири тому спеціально купив Стівена Кінга «Мобільник» («Зона покриття») українською мовою, щоб поєднати приємне з корисним: попрактикувати мову й почитати хороший художній твір. Дивовижно, але книжка автора з гучним іменем виявилася тягомотним занудним гівном, із сюжетом, гідним хіба що передачі «Битва екстрасенсів», хоча там буває й цікавіше. Десь на восьмій сторінці я зрозумів, що «Мобільник» не дотягне до «Сяйва» навіть на чверть, і поставив книжку на полицю. Кому треба — можу подарувати.

Окремо кілька слів про якість книжки. Верстка хороша, але папір, на жаль, уже пожовтів. Ілюстрацій у тексті немає, але взагалі-то й не дуже потрібно.

«Мистецтво говорити» Їржі Томана — це книжка з тих, після прочитання яких думаєш: «От, блін, так швидко закінчилася». Хочеться далеко не відкладати й перечитати ще раз.

Вердикт: строго до прочитання.

Новий дизайн схеми лінії метро

2010-11-27T00:18:00+02:00

У метро новий дизайн схеми лінії метро. Тепер у кожної станції є своя іконка (вона ж піктограма). Смію припустити, що це свого роду інновація. Наскільки мені відомо, більше такого ніде у світі немає.

Пролетарська — молоток і штангенциркуль.

Тракторний завод — трактор.

Ім. О. С. Масельського — завод (попередня назва «Індустріальна»).

Ім. Радянської армії — щит.

Маршала Жукова — орден.

Московський проспект — Спаська вежа Московського Кремля.

Завод ім. Малишева — танк.

Спортивна — футбольний м’яч. Перехід на Метробудівників — вагон метро.

Проспект Гагаріна — Спутник-1.

Радянська — будівля міськради. Перехід на історичний музей — музей.

Центральний ринок — терези.

Південний вокзал — паровоз.

Холодна гора — гора.

На мій погляд, стало трішечки краще, ніж стара схема на синьому тлі з потворними кружечками. Але до нормальної схеми ще далеченько.

P. S. Тут обговорюється «а як правильно транслітерувати»? Кабмін України затвердив транслітерацію 27 січня 2010 року. Згідно з цією постановою, станції мають називатися так: Proletarska, Traktornyi zavod, Im. O. S. Maselskoho, Radyanskoi Armii, Marshala Zhukova і так далі.

Літній час

2010-10-27T23:48:00+03:00

Найважливіша відмінність Windows 7 від Windows XP полягає в тому, що користувацький інтерфейс операційної системи почав повертатися до лісу задом, а до користувача — передом. Один із цікавих прикладів показано на рисунку нижче. Віндовс, окрім того, що автоматом переводить годинник, ще й через мовленнєвий канал нагадує, що літній час закінчиться вночі о 4:00 і годинникова стрілка повернеться на одну годину назад.

Ну і стандартне запитання: а як там на Маку? А як воно там на Лінуксі?