Володимир Обрізан: особистий сайт - 29

Технічні блоги

2016-01-29T23:59:00+02:00

Поки ви там лайкаєте що завгодно у Фейсбуці (Фейсбук як ЗМІ — це взагалі якесь непорозуміння), нормальні хлопці читають технічні блоги провідних компаній.

Наприклад.

Блог інженерів Убера: https://eng.uber.com/ Не знаєте, що таке Убер? Як там у 1990-х? Валдіс Пельш досі говорить з естонським акцентом? Наприклад, цікава стаття про те, як інженери Убера вперлися в продуктивність PostgreSQL і написали свою NoSQL базу даних на основі MySQL, і найцікавіше — як вони мігрували на живій системі без жодної хвилини простою.

Хмари Амазона: https://aws.amazon.com/ru/blogs/aws/ Наприклад, що вжив Амазон, щоб пережити заметіль у США: https://aws.amazon.com/ru/blogs/aws/aws-ready-to-weather-the-storm/

Твіттер: https://blog.twitter.com/ Наприклад, як Твіттер мігрує з алгоритму SHA-1 на SHA-256, щоб бути безпечною соціальною мережею: https://blog.twitter.com/2015/sunsetting-sha-1

Інженери Фейсбука на дроті: https://code.facebook.com/ Наприклад, як Фейсбук рухає свою апаратну платформу для ефективних датацентрів, та ще й викладає всі винаходи в оупенсорс: https://code.facebook.com/posts/1650070168592965/telecom-industry-embraces-open-compute-project/

Нетфлікс: http://techblog.netflix.com/ Наприклад, як вони проводять автоматичні тести на відмовостійкість: http://techblog.netflix.com/2016/01/automated-failure-testing.html

Поки хтось міркує про перевагу тієї чи іншої технології, ці хлопці впроваджують технології для мільярдів користувачів і знають про все не з чужих слів.

Рекомендую підписатися й читати від палітурки до палітурки.

Не зміг зацікавити

2014-11-29T02:17:00+02:00

Пропоную читачам ознайомитися з тезою студента ХНУРЕ: «проблема того, що студенти не вчать предмет -походить від викладача. Не зміг зацікавити.» (орфографію і пунктуацію автора збережено).

Посилання на джерело: https://www.facebook.com/evgen.sakalo.9/posts/945303185498928

Найбільша трагедія нашого світу в тому, що його перевернули. Ми живемо в перевернутому світі. Тут усе навпаки. Активне стало пасивним. Регрес став рухом уперед. Дешеве цінується більше за дороге. Що швидше ти біжиш до мети, то далі від неї опиняєшся.

У перевернутому світі не абітурієнт написав заяву, щоб його зарахували до вишу. Насправді він не хотів, це була не його ініціатива, а це співробітники вишу напали на нього й затягли до приймальної комісії, де він під тиском Злих Дорослих поставив свій підпис.

У перевернутому світі не студент цікавиться предметом. Це викладач має зацікавити студента вивчати його предмет. У перевернутому світі природа не заклала цікавість у людину, вона її вилучила.

У перевернутому світі не студент читає книжку. Це книжка має зацікавити студента, а ще краще сама стрибнути йому в голову.

У перевернутому світі студент повністю пасивний. Це не студент вирішує, що йому цікаво. Є безліч речей, які, крім освіти, борються за інтерес студента: комп’ютерні ігри, фільми, мультфільми, серіали, нічні клуби, тусовки, алкоголь, наркотики. Освіта тут у заздалегідь програшному становищі через миттєвість кайфу від усього іншого. А освіта не дає миттєвого результату, бо все справжнє — важке, повільне, вимагає тебе цілком, болісне, але саме цим і цінне — обсягом вкладеної енергії й часу. А миттєвий кайф — він безкоштовний і на кожному кроці. Не можна вивчити C++ за 21 день. Його можна вивчити за десять років.

Прийди на лекцію. Вимкни вай-фай, вимкни телефон. Відсядь від своїх друзів-дегенератів. Подивися на дошку, послухай, що говорить викладач. Відкрий конспект, запиши найважливіше. І повторюй це ще і ще. Прийди на лекцію. Вимкни телефон. Слухай викладача. І ще, ще. Прийди на лекцію, запиши найважливіше. І повторюй. І може, якщо тобі пощастить (адже тобі не пощастило від народження, як іншим, у кого природа заклала живий інтерес до всього довколишнього), до кінця десятої лекції тобі стане цікаво.

Якщо хтось забув сенс слова, то я вам його нагадаю.

Студент — від лат. studens — той, хто старанно працює, займається.

Той, хто старанно працює. Займається.

Ти йшов і дорогою розхлюпав сенс. Ти порожній. Ти можеш назвати себе бетменом, але від цього ти не став бетменом. Ти можеш назвати себе студентом, але від цього ти не став студентом.

Оцінка роботи вищої школи

2014-03-29T15:05:00+02:00

Українські вчені повідомляють:

Згідно з результатами опитування, проведеного в жовтні 2013 року, низькою або дуже низькою якість вищої освіти вважають 30% опитаних українців. За даними опитування, середньою якість вищої освіти вважають 45%, радше високою і дуже високою — 15%.

ZN.UA. Третина українців не вірить у якість вищої освіти.

Я провів опитування серед своїх знайомих у соціальній мережі «Вконтакте» й отримав схожий результат:

Будь-який уряд незалежної України: демократичний (Кучма, Янукович), націоналістичний (Кравчук, Ющенко), завжди був єдиний у знищенні вищої школи. Для цього використовувалися економічні методи: скорочення видатків на освіту і науку, смішні зарплати професорсько-викладацького складу.

Суспільство не залишилося осторонь цього процесу. До економічних методів знищення додалися соціальні: університети стали вважатися місцем, де «можна відкосити від армії», «отримати корочку, щоб влаштуватися», а колись почесна робота педагога нині вважається долею лузерів.

Бізнес теж не проти копнути систему освіти: тут можна згадати мою нотатку про те, як Макдональдс оцінив вищу школу.

Але я вам розповім хорошу новину і великий секрет. Хороша новина — це те, що ще залишилися студенти, які крізь терни прокладають шлях до зірок, продовжують сумлінно вчитися і вичавлювати максимум зі становища, що склалося.

А великий секрет у тому, що статистика вище — це дзеркало, яке цілком точно відображає кількість тямущих студентів. 10–15% студентів у групі — це тямущі хлопці. 40–50% — середні. Решту 30–40% становлять прогульники, двієчники-трієчники або просто довбойоби. Таким чином, дуже легко дізнатися рівень підготовки людини, лише спитавши її, як вона ставиться до якості отриманих знань.

Календар на грудень 2012

2011-12-29T18:37:00+02:00

Цікаво в них календар на грудень 2012 року показує.

Невже й справді кінець?

За заявками читачів

2011-10-29T23:33:00+03:00

Читач Максим попросив написати нотатки про зручність користувацького інтерфейсу в Eclipse.

Дорогий Максим!

Я ще не встиг скористатися всіма перевагами інтегрованого середовища розробки «Затемнення» версії 3.7.1, артикул M20110909-1335, бо ось уже дві години поспіль не можу поставити в нього Google AppEngine Toolkit. Тим не менш, уже під час установлення розширень я почав помічати цікаві особливості користувацького інтерфейсу.

На рисунку нижче показано вікно прогресу встановлення розширення в IDE Eclipse 3.7. Ми бачимо смужку прогресу, бачимо опис поточної операції. Нам доступні такі команди: виконати встановлення у фоні, скасувати встановлення, показати докладну інформацію.

Класика жанру: будь-який процес установлення одразу стрибає до 50% у момент запуску, висить у цьому стані нескінченно довго, а потім миттєво стрибає до 100%. Таким чином, смужка прогресу в цьому випадку повністю втрачає весь той сенс, який у неї було закладено.

У надії знайти індикатор, що вказує на час, який лишився до завершення, користувач може натиснути кнопку «Докладніше». Але там на нього чекатиме розчарування.

Тут ми бачимо той самий індикатор прогресу й опис виконуваної команди. Ще можна відзначити фразу «Installing Software», яка в такому маленькому вікні згадується аж чотири рази. Кнопка «Докладніше» також не виконує тієї функції, яка випливає з її назви. Жодної нової інформації для користувача тут немає. Складно уявити собі програміста, настільки відстороненого від об’єкта своєї праці, здатного запрограмувати таку нісенітницю. Але, як показано вище, у команді розробників Eclipse такий є щонайменше один.

На мій погляд, причина подібної дегенерації полягає в такому: у нашому світі все ще надто мало якісного програмного забезпечення. З глибокого дитинства ми користуємося поганим програмним забезпеченням. І багато помилкових шаблонів уже зашиті в нас глибоко у свідомості. У прикладі таким помилковим шаблоном є наявність кнопки «Докладніше». Але якщо більше нічого показати, може, ця кнопка й не потрібна? Навіть якщо більше показати нічого, програміст усе одно робить цю кнопку, не усвідомлюючи цього, бо він звик до цієї кнопки з дитинства. Або замисліться, наприклад, що означають символи << і >> на цій кнопці? Ми цього ніколи не дізнаємося, бо та людина, яка першою почала їх застосовувати, вже давно не з нами.

Можна навести ще кілька прикладів. У будь-якій, навіть найпростішій програмі мають бути налаштування (Options, Settings). А чи мають вони бути? У будь-якій програмі має бути меню з обов’язковими розділами File, Edit, Window, Help. А чи потрібне це меню? У кожній програмі має бути тулбар. А чи має він бути? І так далі.

Щоб прояснити, додайте деталей. Едвард Тафті

Робота з джерелами

2010-11-29T16:54:00+02:00

«Якщо я бачив далі за інших, то тому, що стояв на плечах гігантів» Ісаак Ньютон

Після того як визначено тему дослідження для статті (див. «Про вибір теми наукової роботи») або курсової, дипломної, дисертаційної роботи, необхідно дуже щільно попрацювати з джерелами.

Під джерелом мається на увазі: допис у блозі, сторінка на сайті, наукова стаття в журналі або збірнику, уже захищені курсачі, дипломи, дисери, монографії, книжки, публічні виступи.

Навіщо це потрібно робити?

У будь-якому разі, читаючи літературу, ви порозумнішаєте й чогось навчитеся. Навряд чи ви взялися писати якусь тему, яку досконало знаєте. Ну не будемо кривити душею, адже навіть під час роботи над чимось добре відомим доводиться підглядати в довідники та інші джерела, щоб перевірити факти або процитувати.
У більшості форматів (стаття, курсач, диплом, дисертація) розділ з оглядом літератури є обов’язковим. Зазвичай цей список вичитують, щоб там не було «мурзилок» (джерел, що не мають стосунку до теми роботи). Така проста робота, як курсач, має спиратися на 5–10 джерел. Для дисертацій цю планку піднято до 100–200 джерел.
Вивчення літератури дозволить вам не потрапити в дурну ситуацію, коли вашу, здавалося б, унікальну й геніальну ідею вже хтось детально описав років двадцять тому. Вивчення літератури дозволяє підтвердити наукову новизну.

Виявіть повагу до наукового керівника й наукової спільноти. Використовуйте свій потенціал самоосвіти перед тим, як ставити запитання або публікувати свої результати.

Перед тим як почати працювати з джерелами, їх потрібно знайти. Починати шукати слід із загальних формулювань. Наприклад, якщо ви пишете про апаратний синтез, то так і робите запит: «hardware synthesis». Коли ви будете заглиблюватися, формулювання стане складнішим, наприклад: «a method for interface synthesis from C++ description».

Звідки почати пошук? Найпростіше, звісно, зробити це сидячи вдома перед комп’ютером. Бібліотеки й пошуковики англомовних (переважно) статей:

IEEE Computer Society Digital Library (платна) — періодичні видання й архіви конференцій, що проводяться під парасолькою IEEE Computer Society. Видань кілька десятків, конференцій кілька сотень. Студентське (аспірантське) членство в IEEE, Computer Society і доступ до цифрової бібліотеки сумарно можуть коштувати близько 100 доларів на рік. Але під час проведення досліджень ці гроші зекономлять вам час на пошук цікавих статей.
ACM Digital Library (платна) — періодичні видання й архіви конференцій, що проводяться під парасолькою ACM. Реєстрація + доступ до бібліотеки також коштуватимуть близько 100 доларів.
CiteSeer (безплатний) — насправді це не бібліотека, а свого роду «гугл» по статтях. Пошуковий робот сканує інтернет на предмет текстів статей у вільному доступі. Запам’ятовує назву, авторів і посилання на інші статті. Сам PDF-файл кешується на сервері.
Google Scholar (безплатний) — теж пошуковик, сканує багато джерел (зокрема згадані), показує як платні колекції, так і безплатні.
arxiv.org (безплатний) — ще один пошуковик по статтях.
Різні видавництва, які дають безплатний доступ до своїх періодичних видань, наприклад, http://www.hindawi.com/journals/

На жаль, придатні російськомовні пошуковики або колекції мені не відомі. Буду вдячний, якщо читачі блогу вкажуть їх у коментарях.

Не варто нехтувати звичайними бібліотеками. Свого часу я намагався знайти в інтернетах книжку, видану в СРСР у 70-х роках. Пошук привів лише до однієї людини, яка була готова продати її й вислати з Пітера. Потім мені в голову прийшла мега-геніальна думка: зайти до університетської бібліотеки. Звичка шукати все в інтернеті, не відриваючи тулуб від крісла, зіграла зі мною злий жарт. Потрібну книжку (і ще кілька цікавих) знайшов за 10 хвилин у залі каталогів, і ще п’ять хвилин знадобилося, щоб замовити ці книжки зі сховища. 15 хвилин — і в мене на руках були потрібні книжки, які допомогли мені зробити мою дисертацію кращою. Недолік звичайної бібліотеки в тому, що там мало англомовних видань, а також свіжих видань за останні роки.

Усі здобуті статті потрібно організувати на комп’ютері якимось одноманітним способом. Бібліографічне посилання слід вписати в спеціальний Word-файл. Статті можна складати в окремі папочки за темами або за авторами.

А якщо ця папочка буде ще й проіндексована, то буде набагато зручніше. Рано чи пізно документів назбирається багато, і пошук за ключовими словами буде дуже доречним.

Може так статися, що простим пошуком в інтернеті ви знайдете недостатню кількість статей. Це зовсім не біда. Просто тепер ми скористаємося іншим способом пошуку.

1. Пошук за посиланнями

Завдяки тому, що вважається потрібним посилатися на інші джерела, усі статті перебувають у такому відношенні, як показано на рисунку:

Тут червона стаття — це та стаття, яку ви знайшли, наприклад, через Google. Зазвичай наприкінці кожної статті є розділ, який називається «References» або «Джерела». У цьому прикладі червона стаття посилається на одну сіру й на одну зелену. Якщо автор червоної послався, то дуже велика ймовірність, що ті статті теж мають стосунок до досліджуваної теми. А отже, потрібно обов’язково знайти ці статті, вивчити їх, а потім і долучити до вашої роботи. Зверніть увагу на зелену статтю. Вона стара, і на неї аж три посилання. Імовірно, це якась фундаментальна праця, у якій описуються основи або вперше визначена та чи інша проблема. Найімовірніше, у ній ви не знайдете рішення конкретно вашої проблеми, але вона може виявитися дуже корисною, щоб зрозуміти загальну картину й історію питання. Ось так виглядає типова секція з посиланнями:

Обов’язково знайдіть ці квадратики з циферками в тексті статті. Тоді ви зможете зрозуміти, в якому місці автор послався. Це допоможе зрозуміти контекст.

Трохи складніше стоїть справа із синіми статтями. Це ті статті, які посилаються на червону. Проблема в тому, що на момент публікації автор не може знати, хто посилатиметься на цю статтю в майбутньому. Але зазвичай сайти з архівами статей під час індексації самостійно вибудовують ці списки. Якщо ви бачите, що хтось послався на статтю з темою, яка вас цікавить, то сміливо можете подивитися цю роботу. Дуже ймовірно, що в ній пропонується нове рішення або розвиток ідеї. Також можна дізнатися, хто послався на поточну статтю через Google. Досить лише скопіювати назву статті й вставити її в пошуковик у лапках.

2. Пошук за автором

Ви знайшли статтю, вона здалася вам цікавою. Подивіться, хто автор цієї статті. Зазвичай автор протягом року або кількох років видає кілька статей, де послідовно розкриває одну тему або кілька суміжних тем.

Ввівши в Google ПІБ автора, ви можете знайти його домашню сторінку, на якій будуть указані всі його праці за останні роки. А ще там можуть бути одразу посилання на PDF-файли з текстом. Great success! Знову ж таки, крім Google, вам допоможуть сайти з архівами статей, які вміють фільтрувати за автором.

3. Пошук за збірником або журналом

Також слід звернути увагу на видання (періодичний журнал або збірник статей), у якому знайдена та чи інша стаття. Дуже логічно, що всі конференції проходять під однією тематикою. Тому, погугливши (або відфільтрувавши на сайті зі статтями) за назвою конференції, ви зможете знайти статті, схожі на ту, яку ви вже знайшли іншими способами. Ну а якщо натрапити на архів якоїсь конференції з вашої теми — то це взагалі халява!

Ну і на завершення хочу нагадати про лєніну курву (learning curve, крива навчання).

Рано чи пізно, після прочитання 100-ї статті з теми, ви зрозумієте, що практично нічого нового ви вже не дізналися. І знайти статтю, у якій є щось принципово нове або важливе, уже стане складнувато. Значить, ви вже наситилися знаннями з цієї теми. І напевно вже можете сміливо виходити й задвигати поважних професорів у науковому диспуті. Саме час припинити пошуки й нарешті сісти за написання курсача, диплома або дисертації.

Так, і давайте не лінуйтеся. Нам ще вітчизняну науку підіймати з колін після того, як демократи на пару з ефективними менеджерами накоїли лиха.

Див. також

Хобі

2010-09-29T22:36:00+03:00

У дитинстві в мене було кілька хобі. Ми з братом збирали порожні пачки від сигарет. Але потім ми їх викинули. Потім ми збирали бляшанки: з-під пива, горілки й напоїв. Назбирали більше 160 штук (різних). Вони припадали пилом, псували інтер’єр, і ми їх викинули.

У 2002 році я вирішив завести ще одне хобі. Воно пов’язане з поштовими листівками й подорожами. До 2002 року я рідко подорожував. Ну, на море пару разів з’їздив. Та в передмістя на літо іноді. Але влітку 2002 року я поїхав на стажування до Польщі. От тоді-то все й почалося.

Мені дуже подобається роман Жуля Верна «Навколо світу за 80 днів». Головному герою — Віллі Фоггу — потрібно було відмічатися в британських консульствах у тих містах, які він відвідував, щоб підтвердити факт свого пересування навколосвітнім маршрутом. Мені захотілося зробити щось схоже.

Правила дуже прості. Мені потрібно приїхати в якесь місто. Купити марки й листівку із зображенням цього міста. На звороті написати, за яких обставин я потрапив у це місто (наприклад, конференція чи відпочинок), також можна вказати, з ким я зараз на пошті, яка погода. Потім указати домашню адресу й кинути листівку в поштову скриньку.

Усього в мене в колекції 34 листівки (з повторами) з 21 міста з 5 країн. Жодного разу не було такого, щоб листівка загубилася або не дійшла.

Польща: Катовиці, Краків, Гданськ, Перемишль, Татри, Сопот, Гдиня, Глівіце, Варшава.

Україна: Дніпропетровськ, Київ, Львів, Одеса, Луганськ, Євпаторія.

Росія: Москва, Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Сочі.

Латвія: Рига.

Вірменія: Єреван.

Я був у Полтаві, але, на жаль, на всіх поштах, які я встиг відвідати, були тільки листівки «З ювілеєм 75!» і «З діамантовим весіллям».

На головпоштамті в Одесі поставили печатку й погасили марки з боку малюнка. На звороті тьоті з пошти довелося гасити марки просто кульковою ручкою.

У Луганську я не знайшов поштових листівок, але знайшов звичайні (такі продавалися в пачці). На звороті не було жодних реквізитів, але я знайшов вільне місце, написав адресу, приклеїв марки й кинув у поштову скриньку. Листівка дійшла. Тоді я зрозумів, що дійде будь-який шматок картону з адресою й марками.

У Варшаві я був дуже мало часу (кілька годин між пересадками) і не знайшов пошту. Тоді ламаною польською я попросив продавчиню в кіоску наклеїти марок і кинути листівку в скриньку у її вільний час. І вона наклеїла й кинула. Тому варшавську листівку можна вважати читерською. Це було у 2004 році, відтоді я так більше не роблю. Не зміг знайти пошту — значить, не заслужив листівку. Деякі мої друзі знають, який я зануда на виїзді. Коли всі йдуть на пляж, то я розвертаюся й іду в центр шукати пошту. Помітив, що листівки можуть продаватися де завгодно, а от марки — тільки на пошті.

Нещодавно я дізнався, що Лебедєв теж збирає листівки (див. з 2:10). Моя колекція, звісно, тьмяніє, якщо порівнювати з Тьоминою. Він був у ста країнах і кількох сотнях міст. Але своя колекція — це своя колекція. Поки що зупинятися не збираюся.

Так вийшло, що моя колекція роздвоїлася. Знаючи моє хобі, друзі просто почали надсилати мені листівки. Мої друзі їздять більше, ніж я, тому в «чужій» колекції є всякі міста, в яких я ще не бував. Тож якщо будете їхати на Південний полюс, то маякніть, я черкну свою адреску. :)

А які дурнуваті хобі є у вас?

Гранти для аспірантів від IBM

2009-09-29T14:09:00+03:00

IBM оголосила про початок конкурсу за Програмою «IBM Ph. D. Fellowship Awards Program. Гранти IBM для аспірантів» на 2010—2011 академічний рік. Програма «IBM Ph. D. Fellowship Award» є щорічним міжнародним конкурсом, який заохочує талановитих аспірантів, що проводять дослідження в галузях, ключових для IBM, які є фундаментом для інновацій.

Грантами IBM Ph. D. Fellowships нагороджуються лише аспіранти денної форми навчання, номіновані їхніми науковими керівниками.

Період приймання заявок на участь: з 22 вересня до 29 жовтня 2009 року.

https://www.ibm.com/developerworks/university/phdfellowship/

Шлакоблоки паралельного програмування

2009-05-29T22:06:00+03:00

Існує кілька способів, як домогтися від програмістів великої швидкості розв’язання поставлених задач із мінімальною кількістю помилок.

Перший спосіб — використання мов високого рівня, наприклад, C++. Об’єктно-орієнтоване програмування дає змогу створювати в коді сутності різної природи, а також визначати операції над ними. У результаті ми отримуємо в розпорядження набір якихось об’єктів, які відповідають об’єктам із предметної області розв’язуваної задачі, з високорівневими властивостями та методами. Деталі реалізації приховуються за цими високорівневими методами, що дає програмісту змогу зосередитися на розв’язанні задачі.

Другий спосіб — використання сучасних інструментальних засобів: компіляторів, генераторів тестів, формальних верифікаторів, профайлерів. Компілятори використовують внутрішні оптимізації для отримання кращих часових характеристик і мінімальних витрат пам’яті. Прикладом таких оптимізацій може бути автоматична конвеєризація, розгортання (згортання) або розпаралелювання циклів, за якого отримується швидша реалізація програми. У цьому разі розв’язанням рутинних задач програмування займається компілятор, який, як відомо, працює набагато швидше і помиляється рідше, ніж програміст.

Третій спосіб — використання методичного забезпечення. Розроблено багато методів проєктування і т. зв. патернів — підходів до розв’язання тієї чи іншої задачі в певному контексті. Видано багато книг і посібників, присвячених як програмуванню самому по собі, розв’язанню абстрактних задач, так і застосуванню в конкретних задачах народного господарства.

Четвертий спосіб — використання бібліотек, які містять готові протестовані рішення: алгоритми і структури даних. Використовуючи бібліотечні компоненти, по-перше, скорочується час на розробку, а по-друге, скорочується час на тестування проєкту, тому що бібліотечні компоненти протестовані заздалегідь і неодноразово були впроваджені в промислових проєктах. Таким чином, обсяг бібліотечного коду може істотно перевищувати обсяг коду, написаного програмістом.

Зробимо короткий огляд технологій, які підвищують продуктивність програмістів, що розробляють паралельні застосунки. Багато років найдоступнішим способом багатопотокового програмування було використання бібліотеки Windows API або POSIX Threads. Програмісту доводилося розв’язувати поставлені задачі на дуже низькому рівні. Наприклад, програмісту необхідно:

самостійно створювати і видаляти потоки;
визначати ті функції, які мають виконуватися в потоці;
передавати в потік потрібні параметри;
використовувати різні функції для синхронізації потоків;
забезпечити рівномірне завантаження потоків обчисленнями;
подбати про масштабованість отриманого рішення.

Очевидно, що недолік такого підходу полягає в тому, що перетворення послідовної програми на паралельну може зайняти багато часу. Також отримане рішення буде схильне до багатьох помилок.

Частину цих проблем було успішно розв’язано в бібліотеці OpenMP. Ця бібліотека реалізована у вигляді набору функцій і директив — спеціальних розширень до компілятора. Програміст у потрібному місці застосовує ту чи іншу директиву, а компілятор у вказаному місці підставляє виклики системних функцій. Наприклад, розпаралелювання циклу здійснюється єдиною директивою компілятору. При цьому компілятор подбає про створення і синхронізацію потоків, розподіл ітерацій між потоками, а також добрий баланс завантаження. Такий підхід дає змогу розв’язати обмежений клас задач практично без помилок і за короткий строк.

Але бібліотека OpenMP має низку обмежень і недоліків. Укажемо лише деякі з них.

Цикли з невідомою кількістю ітерацій не можуть бути розпаралелені.
Істотні обмеження на параметри циклу.
Обмежені можливості з розподілу роботи між потоками.
Операція reduction обмежена вісьмома елементарними операціями.
Відсутність складніших шаблонів, ніж паралельний цикл або паралельна секція.

Intel Threading Building Blocks (далі ТББ) — нова бібліотека для багатопотокового програмування, розроблена фірмою Інтел. Бібліотека має низку функцій і класів для розв’язання поширених задач паралельного програмування:

функція parallel_for для організації паралельного циклу;
функція parallel_reduce для паралельного циклу з подальшою комбінацією часткових результатів;
клас parallel_while для створення паралельного циклу з невідомою кількістю ітерацій;
клас pipeline для організації конвеєрних обчислень;
контейнери з можливістю паралельного доступу: concurrent_vector, concurrent_queue, concurrent_hash_map.

У ТББ введено концепцію об’єкта-задачі — класу C++, у якому визначено оператор (), що виконує поставлену задачу (див. лістинг нижче). Залежно від алгоритму, в якому використовується об’єкт-задача, цей оператор, наприклад, може приймати як параметр діапазон ітерацій (parallel_for, parallel_reduce) або черговий елемент для обробки (parallel_while, pipeline).

`// Класс-задача class Body { public: // Оператор-обработчик void operator() () { // Здесь расположены вычисления } };

* This source code was highlighted with Source Code Highlighter.`

Тут видно відмінність від програмування звичайних потоків: програміст створює задачі, а не потоки. Бібліотека ТББ під час ініціалізації створює необхідну кількість потоків, а вбудований планувальник призначає задачі на ці потоки під час роботи програми.

Функції-шаблони parallel_for і parallel_reduce працюють із діапазонами (просторами ітерацій). Бібліотека ТББ надає для цього два класи: blocked_range і bloced_range2d, одновимірний і багатовимірний простір відповідно. ТББ рекурсивно ділить вихідний діапазон на безліч блоків, які передаються як параметри для оператора-обробника. Таким чином, кожен об’єкт-задача виконує обчислення над власною порцією ітерацій. Наведемо приклад використання одновимірного діапазону.

<span style="font-family:Courier New;font-size:85%;color:black;">blocked_range<<span style="color:#0000ff;">int</span>>(begin, end, grainsize)</span>

Тут параметр шаблону — це тип елементів діапазону, begin — початкова точка, end — кінцева точка. Пара begin і end описує напіввідкритий інтервал [begin, end), наприклад, цикл for (int i = 2; i < 5; i++) відповідає інтервалу [2; 5) і включає в себе ітерації 2, 3, 4. Параметр grainsize визначає розмір неподільного блока ітерацій. У тому разі, якщо на черговому етапі поділу вихідного діапазону трапиться блок, менший за grainsize, то він вважатиметься неподільним. На рисунку нижче показано приклад рекурсивного поділу діапазону blocked_range(0, 10, 3).

На завершення статті наведемо приклад розпаралелювання циклу for.

`#include "tbb/blocked_range.h"

include "tbb/parallel_for.h"

include "tbb/task_scheduler_init.h"

using namespace tbb;

///////////////////////////////////////////////////////////////////////////////

// Класс-задача class MyTask { public: // Метод-обработчик выполняет функцию Calculate для каждого элемента // блока итераций. void operator() (const blocked_range<int>& r) const { for (int i = r.begin(); i != r.end(); i++) Calculate(i); } };

///////////////////////////////////////////////////////////////////////////////

int main() { // Инициализация библиотеки ТББ task_scheduler_init init;

// Запуск шаблона parallel_for, который принимает два параметра: // * объект диапазона итераций [0, 1000000) // * объект-задачу parallel_for(blocked_range<int>(0, 1000000, 10000), MyTask);

return 0; }

///////////////////////////////////////////////////////////////////////////////

* This source code was highlighted with Source Code Highlighter.`

Новини вітчизняної освіти

2009-05-29T18:22:00+03:00

Якість освіти в ХНУРЕ оцінила делегація з Кувейту. Після чого на рівні уряду цієї країни було ухвалено рішення не направляти студентів до нас на навчання через низький його рівень.

Кувейт не буде направляти спеціалістів для навчання в аспірантурі в українських вузах і відмовляється від навчання студентів у п'яти українських вищих навчальних закладах. Відповідну рекомендацію міністерства вищої освіти країни вже схвалив уряд Кувейту, пише "Аль-Кабас".

Видання подає список вузів, які потрапили під заборону. Серед них: Сумський державний університет, Українська медична стоматологічна академія Полтави, Харківський національний медичний університет, Українська державна академія залізничного транспорту Харкова та Харківський національний університет радіоелектроніки.

http://life.pravda.com.ua/problem/4a1fec1ba9693/

Влаштую-но я четвертому курсу іспит із паралельного програмування.