Володимир Обрізан: особистий сайт - 28

До звільнення Хаханова

2017-01-28T00:30:00+02:00

25.01.2017 відбулася конференція трудового колективу факультету КІУ, на якій проголосували за незадовільну оцінку роботи декана Хаханова.

Великими організаціями керувати складно. Не кожен може керувати самим собою. Не кажучи вже про керування іншою людиною, десятком людей, сотнею чи тисячами. За останні століття в управлінні організаціями нічого не змінилося. Винайдений Пітером Друкером метод управління за цілями (management by objectives) працює досі у великих корпораціях: Hewlett-Packard, Intel, Samsung. Це найкраще, що придумали в управлінні за останні сто років.

Факультет КІУ посів перше місце в рейтингу всіх факультетів університету в 2015–2016 навчальному році. Рейтинг складається за спеціальною формулою та показниками. Показники підібрані таким чином, щоб мотивувати підрозділи працювати краще. Наприклад, залучати гроші до університету, розвивати науку, створювати позитивний імідж університету на міжнародній арені та інше.

І от за цими показниками факультет КІУ під керівництвом Хаханова посів перше місце.

Що зробили б в Intel або Hewlett-Packard? Хаханову виписали б велику премію, а інших керівників змусили б: «Підіть повчіться у Хаханова». А, забув додати: одного-двох керівників з іншого кінця рейтингу звільнили б. Ну це в таких організаціях, як Microsoft, Apple, IBM, Google.

Але в ХНУРЕ вже після публікації рейтингу колектив збирається, щоб посперечатися, що більше: 5 чи 7? У результаті — звільнення Хаханова. Цікаво, як там було на зборах трудового колективу факультету РТ, який посів останнє місце в рейтингу? Мабуть, усе добре, роботою декана задоволені?

Я розумію, що співробітникам університету приклади з бізнесу незрозумілі, бо там ні в кого немає бізнес-освіти. Вони ж там усі вчені. Наведу приклад із математики: є цільова функція, і в університеті Хаханову немає рівних в її оптимізації.

Коли я навчався на кафедрі ЕОМ, то думав, що вона відстала від життя років на 20. А вона відстала назавжди.

Дуальна освіта

2016-10-28T07:58:00+03:00

У нашому університеті зараз обговорюється дуальна освіта. За дуальної освіти частину знань студент отримує в університеті, а частину — на підприємстві. Наприклад, у Німеччині вже 40 років діє схема, де 50% знань студент отримує на підприємстві, а 50% — в універі. Не маючи контракту з роботодавцем, не можна вступити до вишу. Підприємство платить студентові невелику, але зарплату.

У Німеччині семестр ділять на блоки по два тижні: один блок студент працює, а інший навчається. Так зручніше, бо підприємство може бути в одному місті, а універ — в іншому.

Наприкінці семестру збирається комісія: викладач із вишу, співробітник підприємства, і вони оцінюють якість знань студента. Іншими словами, роблять екзамен. Зазначається, що вимоги на підприємствах зазвичай вищі, ніж в універі, тому й знання студента набагато якісніші.

Таким чином німці вирішили одразу кілька проблем:

— розрив теоретичної науки і практичної;
— 90% бакалаврів працевлаштовані й добре працюють на своїх підприємствах;
— у студентів є гроші на життя.

Дуальна форма освіти не нова. Про таку саму схему пише Генрі Форд у своїй біографічній книжці. Він організував школу для 700 хлопців, які один тиждень навчалися в класі, а три тижні — працювали в цеху.

У Харкові дуже багато студентів працює паралельно з навчанням в університеті. Проблеми в нас ті самі, що й у німців та у Форда: розрив між університетом і реальним життям, питання працевлаштування й заробітку.

У мене в організації студенти працюють із 2006 року. Як можна було б поступово почати легалізовувати цю ситуацію?

Університет публікує навчальні плани й вимоги до якості знань із дисциплін.
Підприємство і студент обирають, які дисципліни вони могли б закрити. Наприклад: програмування, бази даних, ООП, структури даних і алгоритми, інтернет-технології дуже легко можуть бути вивчені на підприємстві під час розробки мобільного застосунку або вебсайту.
Керівник підприємства надсилає лист на ім’я ректора вишу.
Виш автоматично оформлює вільне відвідування для студента за обраними дисциплінами.
Студент на підприємстві кладе робочу програму й вимоги з дисциплін на стіл поруч і щодня за ними працює.
Наприкінці семестру збирається комісія: викладач, представник підприємства, які оцінюють якість знань студента.

Хочу підкреслити, що це не якась форма «взаємозаліку», мовляв, якщо ти працюєш програмістом, то я закрию тобі програмування. Студент усе одно має скласти екзамен, бо вимоги до знань у всіх мають бути однакові. Наприклад, до мене на екзамен приходили студенти з 1,5 року досвіду роботи, які не знали юніт-тестування, а юніт-тестування — обов’язкова тема в моєму курсі.

Почати можна хоча б з однієї дисципліни в семестрі.

Німці це зробили за 40 років. Може, нам вдасться це зробити хоча б за 20. Дивись, і 50/50 вийде.

Студенти цікавляться™ 7: навіщо писати курсові роботи?

2016-08-28T14:06:00+03:00

Студенти цікавляться:

Володимире Ігоровичу, навіщо потрібно писати остогидлі курсові роботи?

Невелика передісторія. Комісія в ХНУРЕ виявила факт плагіату в записках до курсових робіт у низки студентів. Сенс слова "плагіат" — умисне присвоєння авторства чужого твору науки чи мистецтва або винаходу [Вікісловник].

П’ять років тому я вже писав про плагіат: "Плагіат у виші". У цивілізованому світі за виявлений факт плагіату викладач має право: змусити переробити роботу, поставити двійку за роботу, поставити двійку за курс. У разі плагіату в курсачі рекомендовано ставити двійку за курс. За рецидив плагіату в цивілізованому світі студента б’ють під зад ногою в стрибку, та ще й із розбігу.

Але питання в іншому. Студенти розуміють, що красти погано. Вони не розуміють, чому для курсача недостатньо просто написати комп’ютерну програму й захистити її. Навіщо ще потрібно писати пояснювальну записку?

Мотивація "бо пояснювальна записка вчить студента формулювати свої думки" ясна річ уже нікого не мотивує. Тут потрібно пояснити, яка користь від уміння формулювати свої думки. Розглянемо графову модель невеликої організації, у якій вершини — це співробітники, а ребра — комунікації між ними (постановка задач і звітність про виконання):

Інакше кажучи, на нижньому рівні — рядові співробітники, трохи вище — супервайзори й менеджери середньої ланки, а нагорі — директор. У такій організації роль комунікацій зростає знизу вгору. У рядового співробітника зона відповідальності дуже маленька, свободи для ухвалення рішення практично немає. Усе, що йому потрібно робити, уже вирішив і спланував його супервайзор. На найвищому ж рівні — директор, який несе повну відповідальність за всю організацію. Будь-який менеджер витрачає від 70% свого часу на спілкування з нижчими й вищими в ієрархії людьми.

Грамотно формулювати й доносити свої думки — це важлива функція будь-якого менеджера.

Не вмієш грамотно задокументувати архітектуру системи? Ніколи не станеш провідним програмістом, і тобі не довірять підлеглих. Адже ти не здатен поставити задачу й пояснити її іншій людині.

Не вмієш грамотно складати плани робіт і звітувати перед вищими? Ніхто тобі ніколи не довірить вести проєкт.

Не вмієш грамотно скласти бізнес-план і переконати інвесторів в успіху твого стартапу? Ніхто тобі ніколи не довірить і сотні баксів.

Не вмієш формулювати й доносити свої думки? Залишайся простим виконавцем унизу ієрархії організації, з відповідним рівнем відповідальності й пропорційним йому рівнем оплати.

У попередніх випусках:

— Студенти цікавляться про реальність відрахування.
— Школярі цікавляться про потрібність художньої літератури.
— Студенти цікавляться про вибір спеціальності.
— Студенти цікавляться про складання курсу поза строком.
— Студенти цікавляться про вибір мови програмування.
— Студенти цікавляться про здачу диплома.

Цікавить моя думка з будь-якого питання університетського життя? Надсилайте свої запитання на volodymyr.obrizan@gmail.com. Анонімність гарантується. Відповіді публікуватимуться в міру надходження запитань. Також запитання можна поставити через сайт анонімних запитань http://ask.fm/obrizan

Доповідь на Kharkiv.py

2016-01-28T21:38:00+02:00

У Харкові є невелика спільнота програмістів на Пітоні — Kharkiv.py. Спільнота зустрічається рідко, раз на пів року. Наступна зустріч буде 13 лютого (субота), на якій я розповім про використання Докера в автоматичних тестах на Пітоні.

Крім мене виступлять:

— Роман Подоляка – про профілювання Python-застосунків
— Ігор Кальницький
— Денис Матійчук - UI-автоматизація на Python

Зустріч відбудеться 13 лютого, о 12:00 в офісі компанії "Циклум" (вул. Отакара Яроша 18-Д, 3 поверх, ТЦ “Движение”, ст. м. "Ботанічний сад"). Вхід вільний за реєстрацією: http://kharkivpy.org.ua/kharkiv-py-12-13-fevralya/

Книга «Scrum — революційний метод управління проєктами»

2015-10-28T23:21:00+02:00

Коли був молодий і ще не мав жодної професії, то цікавився різними методологіями й методами управління проєктами. Хотів бути великим проджект-менеджером! Як зараз пам’ятаю товсті яскраво-червоні книжки Microsoft Solutions Framework. Або гігантський вебсайт IBM Rational Unified Process із сотнею різних шаблонів документів. Або його спрощену й відкриту версію OpenUP. Тоді здавалося — ось воно щастя: роби все за шаблонами, і будь-який проєкт прийде до успіху.

Потім пощастило цілий рік попрацювати менеджером проєктів, спробувати все в ділі. На які тільки граблі не наступили: і команду зробили наполовину з друзів, і масштаб недооцінили, і за невідомі технології взялися. Усе це вилилося у зірвані дедлайни, 80-годинні робочі тижні (6 днів по 12 годин і в неділю 8 годин — ну а що, треба ж і відпочити, вихідний же!), і в продукт із купою багів та непрацюючими функціями. Відтоді зарікся бути менеджером. Краще робити щось руками, як програмісти, наприклад.

Минуло багато років, і я трохи порозумнішав. Уникнути управління проєктами не вдасться. Навіть досвідчені програмісти без правильного методу не зможуть привести проєкт до успіху.

Днями дочитав цікаву книжку Джеффа Сазерленда «Scrum — революційний метод управління проєктами» (375 грн. на балці).

Основна ідея книжки дуже проста: «Кого ви хочете обдурити, коли плануєте більше, ніж на один тиждень»? Підніміть руки, у кого заплановане на тиждень виконується на 100%? Ліс рук. Друга ідея — що насамперед треба робити найважливіше. Третя ідея — регулярно аналізувати робочий процес, виявляти тонкі місця, перешкоди й усувати їх.

Здавалося б: очевидні речі, але приємно, що все це описано в одній книжці.

Із цікавого:
— Скрам дає гарантію, що проєкт буде виконано за фіксований строк і фіксований бюджет;
— автор доповідає про 4-кратний приріст продуктивності Скрам-команд у міру роботи над проєктом.

Із нецікавого: автор регулярно відволікається на історії, як він, будучи пілотом у В’єтнамі, збивав радянські винищувачі. Ці пасажі можна сміливо пропускати, жодної цінності до методу Скрам вони не додають.

Якщо звернутися до метафори «Вам шашечки чи їхати?», то всі ці товсті методи MSF, RUP — це «шашечки», а Скрам — це «їхати». За Скрамом можна робити не тільки софтверні проєкти, а й будь-які інші, наприклад, ремонт дому, ракетний двигун, курсовий проєкт, диплом.

Книжку рекомендую.

Розгадка про три чорні штукенції

2014-09-28T20:04:00+03:00

Учора загадав загадку про три чорні штукенції:

Були такі варіанти відповідей:

— "Кнопка запуску Steam" (мабуть, через схожий логотип)
— "Кнопки від клави"
— "Магнітики!!! Фотки на холодильник чіпляти!!! )))))"
— "Кнопки Share"
— "Розібрані навушники)"
— "3 x BlackBox"

Дякую учасникам за варіанти. Окрема подяка котанам, які знали, що це, і не вбили інтригу в першому ж коментарі.

Увага, правильна відповідь.

Чорні штукенції, зображені на фотографії, — це маячки, радіоелектронні прилади, які встановлюють у приміщеннях. Маячки по радіо передають свій ідентифікаційний номер. Мобільні телефони, айфони чи андроїди, зчитують цей сигнал і визначають положення в приміщенні, за умови, що ви введете в телефон положення маячків. На фотографії маячки фірми "Контакт" (http://kontakt.io/), логотип якої справді чимось нагадує кнопку "пошарити" і логотип "Steam".

Здавалося б, навіщо потрібні ці маячки, якщо вже існує технологія Джі-Пі-Ес, яку успішно використовують для визначення положення телефона в просторі? У Джі-Пі-Ес є недолік: сигнал із супутників дуже сильно затухає, коли проходить через перекриття й стіни будівель. Достатньо зайти під дах, як Джі-Пі-Ес-приймач покаже координати з істотною похибкою. От щоб і розв’язати задачу локації (визначення положення) у приміщеннях, і розроблено альтернативні технології.

З’явився шанс скористатися шансом

2014-08-28T23:13:00+03:00

Наступного дня після виборів президента України у 2014 році в Харківському метрополітені з’явилася соціальна реклама у форматі «З’явився шанс щось зробити. Україно, у нас усе вийде». Наприклад, молодий чоловік повідомляє: «З’явився шанс зробити міжнародну кар’єру в Україні».

А ось дівчина каже: «З’явився шанс просувати нових регіональних лідерів».

«З’явився шанс піднімати свій регіон».

Згадані плакати доволі обтічні й не викликають запитань. Але є й досить спірні. Наприклад, людина з ознаками ожиріння на обличчі нам каже: «З’явився шанс робити бізнес без відкатів».

Я собі це уявляю так. Заходить підприємець до жирного чиновника й питає:

— То що, тепер можна робити бізнес? І без відкатів?
Чиновник, посміхаючись і дивлячись спідлоба:
— Голубчику! Мій дорогий! Та що ви таке кажете, які відкати? Які 25%?
— Я не казав про 25%, це ви сказали!
— Тихіше! Тихіше! Жодних відкатів! Пройдімо до мене, зараз про все домовимося. То який оборот вашого бізнесу, кажете?

Найбільше мене зацікавив плакат зі студентом: «З’явився шанс складати сесію, а не гроші».

Кожен із нас був студентом, а деякі й зараз ще студенти. Мені пощастило стати ще й викладачем. Знаю предмет з усіх боків.

Давайте розберемо твердження студента. «З’явився шанс» означає, що раніше цього шансу не було. Тобто до 25 травня 2014 року скласти сесію можна було виключно за гроші, а не знаннями. Бачу тут два варіанти: а) студенти настільки тупі, що знаннями ніяк; або б) викладачі настільки корумповані, що скласти сесію можна тільки за гроші. Але ж варіанти а) і б) є хибними, і я знаю студентів та викладачів, які про це свідчать.

У вересні 2011 року я вже розбирав подібний пасаж на адресу вищої школи (див. «Блгъ: Оцінка вітчизняній вищій школі»). Цього разу охуїли копірайтери Українського кризового медіацентру, які посміли заявити таке з великих плакатів. Ці гандони ще нічого не зробили для вищої школи, але обісрати її вони вже обісрали.

До речі, відтоді вже минула одна сесія. Студенти, ну як там, скористалися шансом скласти сесію, а не гроші? А викладачі скористалися шансом прийняти іспити, а не купюри? Що, знову просрали? А знаєте чому? Тому що шанс — це чарівна паличка-виручалочка, яка не працює в руках лінивих.

Поясню, як працює шанс, на прикладі графіка функції 1/x. По осі ординат — імовірність успішно скористатися шансом, по осі абсцис — час. Що далі ви відкладаєте дії в напрямку поставленої мети, то менша ймовірність успіху.

Наприклад, у кожної людини є шанс зайнятися спортом, але якщо ви просто зараз не встанете з-за комп’ютера й не зробите зарядку, не сходите на пробіжку чи на турнік, не відіжметеся від підлоги, то цей шанс ви проґавите. Я це гарантую. Якщо хочете вивчити нову мову, то підручник треба відкрити вже зараз, негайно. Якщо ви хочете зробити це «завтра», «з понеділка» або «з нового року» (ха-ха-ха), то нічого у вас не вийде. Я це гарантую.

Щойно у вас з’явився шанс не втрачати шанси.

Завів статтю про Aldec у Вікіпедії

2009-06-28T20:03:00+03:00

На мій погляд, російськомовна Вікіпедія страждає від браку статей у галузі САПР мікроелектроніки. Наприклад, немає статей про таких гігантів, як Cadence, Synopsys, Mentor Graphics. Щойно зробив невеликий переклад статті з англомовної Вікіпедії про Aldec. Запрошую до перегляду: Aldec. По-хорошому треба зробити ще статті про Active-HDL і Riviera.

Уперше про фірму Aldec я почув на першому курсі. Після другого курсу поїхав на літню практику до них у Катовиці. Там я вперше зрозумів, що таке тестування програмного забезпечення, як це круто — бути інженером SQA, а також набув навичок, які й досі актуальні. Благо, місцеві обізнані люди підказали, допомогли й навчили. Робочі дні доповнювалися численними етнографічними експедиціями околицями: Гливиці, Краків. Для мене було відкриттям, що концтабір Освенцим розташований у якихось десяти кілометрах від Катовиць.

Фірма Aldec багато чого навчила й багато дала не лише мені, а й моїм друзям. У різних офісах у Харкові, Катовиці й Гендерсоні працюють мої близькі знайомі, випускники нашого університету. Тому наповнення російської Вікіпедії почнемо саме з цієї EDA-фірми.

На фотографії нижче показано офіс фірми в Жерновці, зовсім поруч із Балтійським морем. Мальовниче місце — на найближчі кілометри ніхто не живе, ліс, гідроакумулювальна станція і недобудована атомна електростанція. Там дуже затишно.