Володимир Обрізан: особистий сайт

Професійний користувач

2026-10-24T00:00:00+03:00

Є така роль у команді: тестувальник, test engineer, software quality assurance — людина, яка професійно тестує застосунок.

А прикольно було б мати роль professional user: це не професійний тестувальник, а професійний користувач. Наприклад, якщо компанія розробляє ecommerce-платформу, то в команді є людина, яка продає товари на цьому маркетплейсі, та людина, яка купує на ньому. Вони можуть працювати не повний день, а частково або долучатися на окремі сесії. Їм не треба складати тест-плани — достатньо просто користуватися продуктом. Їхня відповідальність: надавати зворотний зв’язок і повідомляти про проблеми з користувацьким досвідом.

Це щось схоже на бета-тестерів, але в моєму уявленні:

бета-тестерів запрошують запізно;
вони зазвичай не є працівниками або підрядниками організації, яка розробляє продукт, тобто не мають обов’язку взагалі щось повідомляти.

Така професія штатного користувача могла б бути добре захищена від загрози з боку ШІ та агентів. Бо якщо в індустрії ще говорять, мовляв, тестувальники не потрібні, бо їх замінить агент, то сказати «користувачі не потрібні» може тільки бізнесмен, який з’їхав з глузду.

Чи є у ваших організаціях така роль — professional user? Чи чули ви про таке?

Нова велика мовна модель — не завжди краща за стару

2026-10-19T12:52:53+03:00

Іноді здається (або нас так запевняють маркетологи), що все нове — воно краще за старе.

Я мігрую один сервіс перекладу, який використовує мовні моделі. Стара версія використовує gpt-4.1, а нова gpt-6-luna. Користувачі поскаржились, що нова версія стала перекладати повільніше.

Я подумав: як таке може бути: нова модель вона ж краще за стару! Але памʼятаючи анекдот "в одному селі опитали, а в іншому поміряли" зробив невеличкий бенчмарк, щоб поміряти: чи дійсно нова модель працює повільніше.

І дійсно: gpt-6-luna працює в середньому у 1,3 разів повільніше ніж gpt-4.1 на завданні перекладу текстів різного розміру.

За скобками цього бенчмарку залишається якість перекладу та вартість, бо це також може бути важливо.

На жаль, gpt-4.1 офіційно оголошена застарілою з 14 жовтня 2026 та остаточно її вимкнуть з серверів 14 січня 2027.

Ключова помилка впровадження ШІ — нерозуміння принципів делегування

2026-10-08T10:11:23+03:00

Наприклад: моя потреба — налаштований, протестований, надійний SaaS-застосунок. Мені не потрібен для цього ChatGPT, мені потрібен субʼєкт, який візьме відповідальність за результат. А там з ШІ чи без ШІ — це вже другорядне питання.

Делегування: найняти людину чи компанію (субʼєкт), щоб вони взяли відповідальність за кінцевий результат. При делегуванні мій робочий час зменшується, а вільний збільшується. Відповідальність досягти мету — на комусь іншому.

Підхід "я сам це зроблю з ШІ": встановити, розробити, тестувати, деплоїти, бляха закінчилися ліміти, ой щось воно падає, та усі інші задоволення від розробки програмного забезпечення (хто знає той знає). Робочий час збільшується, вільний час зменшується, та ще й уся відповідальність на мені. Це антиделегування!

Приклад для не-програмістів. Мені потрібна чиста оселя. Я можу взяти пилосос, віник, швабру та прибрати у свій вільний час. Але я не хочу! Я хочу в кіно, та комусь делегувати прибирання, щоб коли я повернусь в оселю, то все блищало.

ІТ зараз vs 20 років тому: як змінилися вимоги до фахівців

2026-09-17T15:53:05+03:00

Надав коментарі High Bar Journal щодо теми «ІТ зараз vs 20 років тому: як змінилися вимоги до фахівців»

https://highbarjournal.media/post/cyfrova-transformaciya-vymogy-do-it-fahivciv

З ШІ потреба у знаннях не зникає, а змінюється

2026-09-16T11:23:14+03:00

З ШІ потреба у знаннях не зникає, а змінюється.

Я ось помітив цікавий парадокс.

З одного боку: коли я пропоную скористатися власним продуктом testinel.dev, то мені кажуть: "пффф, навіщо це потрібно, ми просто віддаємо логи ШІ та він усе виправляє".
З іншого боку: інженери жаліються, що ШІ коштує дорого, треба економити на токенах, сесії закінчуються швидко, що нам робити 5 годин без ШІ.

Хоча мій продукт як раз і робиться щоб оптимізувати витрати на ШІ.

Я чую це приблизно так: "делегуємо роботу ШІ, на який в нас немає грошей". Конфлікт між маркетинговим гаслом "ШІ замінить нас усіх" та реальною інженерною проблемою з обмеженням у бюджеті, кваліфікації оператора та часі.

Чи замінює ШІ інженера в питаннях діагностики проблем? Багато у чому замінює.

Чи треба знати як це все налаштувати та оптимізувати? Звісно, треба!

А як дізнатись, як налаштувати та оптимізувати витрати та швидкість? Розібратись та вивчити! 🙂

Чим мені подобається теніс

2026-09-15T07:49:43+03:00

Чим мені подобається теніс — у нього неможливо грати на телефоні по інтернету, та треба хоча б ще одна людина.

Think about it.

Моя модель для код-ревʼю: LGTM-5.6

2026-08-14T10:41:43+03:00

Я натренував свою власну ЛЛМ модель для код-ревʼю.

Назвав її LGTM-5.6.

В неї є лише один токен: LGTM.

На будь який інпут вона відповідає

LGTM

По бенчмаркам по якості ревʼю кода вона не гірше 80% senior-розробників. :)

ChatGPT писав мої листи ще у 2013 році

2026-08-11T23:38:32+03:00

Я маю докази, що замість мене писав листи ChatGPT ще у далекому 2013. :)

Бо яка нормальна людина буде використовувати тире — в листах.

Цей пост також ШІ написав. Добраніч. :)

Емпіричний доказ, що ШІ не підвищує продуктивність

2026-08-08T11:19:13+03:00

Щоб не займати ваш час я зроблю важливе визначення. Продуктивність — це скільки грошей ви заробили на затрачений час.

Якщо без ШІ за 160 годин ви заробляєте 1000 доларів, то нехай це буде базова продуктивність: 1Х.

Якщо з ШІ ви за 160 годин заробляєте 5000 доларів, то ваша продуктивність стала 5Х.

Якщо з ШІ ви за 80 годин заробляєте 1000 доларів, то ваша продуктивність стала 2Х.

Якщо з ШІ ви за 160 годин ви заробляєте 1000 доларів, при цьому робите в 10 разів більше «тасок», «коду», «пул-реквестів», «постів» чи що ви там робите — то ви не стали в 10 разів продуктивніше, це ваш код став в 10 разів дешевше.

А чому доказ емпіричний? Тому що я багато бачу як програмісти починають економити токени, чекати ресета сесії, маніпулювати різними обліковими записами. Чого ж вони просто не вкинуть $10 000 в токени, раз ШІ так підвищує їх продуктивність, тобто заробіток? Ну якщо я вкидую в діло $100 та заробляю $1000, то тоді якщо вкинути $200, то повинно бути $2000! Це ж принтер, який друкує гроші. А в них скільки токенів не вкидуй — більше заробити не вийде. Тож і продуктивність не виросла. Просто різко впала вартість результату.

Мені подобається читати документацію

2026-08-07T16:02:50+03:00

Я читав документацію цього тижня. І минулого тижня теж. І наступного тижня теж читатиму документацію. Мені подобається читати документацію.

Навіщо мені витрачати час на те, щоб писати ШІ, чекати на «thinking longer for the better answer»™, якщо я можу просто загуглити потрібну документацію, відкрити її й насолоджуватися неспішним читанням від початку до кінця? Будьте уважні: ШІ не може дослівно відтворювати захищені авторським правом матеріали — йому доводиться їх перефразовувати. То навіщо читати перефразований ШІ-текст, якщо можна прочитати справжнє першоджерело в оригіналі?

Найбільша тупість у вітчизняному ритейлі та сервісі

2018-07-26T08:54:00+03:00

Найбільша тупість у вітчизняному ритейлі та сервісі — це те, що все починає працювати о 10:00. Парочка магазинів, які перебороли себе, змогли вийти за рамки, попрацювали над собою — відкриваються о 9:00. Але жоден магазин чи сервіс не відкриється о 8:00.

Через це часто можна побачити чергу людей біля магазину за 15 хвилин до його відкриття. Бідолашні люди приїхали раніше, щоб першими купити, бо ніби десята ранку, треба ж і на роботу встигнути.

Це яскрава ознака нашої провінційності — неможливість піти й купити, наприклад, чайник о сьомій ранку.

P. S. З пожерти в нас, слава Богу, все гаразд: АТБ працює цілодобово.

Якщо ви технічний директор

2018-07-17T22:09:00+03:00

Якщо ви технічний директор і давно не програмували, то рекомендую взяти якийсь поточний проєкт і реалізувати нову функцію або виправити пару помилок.

Це як «таємний покупець» у супермаркеті. Може виявитися, що товар прострочений, викладка крива, на підлозі брудно, касири хамлять і взагалі вашої ноги в цьому супермаркеті більше не буде.

А вам-то, мабуть, програмісти розповідають, як у них там усе класно?

Тільки практика, жодної теорії!

2018-07-11T10:32:00+03:00

Найбільша дурість у світі — це освітні заходи під гаслом «Тільки практика, жодної теорії».

Знайте: ведучі на таких заходах — це шарлатани й шахраї.

Людина, яка не знає теорії своєї справи, — невіглас, не здатний до навчання, не здатний до аналітичного й абстрактного мислення.

Співробітника, який не знає теорії своєї справи, не можна вважати професіоналом.

Співробітник, який виконує свою роботу без знання теорії, подібний до тварини в цирку. Їй теж показали прості рухи й пообіцяли погодувати після їх виконання.

Перешліть цей запис кожному організатору заходу під гаслом «жодної теорії, тільки практика».

А може, такі заходи проводиш особисто ти?

Суттєва відмінність професіонала

2018-03-27T04:24:00+03:00

Одна із суттєвих відмінностей професіонала від непрофесіонала — професіонал так само добре працює без доступу до інтернету, як і з інтернетом. Професіоналу не потрібен гугл, туторіал чи довідник. Перша ж ознака непрофесіонала — це фраза: «В інтернеті все є». Професіонал знає, що в інтернеті нічого немає і можна покладатися тільки на свої знання та свій досвід.

Дуже простий експеримент: вимкніть маршрутизатор в офісі. Перші крики ви почуєте вже за 5 секунд — це кричатимуть джуніори — вони заблоковані без інтернету і не можуть нічого робити. Професіонал про відсутність інтернету дізнається тільки за годину, коли прийде на кухню по чашечку кави.

Освітня криза

2018-03-07T10:04:00+02:00

Мені дуже боляче спостерігати освітню кризу в нашій країні. Я переживаю її як особисту трагедію. Цю нотатку мене змусив написати випадок, який стався в одному з чатів на програмістську тематику.

Одного дня учасник чату виклав фотографію теоретичних задач, які йому дали на співбесіді. Серед інших задач і запитань були такі: «Скільки бітів у байті? Переведіть число з десяткової системи в шістнадцяткову. Порахуйте кількість бітів у числі». Мене здивувала реакція програмістів-початківців:

— Ха-ха-ха! Де це в реальних проєктах треба рахувати кількість бітів у байті?
— Пффф... Що за ідіотські завдання, навіщо це фронтенднику?

Драма розігралася вже наступного дня. Один з учасників чату звернувся по допомогу з отакою проблемою:

— Рятуйте! Допоможіть! Додаю 0,1 і 0,2 і в результаті отримую не 0,3, а 0,30000000000000004!

Ті люди, які ще вчора висміювали завдання про біти в байті, уже сьогодні перечепилися об власне невігластво й небажання вивчати фундаментальні основи роботи комп’ютерів.

Сучасні комп’ютери — дискретні. Числа зберігаються як цілі та дійсні. Дійсні зберігаються у форматі з фіксованою комою або у форматі з рухомою комою. Головна особливість у тому, що вага кожного розряду — кратна двійці. Для цілих чисел це 2⁰, 2¹, 2², 2³ і так далі. А для дробів те саме, але в знаменнику: 2⁻¹, 2⁻², 2⁻³ і так далі. Тобто 0,5, 0,25, 0,125 і так далі. Якщо в нас на дробову частину відводиться два двійкові знаки, то ми можемо записати числа, кратні 0,25: 0, 0,25, 0,5, 0,75, 1 і так далі. Але з такою розрядною сіткою не вийде записати ні 0,2, ні 0,1, ні 0,3.

А скільки ще різних курсів і дисциплін, які ігноруються сучасним товариством програмістів? Дискретна математика, алгебра, вища математика, теорія графів, теорія ймовірностей, статистика, структури даних і алгоритми, об’єктно-орієнтоване програмування, системи керування базами даних, системотехніка, теорія інформації та кодування, математичне моделювання і так далі аж до повних чотирьох років бакалаврату.

Геополітична криза призвела до економічної кризи. Економічна призвела до культурної. Культурна призвела до освітньої. Освітня призвела до професійної. Професійна веде до промислової кризи.

Нове слово: софтогенний

2017-11-27T22:25:00+02:00

Я вигадав нове слово:

софтогенний (software + -genic) — такий, що є наслідком, результатом застосування якогось програмного забезпечення.

Також у цьому значенні може вживатися слово програмогенний.

Англійською мовою: softogenic (software + -genic).

Наприклад: софтогенна катастрофа — катастрофа, спричинена помилками в програмному забезпеченні.

Запишіть, воно вам скоро знадобиться. :)

Найважливіший найм: шукаю особистого асистента

2017-10-31T19:35:00+02:00

До кінця року хочу встигнути зробити найважливіший найм у моєму житті.

Мені потрібен особистий асистент, на повний робочий день в офіс.

Портрет кандидата — "семирукий восьминіг".

Мої щоденні завдання:

Управління та розвиток компанії Design and Test Lab.
Управління та розвиток Першого інституту надійного програмного забезпечення.
Особисті дрібні проєкти.

Завдання асистента:

Шукати інформацію в інтернеті. Наприклад: знайти імейл директора такої-то айті-компанії. Або скласти список компаній, що торгують промисловим обладнанням у штаті Техас, із зазначенням business develpment managers з імейлами.
Купити квитки в кіно, на поїзд, забронювати житло на AirBNB.
Запакувати документи в конверти, збігати на пошту, відправити.
Структурувати інформацію. Наприклад: із 10 резюме кандидатів на вакансію зробити гарну табличку з характеристиками: ПІБ, вік, досвід роботи та інше. Якщо чогось бракує — то списатися з кандидатами й уточнити відсутню інформацію.
Відформатувати документи й презентацію.
Щось іще, що я з ходу не згадаю.

Поки що без фанатизму: з понеділка по п’ятницю, без супроводу у відрядженнях. А там подивимось.

Вимоги:

Нормальна письмова англійська.

Оплата їжею та наукою, як у Страдіварі в домі Аматі. Перспективи аналогічні.

Резюме й мотиваційний лист прошу надсилати на пошту volodymyr.obrizan@gmail.com

Реформа освіти

2017-09-15T21:24:00+03:00

Тут пишуть, мовляв, ухвалили нову реформу освіти. Я гадки не маю, що там, але думку мати зобов’язаний.

Так от. Якщо там не прописали мінімальну зарплату вчителю чи викладачеві у 10 000 (десять тисяч) гривень на руки, то це марна реформа, і вона зробить освіті тільки гірше. На вчителя і викладача звернені пильні погляди молодого покоління. Учитель (з великої літери У) має випромінювати успішний успіх, а не бути загнаним нашою державою в кут. Це привіт Кравчуку, Кучмі, Ющенку, Януковичу і Порошенку. Ніхто з них за 26 років нічого не зробив для підняття престижу професії. Тільки й пам’ятаю страшні історії, як учителі в школах у голодні непритомності біля дошки падали. Та що вже згадувати, сам був на ставці у 2800 грн, а що таке 2800 грн для молодого чоловіка? Тягар лузера, а не життя молодого плейбоя. (Для тих, хто з-за бугра: це 100 баксів).

А тепер про майстрів сцяти проти вітру. Загалом, виходить під світло софітів майстер сцяти проти вітру і показує майстер-клас. Тут із зали виходить інший майстер, відсуває першого й каже: "Неправильно ти сциш проти вітру, ось як треба!" — і обісцявся з ніг до голови ще дужче, ніж раніше. Та ще й сусідів так залив, що чотири країни (Болгарія, Угорщина, Греція, Румунія) звернулися до ОБСЄ з листом, мовляв, там у всіх українських майстрів сцяти проти вітру з головою усе гаразд?

Це я до чого. Зайшов я першого вересня в "Кофеин", що на проспекті Науки, поснідати та кавки випити. Сидять матусі, чекають своїх діток з університетського ліцею. Заходять дітки:

— Ух, книжок видали, знову такі важкості носити! — і грюпає великою стопкою книжок на сусідній столик.

Я повернувся подивитися на корінці книжок — у мене ледь чашка з "Кенією Гатамбаєю" з рук не випала! (гаряче рекомендую, до речі) — там усі підручники російською мовою!

Шукаю стажера

2017-05-03T15:33:00+03:00

На два тижні шукаємо стажера для ручного тестування мобільних застосунків та інтернет-телевізора за заздалегідь підготовленими тестовими сценаріями.

Необхідні навички:
— англійська мова: читати тестові сценарії, читати Джиру, писати звіти, писати в Джиру;

За стажування стажер отримає винагороду. Особливо талановиті отримають запрошення на роботу.

Мотиваційний лист і резюме надсилати на obrizan@dnt-lab.com

Творчі плани

2017-04-14T07:36:00+03:00

Я викладав у Харківському національному університеті радіоелектроніки з 2008 по 2016. Коли я був студентом, то не думав, що стану викладачем і педагогом. Ближче до випуску я зрозумів, що: а) мені подобається допомагати іншим студентам розібратися в чомусь; б) у чомусь я розумний, а в деяких речах найрозумніший. Потім я зрозумів, що взагалі можу створювати якесь нове унікальне знання, яке до мене ніхто не зафіксував, але це вже було набагато пізніше за моє студентство.

Ну і де працювати викладачем, як не в університеті? В університеті викладати дуже легко. Не треба себе продавати. Треба просто прийти в аудиторію у визначений час, а студентів заведуть за ручку. Хороший ти викладач чи поганий, першого вересня в тебе гарантовано будуть нові студенти. Таким чином, я пішов шляхом найменшого опору.

Я не можу сказати, що я справив якийсь відчутний ефект на життя харків’ян чи цілої країни. У Харкові мешкає 1,5 млн людей, а я навчив за 8 років ну, може, людей 200. А якщо враховувати тільки годящих, то може людей 30–40.

Університети — це така класика, яка розвивається дуже повільно. По кілька відсотків на рік. А ХНУРЕ взагалі розвивається з від’ємним коефіцієнтом. Для такої талановитої людини, як я, — це повна безперспективщина. Про це я написав кілька постингів:

http://obrizan.livejournal.com/tag/университет

Після звільнення з університету я самостійно прочитав майстер-клас із програмування айфон-застосунків (http://mass.education). Одного разу вистачило, щоб зрозуміти, що більше у стандартному університетському форматі я читати лекції не хочу. Витрачається багато часу, а навчається всього 5 людей.

Рішення — навчати людей через інтернет. Мої поточні творчі плани:

— у 2017 році навчити 1000 людей через інтернет;
— у 2018 році навчити 10 000 людей через інтернет;
— у 2019 році навчити 100 000 людей через інтернет.

Але щодо 2019 року я не впевнений. Може, і більше ста тисяч. Я ще не навчився зазирати на три роки вперед, там усе як у тумані.

Одкровення Божі й програмісти

2017-04-07T23:27:00+03:00

Програмісти обожнюють Одкровення Божі. Це коли всім очевидна якась істина, а програмісти доходять до неї довгими розлогими міркуваннями.

Сьогодні прочитав статтю "TDD Harms Architecture". (http://blog.cleancoder.com/uncle-bob/2017/03/03/TDD-Harms-Architecture.html). Стаття про те, що, мовляв, культура автоматичного тестування шкодить архітектурі програми. Після довгих розлогих міркувань автор закінчує п’ятьма абзацами тексту про те, що це програмісти роблять погану архітектуру, а не тести.

Черговий програміст видав Одкровення Божі. Для мене це так само смішно, як і напис на костюмі супермена: "Не дає здатності літати".

Абстрактне мислення і програмісти

2017-04-02T20:16:00+03:00

У програмістів геть відсутнє абстрактне мислення.

Доказ: усі читали й знають «патерни» Еріха Гамми (судячи з резюме кандидатів). Але на практиці знають і застосовують лише синглтон. І то тому, що це те саме, що й глобальна змінна, а цього їх навчили на уроках Паскалю (по суті — антипатерн).

Поки носом не ткнеш, програміст не може сам зрозуміти, що окремо взятий патерн може бути використаний у цьому контексті. Зазвичай у таких випадках програмісти округлюють очі, завмирають і дивляться так, ніби почули божі одкровення.

До звільнення Хаханова

2017-01-28T00:30:00+02:00

25.01.2017 відбулася конференція трудового колективу факультету КІУ, на якій проголосували за незадовільну оцінку роботи декана Хаханова.

Великими організаціями керувати складно. Не кожен може керувати самим собою. Не кажучи вже про керування іншою людиною, десятком людей, сотнею чи тисячами. За останні століття в управлінні організаціями нічого не змінилося. Винайдений Пітером Друкером метод управління за цілями (management by objectives) працює досі у великих корпораціях: Hewlett-Packard, Intel, Samsung. Це найкраще, що придумали в управлінні за останні сто років.

Факультет КІУ посів перше місце в рейтингу всіх факультетів університету в 2015–2016 навчальному році. Рейтинг складається за спеціальною формулою та показниками. Показники підібрані таким чином, щоб мотивувати підрозділи працювати краще. Наприклад, залучати гроші до університету, розвивати науку, створювати позитивний імідж університету на міжнародній арені та інше.

І от за цими показниками факультет КІУ під керівництвом Хаханова посів перше місце.

Що зробили б в Intel або Hewlett-Packard? Хаханову виписали б велику премію, а інших керівників змусили б: «Підіть повчіться у Хаханова». А, забув додати: одного-двох керівників з іншого кінця рейтингу звільнили б. Ну це в таких організаціях, як Microsoft, Apple, IBM, Google.

Але в ХНУРЕ вже після публікації рейтингу колектив збирається, щоб посперечатися, що більше: 5 чи 7? У результаті — звільнення Хаханова. Цікаво, як там було на зборах трудового колективу факультету РТ, який посів останнє місце в рейтингу? Мабуть, усе добре, роботою декана задоволені?

Я розумію, що співробітникам університету приклади з бізнесу незрозумілі, бо там ні в кого немає бізнес-освіти. Вони ж там усі вчені. Наведу приклад із математики: є цільова функція, і в університеті Хаханову немає рівних в її оптимізації.

Коли я навчався на кафедрі ЕОМ, то думав, що вона відстала від життя років на 20. А вона відстала назавжди.

Рубін переміг

2016-12-24T23:24:00+02:00

Короткий зміст попередніх серій: 15 грудня на виборах ректора ХНУРЕ за Семенця проголосували 499 виборців (50,2%), за Рубіна — 354 (35,6%). 19 грудня МОН звільняє Рубіна з посади ректора ХНУРЕ. 20 грудня МОН призначає Семенця на посаду ректора ХНУРЕ.

Хто такий Семенець — я не знаю. За 16 років мого життя в університеті я бачив його один раз. Зайшов до Бондаренка якийсь документ підписати, а його не було, і мене замість кабінету ліворуч відправили в кабінет праворуч. Щось десь чув, що в нього крута докторська. Про якісь розроблені й успішно реалізовані програми з розвитку нашого університету мені особисто нічого не відомо. Хоча Семенець 17 (сімнадцять) років був проректором ХНУРЕ. Сам Семенець цього не публікує (у біографії на сайті нічого немає), а ті 499, які щось про Семенця знають, мовчать як партизани.

Хто такий Рубін — я не знав до того, як він прийшов у грудні п’ятнадцятого. За рік роботи я особисто спілкувався з ректором кілька разів. Усі програми Рубіна були на видноті, результати опубліковані.

Підсумок:

Семенець — 17 років проректор, людина системи — підтримка 499 виборців.
Рубін — 1 рік ректор, людина ззовні — підтримка 354 виборців.

Я вважаю це великою перемогою Рубіна. Хто зі мною не згоден — спробуйте прийти в чужий колектив і схилити на свій бік хоча б одну людину. А Рубін зі своєю командою крутився цей рік як дзиґа.

ХНУРЕ програв. Програма Семенця — це дитячий садок. Див. http://nure.ua/wp-content/uploads/биография-и-первоочередные-задачи1.pdf За все хороше, проти всього поганого. "Необхідно навести порядок у системі контролю над навчальним процесом". Ну ще не вистачало, щоб він почав бардак наводити. І там такого пиздеця чотири сторінки.

У чому мотивація й аргументація тих 499 — мені не зрозуміло. Я б побажав їм удачі, та вони не знають, що з нею робити.

Старт Школи 2 грудня 2016

2016-11-26T16:02:00+02:00

З 2 грудня я прочитаю 11 лекцій із просунутих тем iOS-розробки. Вхід вільний для студентів і співробітників ХНУРЕ. Кількість місць обмежена, потрібна реєстрація.

Інформація та реєстрація: http://mass.education

Недолік наявних курсів із програмування для операційної системи Apple iOS — вони вчать синтаксису мови Objective-C або Swift, невеликим фрагментам бібліотеки Cocoa Touch. Ці курси не вчать, як розв’язувати задачі реального світу.

Місія Айті-школи Обрізана — передати практичний досвід розробки застосунків. Метафорично — побудувати міст над прірвою між знанням синтаксису мови та розв’язанням практичних задач.

Школа проводиться на базі кафедри автоматизації проєктування обчислювальної техніки Харківського національного університету радіоелектроніки за підтримки зав. каф. АПОТ Чумаченко Світлани Вікторівни та ректора ХНУРЕ Рубіна Едуарда Юхимовича.

Відповідь Е. Є. Рубіну та В. І. Кауку

2016-11-06T10:30:00+02:00

Учора Віктор Іванович Каук перепостив мій пост про “Чому я звільнився з універу” в групу “ХНУРЕ - відкрита група” (https://www.facebook.com/groups/vicerector/permalink/1806975352897269/). Репост він супроводив своїм наративом. Під репостом відбулася дискусія, зокрема й за участю ректора ХНУРЕ Едуарда Юхимовича Рубіна.

До мене звернулося кілька людей, мовляв, Вово, ми розгублені: є кілька інтерпретацій твого поста. Кому вірити?

Хто не хоче псувати собі настрій у цей чудовий недільний день, тому далі краще не читати.

В. І. Каук про моє звільнення: “Вражає те, що саме останній рік став таким і підштовхнув його до цього рішення. Без таких людей ХНУРЕ буде важко підтверджувати високий рівень ІТ навіть у Харківському регіоні. Без молодих, активних, професійних і талановитих нам не вижити. І якщо таких, як Володимир Обрізан, виживає наша система організації та управління, то необхідно щось змінювати, і терміново.”

Давайте одразу про найголовніше: високий рівень ІТ у ХНУРЕ просрав Михайло Федорович Бондаренко. Я вступив у 2000-му на каф. ЕОМ, і вже тоді там навчалися за хабарі, а на лекціях із розумним виглядом розповідали про мікросхеми серії 555 зразка 1970-х років. (Для порівняння: у 2000 році компанія Інтел випустила мікропроцесор Пентіум 4 з інтеграцією 42 млн транзисторів). У 2005-му на захисті диплома в мого одногрупника запитали: “Чим автомат Мілі відрізняється від автомата Мура?”, він відповів: “Давайте залишимо це питання без відповіді”, і йому поставили “відмінно” та видали диплом. У 2004-му інший одногрупник одразу після отримання диплома бакалавра пішов зі словами: “Мене тут нічому більше не навчать” (він зараз працює програмістом у Швеції). До приходу Рубіна та його команди залишалося ще 10 років, а ХНУРЕ вже безвідмовно працював на інкубацію дебілів і на вигнання здоровомислячих.

Е. Є. Рубін про моє звільнення: “Я з ним розмовляв. Пішов він не через проблеми останнього року, а через погіршення ситуації в університеті та проблеми останніх двох, трьох років. І в цьому він бачить проблему не в мені, а більше в таких, як Ви. А також у нього були важливі справи в бізнесі.”

Я спостерігаю проблеми з 1999 року. Тоді до нас на підкурсах на заняття з математики викладач з’явився п’яним і писав формули, спершись на дошку. Слава Богу, у математиці він був добрий, і на якість підготовки це не сильно вплинуло.

У 2000-2005 я був студентом, і купу проблем було видно на лекціях. (Див. вище.)

У Раді молодих учених я був у 2006-2007. Уже тоді Сліпченко нас ігнорував. (Див. Молодіжний форум).

У 2008-2009 я працював у центрі навчання студентів іноземними мовами. Там повна профанація — там ніхто не вчився, а оцінки в деканаті ставили просто так. Коли я звільнявся з ЦНСІМу, то Горбачов замість питання: “А чому, у чому проблема?” накричав на мене, мовляв, я раб і маю працювати тут вічно. До речі, ім’я ХНУРЕ вже тоді “гриміло” на міжнародній арені. У 2009 році Кувейт перестав направляти студентів навчатися в ХНУРЕ: Новини вітчизняної освіти До приходу Рубіна залишалося 6 років.

Коли я працював преподом до 2016 року — фіг кого відрахуєш, бо студенти знають: інкубатор своїх не здасть.

І в останні роки: хто завіз купу іноземних студентів, які взагалі нічого не розуміють в ІТ, і змусив мене їх учити?

В. І. Каук: “Володимира я знаю давно. І уважно прочитав його зізнання, чому він пішов. Квітень 2016 року - це не рік і не два тому. Крім того, вчитайтеся, Едуарде Юхимовичу, і зрозумієте, що відбувається з ОСВІТОЮ на конкретному факультеті. Я нічого не брешу, і, до речі, Ваш спосіб ображати людей відомий. Що саме я збрехав? Невже я Володимиру не дав можливості проявити себе як викладача і людину.”

Вікторе Івановичу, мій мозок працює так: спочатку йде процес ухвалення рішення, а є точка біфуркації, коли рішення ухвалено, коли метатися пізно. Було багато консультацій із цього питання з колегами протягом кількох років. Я довго спостерігав за тим, що відбувалося. Цикл постів про неуспіх в університеті я почав писати у квітні 2015 року (Університет не вчить бути успішним). За пів року до приходу Рубіна.

А про освіту на конкретному факультеті — це просто на нашому ми не засцяли про це говорити.

Е. Є. Рубін: “Вікторе, Ви знаєте його, а я з ним розмовляв і з’ясовував причини, тому й кажу, що пересмикуєте. До речі, Володимир один із основних партнерів на проєкт дуальної освіти й брав участь у всіх переговорах.”

Це правда. Уже після того, як я забрав трудову (вересень 2016), я брав участь в обговоренні дуальної освіти, і я повністю підтримую цей проєкт.

В. І. Каук: “Як Ви вважаєте, те, що Володимир перестав бути викладачем ХНУРЕ, це погано чи добре? Якщо погано, то що керівництво зробило, щоб такі, як він, приходили й залишалися в ХНУРЕ?”

А ось тут дуже тонкий момент, який зрозуміли лічені одиниці: я звільнився, але не пішов. Це дві великі різниці. Мені не потрібно йти за розкладом у порожню аудиторію. Мені не потрібно зображати лабораторну роботу з іноземцями. Але я продовжую займатися з мотивованими студентами на каф. АПОТ. Ми обговорюємо з Рубіним і Чумаченком дуальну освіту. У своїй організації я обкатую поглиблений курс із програмування мобільних платформ, який за домовленістю з Рубіним і Чумаченком я прочитаю на каф. АПОТ у вигляді факультативу для студентів нашого універу. Не поспішайте мене ховати!

Параграфи для тих, у кого залишилися ще питання. У кого питань більше немає, читати далі суворо забороняється.

На останніх виборах я голосував за Рубіна. Решта кандидатів — це хайвей у болото.

Тут кажуть, що Рубін не вчений, що він не педагог. Людям чомусь здається, що керівником учених і викладачів має бути вчений і викладач. Керівником учених і викладачів має бути професійний менеджер. Це добре, що Рубін не вчений, щоб у нього не було спокуси замість стратегії, організації, мотивації та контролю, не дай Боже, почати писати статті чи монографії. Я ходжу лікувати зуби до професійного стоматолога, а не до доктора медичних наук.

Ще людям здається, що за один день усе зміниться. В універі купа кандидатів наук і докторів наук, а чомусь про закон інерції забули. У моїй організації всього 16 людей, і ми змінюємося дуууже повільно, по одній невеликій зміні за 2-3 місяці. Ви справді вважаєте, що за 10 місяців Рубін мав подолати організаційний спротив і вам на блюдечку щастя принести? Ха-ха-ха, які ви наївні.

Ще людям здається, що все навколо має змінюватися без їхньої участі. Мовляв, прийде Рубін, він усе змінить, а я сидітиму й чекатиму. Ні, таким ставленням ви риєте собі могилу. Не чекайте дива від когось, змінюйтеся самі. Майте сміливість узяти на себе відповідальність за те, що відбувається навколо.

“Змініть себе — зміниться життя”. (Джим Рон).

"Врятуйся сам, і тисячі навколо тебе врятуються." (Серафим Саровський).

Чому я звільнився з університету

2016-11-05T10:05:00+02:00

Пів року тому я написав нотатку "Звільняюся з університету" (Звільняюся з університету) і пообіцяв розповісти, чому я пішов.

До мене часто підходили студенти й запитували: "Володимире Ігоровичу, а чому ви досі тут працюєте, а не поїхали до США"? На що я, почервонівши, відповідав: "А хто ж вас учитиме?" або "Я виконую свою соціальну роль" чи зовсім філософське: "Якби я поїхав, то ми б не познайомилися".

У період із 2005 по 2016 рік у мене було чотири ролі в університеті:

— викладач;
— науковець;
— менеджер;
— клерк.

У ролі клерка я був членом Ради молодих учених університету. Це була рада All Stars, бо там були найактивніші й найрозумніші молоді люди нашого вишу. Одним із найяскравіших моментів роботи в Раді була подача нами пропозиції, як змінити Молодіжний форум, щоб він став привабливим для молодих учених ззовні, та й щоб просто підняти планку вище, а не той сором, який там зараз. Але керівництво вишу нас не підтримало. За якийсь час стало зрозуміло, що ми — "кишенькова рада".

Як менеджер я керував студентськими проєктами на кафедрі АПВТ. Також познайомився з купою талановитих хлопців і дівчат, із багатьма спілкуємося досі, через роки. Працювати зі студентами цікаво, але непросто. Дуже часто бувало, що студенти просто зникали в той момент, коли закінчувався семестр і курсову було здано.

— А як же зробити з курсової класний стартап, впровадити, продати?
— Ну, якось іншим разом.

Як науковець я писав статті й дисертацію. Наука — це один із найзахопливіших видів діяльності, бо постійно вчишся, і кінця-краю там не видно. Не можна щось дослідити повністю. Але на це потрібно багато часу. Тим паче, що спеціальність у нас технічна — потрібно вдесятеро більше часу, ніж на теоретичні науки. Через дефіцит бюджету часу мій науковий результат вийшов пропорційно скромним.

Як викладач я вперше в нашому університеті (та й в Україні) розробив і прочитав курси з паралельного програмування на багатоядерних процесорах, проєктування систем на кристалах за допомогою мови SystemC, програмування мобільних платформ, програмування хмарних сервісів. Не всі студенти оцінили мою працю належно. Я дуже добре пам’ятаю той день. Це була п’ятниця, 22 квітня 2016 року. Я підготувався до останньої лекції з курсу програмування мобільних платформ. Це мала бути класна лекція про мобільну аналітику. Але з двох груп на заняття прийшла лише одна людина. За тиждень я провів останню лабораторну роботу, машинально виставив оцінки студентам. Після лаби зайшов до завкафа й сказав, що я йду.

Виникає питання. Якщо не гроші, то що мене мотивувало працювати в університеті? У бізнес-школі нас навчили, що, виявляється, зарплата — це не мотивувальний фактор. У сучасній теорії мотивації (Герцберг) мотивувальні фактори — це успіх, кар’єрне зростання, визнання й схвалення результатів роботи, творчий ріст, високий ступінь відповідальності.

Немає успіху в університеті — немає мотивації там працювати.

Тепер той час, який я витрачав в університеті на лекції, я витрачаю на лекції у своїй організації. Це дає дуже великий ефект, а з ним і успіх. Є успіх — є мотивація їх проводити.

В університеті я був міським божевільним, а за його межами — експертом у розробці програмних продуктів.

Заради справедливості хочу відзначити кілька великих успіхів. По-перше, це участь у проєкті з розробки системи моделювання несправностей Sigetest — насамперед велика праця Сергія Зайченка. По-друге, це участь у роботі оргкомітету East-West Design & Test Symposium — велика й наполеглива робота проф. Хаханова, Чумаченко, Литвинової та всіх волонтерів. Ну і вишенька на торті — це проведення клубу "Пітон на АПВТ". Там усі молодці, складно когось виокремити. :)

Чому університет не вчить бути успішним?

2016-11-02T21:24:00+02:00

Рік тому я написав нотатку "Університет не вчить бути успішним" (Університет не вчить бути успішним). Ця теза крутилася в мене в голові кілька років, але бракувало якихось фрагментів, щоб чітко її сформулювати.

Минуло півтора року, і я готовий сформулювати для себе відповідь на таке запитання: "А чому університет не вчить бути успішним?".

Стосунки між студентом і викладачем дуже важливі для якісної освіти. Чи вірить студент словам викладача? Чи довіряє самому викладачеві? Від цього залежить, як студент засвоїть знання. Студенти приходять до вишу з певними очікуваннями отримати знання, які допоможуть їм закріпитися в житті після вишу. Студент-першокурсник готовий повірити будь-якому першому-ліпшому викладачеві. Але кредит довіри треба регулярно виплачувати. За нескладної перевірки знання на лекціях виявляються непридатними на місцевому ринку праці, бо ці лекційні знання були отримані з книжки, а не в процесі досягнення успіху викладачем. Студент перестає довіряти викладачеві.

Ще один момент, який підриває довіру до викладача, — це його низький соціальний статус, визначений бюджетною політикою уряду, а далі й культурою суспільства. Як би ви охарактеризували дорослого чоловіка, який читанням лекцій заробляє всього 30 доларів на місяць? Лузер? Невдаха? Дякую за комплімент! У такого вчитися успіху? Студент не повірить людині, яка сама не досягла успіху в житті.

Питання "Чи вважати успішним викладача, який узяв гроші у студента за оцінку на іспиті" я залишу без відповіді. Це особистий вибір кожного, як на нього відповісти.

Університет не вчить бути успішним, бо там немає людей, які знають, що це таке.

Бізнес-школа × 2

2016-11-01T00:05:00+02:00

Цього року за рекомендацією колег із клубу директорів айті-компаній я пішов у бізнес-школу «АБІС». Вона була дуже доречною: адже я експерт в айті-технологіях, бо п’ять років відучився в ХІРЕ, а потім ще три роки в аспірантурі там само. Але специфіка й культура нашого вишу така, що там ніби не було заведено заробляти гроші. Як в анекдоті: дружина думає, що гроші беруться з тумбочки, а вчений ХІРЕ — що з каси міністерства освіти. Тому, виходячи з вишу, я не знав, як заробити на вільному ринку навіть і 100 грн. Мені було простіше працювати безплатно, ніж змусити себе, червоніючи, озвучити вартість послуг потенційному клієнту.

А в «АБІСі» є і філософія бізнесу, і блок менеджменту, блок маркетингу та продажів, і побудова сильної особистісної філософії. Так сподобалося, усе було так доречно, що потім сходив на всі курси, які вони запропонували: поглиблений курс «менеджмент перетворень і змін», майстер-клас «управління за цілями», фінансовий тренінг.

А восени пішов по другому колу.

— Вово, як справи?
— Та от у бізнес-школу пішов.
— В іншу?
— У ту саму.
— На інший курс?
— На той самий.
— Програма змінилася?
— Ні, та сама програма.
— ???

Мене ніхто не зрозумів, навіщо я це зробив. Буду чесний із вами: я не розумію на 100% те, що мені розповідають. Я не запам’ятовую все, що зміг зрозуміти. Можу застосувати на практиці далеко не все, що зміг запам’ятати. І не все можу застосувати правильно з того, що застосовую. Тому другий раз був дуже важливим для мене, щоб відполірувати ті знання, які вже були.

Ну а ще на курсах дуже приємне товариство, знайшов нових друзів. (Хлопці, вам привіт!)

Сьогодні на черговій лекції ми обговорювали, що мотивацією змін можуть бути дві речі: криза і натхнення. І я зрозумів для себе таку штуку: що перший раз я слухав курс, переживаючи кризу, а другий раз я слухав курс, переживаючи натхнення. Тому побачив і почув зовсім різне.

Самоосвіта — штука класна. Чую, піду і втретє.

Дуальна освіта

2016-10-28T07:58:00+03:00

У нашому університеті зараз обговорюється дуальна освіта. За дуальної освіти частину знань студент отримує в університеті, а частину — на підприємстві. Наприклад, у Німеччині вже 40 років діє схема, де 50% знань студент отримує на підприємстві, а 50% — в універі. Не маючи контракту з роботодавцем, не можна вступити до вишу. Підприємство платить студентові невелику, але зарплату.

У Німеччині семестр ділять на блоки по два тижні: один блок студент працює, а інший навчається. Так зручніше, бо підприємство може бути в одному місті, а універ — в іншому.

Наприкінці семестру збирається комісія: викладач із вишу, співробітник підприємства, і вони оцінюють якість знань студента. Іншими словами, роблять екзамен. Зазначається, що вимоги на підприємствах зазвичай вищі, ніж в універі, тому й знання студента набагато якісніші.

Таким чином німці вирішили одразу кілька проблем:

— розрив теоретичної науки і практичної;
— 90% бакалаврів працевлаштовані й добре працюють на своїх підприємствах;
— у студентів є гроші на життя.

Дуальна форма освіти не нова. Про таку саму схему пише Генрі Форд у своїй біографічній книжці. Він організував школу для 700 хлопців, які один тиждень навчалися в класі, а три тижні — працювали в цеху.

У Харкові дуже багато студентів працює паралельно з навчанням в університеті. Проблеми в нас ті самі, що й у німців та у Форда: розрив між університетом і реальним життям, питання працевлаштування й заробітку.

У мене в організації студенти працюють із 2006 року. Як можна було б поступово почати легалізовувати цю ситуацію?

Університет публікує навчальні плани й вимоги до якості знань із дисциплін.
Підприємство і студент обирають, які дисципліни вони могли б закрити. Наприклад: програмування, бази даних, ООП, структури даних і алгоритми, інтернет-технології дуже легко можуть бути вивчені на підприємстві під час розробки мобільного застосунку або вебсайту.
Керівник підприємства надсилає лист на ім’я ректора вишу.
Виш автоматично оформлює вільне відвідування для студента за обраними дисциплінами.
Студент на підприємстві кладе робочу програму й вимоги з дисциплін на стіл поруч і щодня за ними працює.
Наприкінці семестру збирається комісія: викладач, представник підприємства, які оцінюють якість знань студента.

Хочу підкреслити, що це не якась форма «взаємозаліку», мовляв, якщо ти працюєш програмістом, то я закрию тобі програмування. Студент усе одно має скласти екзамен, бо вимоги до знань у всіх мають бути однакові. Наприклад, до мене на екзамен приходили студенти з 1,5 року досвіду роботи, які не знали юніт-тестування, а юніт-тестування — обов’язкова тема в моєму курсі.

Почати можна хоча б з однієї дисципліни в семестрі.

Німці це зробили за 40 років. Може, нам вдасться це зробити хоча б за 20. Дивись, і 50/50 вийде.

Прочитати 54 книжки. Рік потому

2016-10-16T21:14:00+03:00

12 жовтня 2015 року я вирішив прочитати 54 книжки за рік (докладніше: Прочитати 54 книжки за рік). Рік потому ділюся враженнями. Основні висновки такі.

За минулий рік у період із 12.10.2015 по 15.10.2016 я почав читати 34 книжки. Із них:

31 прочитав повністю;
1 кинув на 25% — виявилася блювотним гівном;
1 почав читати двічі — Наполеон Гілл "Думай і багатій";
2 не дочитав, бо великі й узагалі настільні: менеджмент Маскона і маркетинг Келлера;
1 художня — 1984.
8 книжок англійською мовою.

Чому не вдалося прочитати 54 книжки за рік? Давайте подивимося, як початок читання книжок розподіляється протягом усього року:

Ще 4 лютого 2016 року я писав, що випереджаю графік читання на один тиждень. Але потім із 17 лютого по 21 квітня я відвідував бізнес-школу, яка багато чого змінила в моєму житті, зокрема й те, як і що я читаю. Ще школа не встигла закінчитися, а я вже почав впроваджувати деякі речі в робочий процес, і довелося більше працювати. Спосіб життя змінився, часу на книжки стало менше.

Проте я вважаю, що прочитати навіть 60 книжок за рік — цілком реально, бо бачу для цього можливості.

Що для цього потрібно?

Мати план читання. Кілька книжок мають бути вже прописані на найближчий місяць.
Мати пристрій для читання електронних книжок.
Заздалегідь завантажити книжки на пристрій.
Не витрачати час на художню літературу — вона марна для особистісного зростання.
Не витрачати час на блювотне гівно. За перших ознак такого — кидати й починати нову.
Якщо в хорошій книжці не йдуть абзаци чи розділи — пропускати й читати далі.
Читати книжки, які цікаві. Наприклад, дають відповіді на питання, що цікавлять.
Заздалегідь шукати рекомендації книжок з авторитетних джерел.
Найважливіше — змушувати себе читати й дотримуватися плану.

Де знайти час для читання книжок? Уранці після пробудження, уночі перед відходом до сну, у громадському транспорті, у чергах, на роботі, на вихідних.

Деякі люди мене дорікали:

— Вово, з таким темпом ти нічого не запам’ятовуєш. Я люблю читати книжки повільно й вдумливо, мені такий план не підходить.
— І скільки книжок ти прочитав повільно й вдумливо за останній рік?
— Нуль.

Хлопці, камон! Так, я не запам’ятовую 90–95% інформації, але найважливіші питання — знаходжу й запам’ятовую, використовую в житті, впроваджую в роботу. Тому ховати лінь і безцільне існування за "повільним і вдумливим читанням" не треба, мене це не влаштовує.

А так узагалі це був крутий книжковий рік. А буде ще крутіше!

Почитати мою думку й відгуки на книжки можна за тегом "книжки": http://obrizan.livejournal.com/tag/книги

Гаразд, ви як хочете, а я пішов читати автобіографію Генрі Форда.

Виборів у ХНУРЕ в жовтні не буде

2016-10-15T09:16:00+03:00

Комітет з організації та проведення виборів ректора ХНУРЕ констатував неможливість проведення робіт із підготовки та проведення виборів ректора ХНУРЕ.

Джерело: Витяг-з-протоколу-11-від-13.10.16.pdf.

Вчетверте поспіль університет не в змозі обрати ректора.

Анекдот менеджерам проєктів

2016-10-07T00:18:00+03:00

Дайте розповім вам анекдот. П’ятеро програмістів сидять пізно ввечері в неділю 31 грудня на роботі й ворожать: якого хуя їх туди занесло. "Що ми зробили не так? Де помилилися? Чого не зробили?" Шукають винних і всяка інша херня. І раптом один каже:

— Зачекайте... Коли ми планували проєкт, ми ж просто сиділи й блять розповідали анекдоти.

Про рівні дурості

2016-09-30T00:29:00+03:00

Пробачте, що проти ночі такий глибокофілософський пост, але мені пообіцяли нагодувати за нього обідом.

Початковий рівень дурості — це коли типу все знаєш. Ну, тобто насправді не знаєш абсолютно нічого, але чомусь думаєш, що знаєш усе. На будь-яке запитання співрозмовника мозок автоматично дає відповідь. При цьому ти на 100% упевнений, що маєш рацію. І ти настільки дурний, що не можеш навіть почати сумніватися у своїй правоті.

Наступний рівень дурості — це знати, що ти десь неправий, мати сумніви. Але ти настільки дурний, що не відчуваєш потреби чи бажання піти й чогось навчитися, пролити світло на своє незнання.

Рівень дурості зростає. Ти вже можеш відчувати потребу в знаннях, але продовжуєш бути настільки дурним, щоб полінуватися піти й отримати знання. Завжди знаходиш якісь виправдання, такі самі дурні, як і ти сам: грошей нема (насправді є), часу нема (насправді є, але витратив на якусь фігню).

І ось твоя дурість еволюціонує разом із тобою: ти пішов на курси чи семінар, але ти настільки дурний, що пропускаєш повз вуха, не конспектуєш те, що тобі кажуть із кафедри. Твоя дурість заважає тобі пропустити нове знання через себе. Ти настільки дурний, що не можеш навіть, наприклад, відірватися від чату в мобільному телефоні.

І ось ти вкотре подурнішав ще сильніше. Ти оплатив курси, усе прослухав, усе законспектував, і наче ніби все зрозумів (насправді ні). Прийшов на роботу (або куди ти там прийшов), і ти настільки дурний, що навіть не бачиш, як ці нові знання застосувати. Бракує абстрактного мислення, щоб поширити отримані знання на твої щоденні завдання.

Здавалося б: на цьому місці я міг би закінчити пост, але я продовжу.

Ти можеш ступити ще вище, дотягнутися до зірок, стати Магістром Дурості, якщо на своїй роботі в якійсь конкретній ситуації бачитимеш, що можна застосувати нові знання, але через лінощі й свою дурість не захочеш їх застосувати.

І ось тут, біля останньої межі, пройшовши цей довгий шлях, повний дурості, ти міг би зробити останній крок. Але ти настільки дурний, що не знаєш який, а я тобі не скажу. Я хочу, щоб ти знайшов і зробив цей крок сам, без моєї допомоги.

Льоша, ти хотів мого поста? На, лови!

Досягнення ХНУРЕ на ринку

2016-09-25T18:27:00+03:00

Нещодавно на очі трапився запис круглого столу на тему стратегії розвитку Харкова, зокрема айті-технологій. Під час обговорення співробітники ХНУРЕ розкривають фінансові показники. Див. уривок із 30:00.

Розшифровка:

Едуард Самсон:
— Подивіться на обсяг госпдоговірних тем або контрактів. Ви знаєте цифру у вашому університеті?
Станіслав Ігнатьєв:
— Так, звісно.
— І скільки?
— Торік це було 12 млн. Це держбюджетні теми.
— Ні-ні-ні, госпдоговірні! Держбюджетні — це те, що я сказав.
— Цього року менше півмільйона.
— Менше півмільйона? Ну давайте поділимо на 25. Двадцять тисяч. Дешевий автомобіль. І це величезний університет ринково заробив 20 000 доларів!

Про що йдеться? Зарплату співробітники університету отримують із державного бюджету на освіту й науку. Отримують, звісно ж, принизливо мало. Наприклад, повна ставка старшого викладача — близько 2800 грн на руки. Але університет може здійснювати самостійну господарську діяльність. У діалозі це «госпдоговірні теми». Законом не заборонено університету вийти на ринок, продати там свої послуги чи товари за ринковими цінами й виплатити співробітникам університету ринкові зарплати. Але за 25 років незалежності й ринкової економіки університет так і не зміг перебудуватися.

Хуйовий Харків

2016-09-23T07:35:00+03:00

Є такий паблік «Хуйовий Харків». Основний зміст пабліка — як у нашому місті все погано: «А ти й далі думай, що Хуйовий — не такий уже й хуйовий».

Цей рак мозку почав заражати й інших. З’явився паблік «ХУЙОВИЙ ХНУРЄ». Не перестаю дивуватися, як люди ще вступають у ці групи з другосортним гівном.

Люди собі створюють негативну навколишню дійсність і в ній живуть. Переконують у ній себе й намагаються переконати інших. Це не Харків чи ХНУРЕ хуйовий. У цих людей життя хуйове: мамка хуйова, татко хуйовий, друзі хуйові, робота хуйова, виш хуйовий, місто хуйове. У кожного є такий знайомий, який постійно ниє, як усе погано. Від нього хочеться якнайшвидше відкараскатися, попрощатися й піти, поки він не почав унадцяте переповідати своє хуйове життя.

Хлопці, ви вступили в гівно, і від вас смердить.

Студенти цікавляться™ 8: з якого курсу йти працювати?

2016-09-16T07:38:00+03:00

Студенти цікавляться:

Володимире Ігоровичу, я вступив до ХНУРЕ, саме на КІУ. Як максимально швидко влізти в якусь компанію? З якого курсу йти працювати?

Максимально швидко — прямо з першого дня скласти список компаній, написати резюме і починати розсилати його за списком, проситися підносити снаряди програмістам.

Починати працювати треба з першого курсу.

Будь-яка інженерна наука завжди виливається в практичний результат. В університеті практичні заняття різко обмежені в часі. Наприклад, у моєму курсі "Програмування мобільних платформ" лабораторні роботи були обмежені 16 годинами. 4 лаби по 4 години. Для порівняння: на роботі оцінка не дуже складного мобільного проєкту починається із сотні годин розробника. І ця оцінка робиться на основі того, що це робитиме досвідчений розробник, а не студент. Кожен викладач мріє, щоб студенти витратили на предмет більше часу, ніж відведено програмою. Без практичного застосування знань будь-які теоретичні знання вивітрюються з голови дуже швидко. Спробуйте зараз розв’язати систему логарифмічних рівнянь. Не можете? Як так, ви ж учили це в школі?

На роботі вам висунуть реальні вимоги до якості знань, а не той дитячий садок, який з вас спитають в універі. А що вищі вимоги, то більше мотивації їх досягти, то крутішим фахівцем ви будете.

Якщо вам хтось почне розповідати, мовляв, почнеш працювати — не залишиться часу на фізкультуру, філософію або, прости господи, історію України. Так, не залишиться. Усі навчальні дисципліни не можуть мати один пріоритет. Якщо перший пріоритет — програмна інженерія, то всі інші дисципліни природно отримують набагато менше уваги. І це нормально, спитайте будь-яку успішну людину про пріоритети, і вона підтвердить, що пріоритети мають бути, і для успіху їм треба слідувати.

Ну а щоб вас добити, розповім вам невелику історію.

Один 13-річний школяр цікавився електронікою. Для своєї розробки йому бракувало якихось деталей. Він знайшов у телефонному довіднику найбільшу компанію в місті, зателефонував її директору і попросив деталі, яких бракувало. Директор дав школяреві ці деталі й запросив його влітку закручувати шурупи на заводі. Робота на заводі справила на школяра таке враження, що він пізніше заснував свою компанію, яка назавжди змінила ринок комп’ютерів.

Підставимо невідомі. Завод належав фірмі Hewlett-Packard, директора звали Білл Г’юлетт, школяра — Стів Джобс, а його компанію — кожен, хто читає ці рядки, знає, як називається ця компанія і як вона змінила ринок.

Уявіть собі, якби вас школярем Ілон Маск покликав шурупи в Tesla закручувати. Як би це на вас вплинуло?

У Харкові дуже багато компаній і дуже багато талановитих програмістів та керівників.

Жоден студент не сказав мені згодом: "Вово, я шкодую, що пішов працювати, будучи студентом".

У попередніх випусках:

— Студенти цікавляться навіщо писати курсові роботи.
— Студенти цікавляться про реальність відрахування.
— Школярі цікавляться про потрібність художньої літератури.
— Студенти цікавляться про вибір спеціальності.
— Студенти цікавляться про складання курсу не в строк.
— Студенти цікавляться про вибір мови програмування.
— Студенти цікавляться про складання диплома.

Цікавить моя думка з будь-якого питання університетського життя? Надсилайте свої запитання на volodymyr.obrizan@gmail.com. Анонімність гарантується. Відповіді публікуватимуться в міру надходження запитань. Також запитання можна поставити через сайт анонімних запитань http://ask.fm/obrizan

Книга «П’ять фрагментів мозаїки життя» Джима Рона

2016-09-15T23:33:00+03:00

Імовірно, хтось казав вам якусь заумну мотивувальну цитату, або ви трапляли на них у пабліках. Наприклад:

або:

З імовірністю 0,99976556% × 10² ці цитати були з книги «П’ять фрагментів мозаїки життя» Джима Рона. Джим Рон (Jim Rohn) — один із найкращих бізнес-тренерів у світі.

Можна підписатися на купу пабліків і отримувати ці цитати порціями, по краплі на день. А можна прочитати книгу Джима Рона й дізнатися їх усі одразу за пару годин. Крім самих цитат, у книзі розгорнуто пояснюється, чому саме так, а не інакше.

Наприклад, «Де б ви не були, будьте там» (Wherever You Are, Be There). Рон пише, що одна з основних причин, чому ми нещасливі, полягає в тому, що подумки ми перебуваємо не там, де фізично. Вдома думаємо про проблеми на роботі. На роботі думаємо про конфлікти вдома. Коли спілкуємося з однією людиною, думаємо про іншу. Ми надто багато думаємо про вчорашній день або про майбутнє і зовсім не відчуваємо себе в поточному моменті. Зупиніться! Зверніть увагу на поточний момент: де ви? з ким ви? про що ви думаєте? що кажуть вам люди довкола?

«Успіх і щастя легко досяжні» (Success and Happiness Are Easy to Achieve). Рон пише, що ми проживаємо життя невеликими кроками, які ведуть нас до успіху, і кожен цей крок зробити легко. Але цей крок так само легко й не зробити. Бути успішним і бути неуспішним однаково легко. Бути бомжем під стовпом на «Науковій» і Біллом Гейтсом — однаково легко, вони обидва доклали однакових зусиль, щоб досягти свого успіху й неуспіху.

Бомж = Білл Гейтс? У це дуже складно повірити. Але я пропоную вам простий експеримент. Є книга Джима Рона. У вас вибір: купити й прочитати її або не купити й не прочитати. Обидва рішення ухвалюються дуже легко. Хто зробить правильний вибір — зробить крок до успіху. Усім буде однаково легко ухвалити це рішення. Але наслідки будуть різні.

Суворо рекомендую книгу Джима Рона до прочитання людям, які шукають справжні знання про побудову сильної життєвої філософії.

Від інтернету діти тупіють

2016-09-14T23:25:00+03:00

Кумедно спостерігати, як у погоні за миттєвістю результату громадяни деградують до повних дебілів. Ось популярний паблік учить дітей читати з аркуша:

До речі, все одно не всі зможуть правильно виконати: адже тут не вказані тривалості нот, а це важливо. Якби Бетховен так записував свої твори, то до наших днів вони дійшли б у невпізнанному вигляді.

Адже простіше ж, як дебілу, пальчиком по циферках натискати, ніж рік учитися в музичній школі, щоб прочитати ось це:

Ну і щоб двічі не вставати, ось про поєднання приємного з корисним: «Як порозумнішати лежачи на дивані?».

До речі, який? :)

Телефонний маркетинг

2016-09-11T19:11:00+03:00

Телефонний маркетинг — це коли вам телефонують із невідомого номера й починають впарювати якусь непотрібну фігню. Від настирливої мухи простіше відмахнутися, ніж від непотрібної пропозиції телефоном.

Кілька років тому мені на робочий телефон зателефонувала жінка, представилася парафіянкою церкви Свідків Єгови й запропонувала телефоном разом вивчати Біблію. Зазвичай я непроханих гостей телефоном випроваджував швидко, але віруючій жінці не зміг відповісти різко. Між нами відбувся приблизно такий діалог:

— А чому ви зателефонували саме мені?
— Ми обдзвонюємо всіх в окрузі, щоб допомагати людям, які потребують допомоги й хочуть вивчати Біблію.
— Але я не потребую вивчення Біблії.
— Може, все-таки спробуємо?
— Ми, звісно ж, можемо спробувати, але я переживаю, що десь там є людина, яка справді потребує допомоги, чекає на ваш дзвінок, а ви витратите час на мене, а я не потребую.
— Так, ви маєте рацію. Усього доброго, до побачення!

Відтоді я ніколи не відшиваю телефонних маркетологів, а намагаюся щосили допомогти їм зробити мені пропозицію, від якої я не зможу відмовитися.

Але чомусь самі маркетологи не хочуть мені допомагати.

Телефонують із банку, пропонують оформити нову картку зі спеціальними умовами від партнерів банку. А я відповідаю, що так, мені цікаво, але в мене вже п’ять карток, і прошу оформити спеціальні умови на вже наявну. Банк каже, що не може. Каже, що уточнить у центральному відділенні й передзвонить. І не передзвонює.

Телефонують з іншого банку, пропонують чарівні умови обслуговування. Я прошу переслати мені умови на пошту, щоб я ознайомився. Нічого не переслали.

Телефонують із маркетингової агенції, пропонують розкручувати мій офлайн-бізнес (якого в мене немає). Я прошу розкрутити мої мобільні застосунки в Апсторі. Агенція не може, у них немає такого досвіду.

Телефонують від інтернет-провайдера, пропонують свої послуги. Мені цікаво, але я на зустрічі, зайнятий, прошу передзвонити після 18:00. Му-ха-ха, який же дурень працюватиме після 18:00. Інтернет-провайдер не передзвонив.

Щоразу, коли мені хтось телефонує, я прошу або передзвонити, або написати на імейл, або зробити якусь суттєву знижку. Чомусь від цього вони всі дуже швидко зливаються.

І ось вам на десерт цікава нарізка того, як від клієнтів відмахуються продажники:

Особиста ефективність: календар

2016-09-10T10:52:00+03:00

Часто громадяни цікавляться: як особисто я організовую свою роботу. Для особистої ефективності використовую багато інструментів. Сьогодні поговоримо про календар.

Минулого разу ми говорили про список завдань: Особиста ефективність: список завдань Найчастіше завдання у списку завдань не прив’язані до конкретного часу й місця. Тому список завдань не допоможе спланувати час на день чи тиждень. Для цього використовується календар. У список завдань можна записати завдання "Купити квитки до Києва", "Зібрати валізу в поїздку", але час відправлення поїзда краще внести в календар.

У мене є два календарі: особистий і робочий. Хоча з досвідом я зрозумів, що достатньо лише одного, тому обидва ці календарі синхронізуються один з одним.

Як ПЗ я використовую Google Calendar:

Завдання календаря — показати, що в добі всього 24 години, і тим самим спустити мене з небес на землю. Не вийде за один день зустрітися й провести десяток нарад. Якщо вдається зробити 5-6 — це вже дуже хороший результат. Але зазвичай лише 3-4 зустрічі.

За допомогою календаря можна планувати зустрічі не лише на тиждень, а й на кілька тижнів, а то й місяців наперед. У мене є знайомі, які не знають, що робитимуть через тиждень. З календарем я знаю, що робитиму через місяць, через два чи три.

Google Calendar синхронізується з iPhone. За 10 хвилин до події в календарі iPhone починає вібрувати. Це означає, що час збиратися й іти на зустріч. А як бути з тими зустрічами, до яких за 10 хвилин не дістатися? По-перше, у Google Calendar я налаштовую час, за скільки мене треба попередити (а іноді й двічі). По-друге, якщо до місця зустрічі треба дістатися, то час на дорогу я вставляю окремою подією в календарі, яка так і називається "У дорозі".

Щодня о п’ятій ранку Google надсилає мені листа про те, які зустрічі чекають на мене сьогодні. Ще з корисного: Google уміє парсити пошту й автоматично вставляти події в календар. Наприклад, коли приходять електронні квитки на літак, то всі перельоти Google додає в календар автоматично.

Як люди живуть без календаря — я не знаю. Суворо рекомендую завести.

Студенти цікавляться™ 7: навіщо писати курсові роботи?

2016-08-28T14:06:00+03:00

Студенти цікавляться:

Володимире Ігоровичу, навіщо потрібно писати остогидлі курсові роботи?

Невелика передісторія. Комісія в ХНУРЕ виявила факт плагіату в записках до курсових робіт у низки студентів. Сенс слова "плагіат" — умисне присвоєння авторства чужого твору науки чи мистецтва або винаходу [Вікісловник].

П’ять років тому я вже писав про плагіат: "Плагіат у виші". У цивілізованому світі за виявлений факт плагіату викладач має право: змусити переробити роботу, поставити двійку за роботу, поставити двійку за курс. У разі плагіату в курсачі рекомендовано ставити двійку за курс. За рецидив плагіату в цивілізованому світі студента б’ють під зад ногою в стрибку, та ще й із розбігу.

Але питання в іншому. Студенти розуміють, що красти погано. Вони не розуміють, чому для курсача недостатньо просто написати комп’ютерну програму й захистити її. Навіщо ще потрібно писати пояснювальну записку?

Мотивація "бо пояснювальна записка вчить студента формулювати свої думки" ясна річ уже нікого не мотивує. Тут потрібно пояснити, яка користь від уміння формулювати свої думки. Розглянемо графову модель невеликої організації, у якій вершини — це співробітники, а ребра — комунікації між ними (постановка задач і звітність про виконання):

Інакше кажучи, на нижньому рівні — рядові співробітники, трохи вище — супервайзори й менеджери середньої ланки, а нагорі — директор. У такій організації роль комунікацій зростає знизу вгору. У рядового співробітника зона відповідальності дуже маленька, свободи для ухвалення рішення практично немає. Усе, що йому потрібно робити, уже вирішив і спланував його супервайзор. На найвищому ж рівні — директор, який несе повну відповідальність за всю організацію. Будь-який менеджер витрачає від 70% свого часу на спілкування з нижчими й вищими в ієрархії людьми.

Грамотно формулювати й доносити свої думки — це важлива функція будь-якого менеджера.

Не вмієш грамотно задокументувати архітектуру системи? Ніколи не станеш провідним програмістом, і тобі не довірять підлеглих. Адже ти не здатен поставити задачу й пояснити її іншій людині.

Не вмієш грамотно складати плани робіт і звітувати перед вищими? Ніхто тобі ніколи не довірить вести проєкт.

Не вмієш грамотно скласти бізнес-план і переконати інвесторів в успіху твого стартапу? Ніхто тобі ніколи не довірить і сотні баксів.

Не вмієш формулювати й доносити свої думки? Залишайся простим виконавцем унизу ієрархії організації, з відповідним рівнем відповідальності й пропорційним йому рівнем оплати.

У попередніх випусках:

— Студенти цікавляться про реальність відрахування.
— Школярі цікавляться про потрібність художньої літератури.
— Студенти цікавляться про вибір спеціальності.
— Студенти цікавляться про складання курсу поза строком.
— Студенти цікавляться про вибір мови програмування.
— Студенти цікавляться про здачу диплома.

Прекрасний студентський звичай

2016-08-18T09:51:00+03:00

Що кричать студенти хором після четвертого курсу?

— БА-КА-ЛА-ВРИ! БА-КА-ЛА-ВРИ!

Що кричать студенти хором після отримання диплома?

— БЕЗ-РО-БІТ-НИЙ! БЕЗ-РО-БІТ-НИЙ!

Що кричать студенти хором через рік після отримання диплома?

— ВІЛЬ-НА-КА-СА! ВІЛЬ-НА-КА-СА!

Убогість вітчизняного дизайну

2016-06-30T22:26:00+03:00

В Ощадбанку встановили термінали для самообслуговування. А я обожнюю автоматизацію: вона дає змогу економити, робити послуги дешевшими, бо година роботи людини коштує набагато дорожче, ніж година роботи апарата. Ну точніше, в Україні це ще не так, але в усьому цивілізованому світі це вже давно так.

Але в Україні є ще одна проблема, крім низької заробітної плати. У нас ніхто не розуміє, що таке дизайн, як його робити і чим хороший дизайн відрізняється від поганого.

Термінал в Ощадбанку спроєктований (слово design означає «проєктування») таким чином, що з його допомогою лише одиниці людей можуть здійснити потрібні платежі.

Коли я вперше побачив, що касир встає зі свого робочого місця, виходить з-за конторки й допомагає пенсіонерам оплачувати комунальні послуги, то я подумав, що це просто літні люди з технікою на «ви». Але коли дійшла черга до мене, то таким пенсіонером став я. Бо я не зміг самостійно оплатити послуги Укртелекому. А я начебто ще не дуже старий, та й в айті дуже добре підкований.

І це не жарт. Ось поруч на стіні роздрукована інструкція, де потрібно виконати 18 (вісімнадцять) дій, щоб заплатити за світло.

Якщо під час оплати за телефон ввести номер без 0 на початку, то автомат працювати не буде.

Купюроприймач розташований на такій висоті, що треба нахилитися, щоб просунути купюру.

Доки до кожного автомата потрібен буде швейцар, айті в Україні не настане ніколи.

Програміст ≠ бізнесмен

2016-06-24T11:10:00+03:00

Ось найперша програма, яку я написав у своєму житті:

10 PRINT "Vova"

Друга програма вже питала, як мене звати, потім питала рік народження, а тоді виводила на екран:

Privet, Vova! Tebe 8 let.

Обидві ці програми я передрукував із дитячого підручника.

Коли принцип став зрозумілим — що на комп’ютері можна написати все що завгодно, — то третя програма вже була не з книжки. Вона була з голови. Відтоді в голову постійно приходять різні ідеї застосунків. Деякі ідеї помирали в голові, деякі помирали в спеціальному блокнотику, а деякі ідеї тягнуть своє жалюгідне існування у вигляді застосунків, опублікованих в Апсторі.

Я не знаю жодного програміста, який не розумів би безмежності своїх можливостей і якому не приходили б у голову якісь ідеї застосунків. Деякі навіть знаходять час і терпіння написати застосунок і викласти його в Апстор.

Але чому тоді ми не бачимо навколо десятки тисяч успішних програмістів, які побудували на цьому бізнес? Тому що програміст ≠ бізнесмен. Одну з відмінностей можна проілюструвати таким діалогом:

— Вово, дивись, я зробив класний застосунок.
— М, круто, так, корисний. Але ось тут незручно зроблено, треба ось так і так.
— Та ні, ти не зрозумів! Це ж фіча! Так і має бути!
— Ну не знаю, я не з першого разу зрозумів, як воно працює, і я постійно мучуся, коли не туди потрапляю на екрані...
— Так і треба, там же в методі делегата UITableViewDelegate при ненульовому значенні аргументу...
— Ей, яка різниця, які там параметри? Усе одно ж незручно користуватися...
— ТА ПІШОВ ТИ НАХРІН МУДАК ТИ ВЗАГАЛІ НІЧОГО НЕ РОЗУМІЄШ У ПРОГРАМУВАННІ!!!1

Похизуватися знаннями програмування для програмістів — це як мажорам похвалитися новим дорогим телефоном або дорогим шмоттям із бутика. Тобто я хотів сказати, що це єдина можливість чимось вирізнитися, приховати свій комплекс неповноцінності.

Ось коли програмісти засунуть своє его поглибше і почнуть уважно слухати своїх користувачів, тоді й настане для них підприємницьке щастя.

У кожному жарті є частка жарту

2016-06-17T10:33:00+03:00

Є такий жанр у карикатурах, який висміює офісне рабство. Наприклад, ось жінка все біжить і біжить, захекалася, й усвідомлює, що фінішу ніколи не буде:

А ось менеджер примовляє: «Біжи швидше!», мовляв, надто слабко працюєш, потрібний KPI не досягається! KPI — це Key Performance Indicator, число, за яким можна легко порівняти, який співробітник кращий, а який гірший.

У 21 столітті будь-який абсурд і будь-який жарт можна обернути на несмішну дійсність:

Зараз ви, звісно ж, кинетеся в каментах писати, як шкідливо працювати сидячи цілий день, і що краще стоячи, а ще краще в дерев’яному колесі, як хом’як. Я б у відповідь почав вам пояснювати, що краще працювати менше, але ефективніше, та ви не зрозумієте, що таке «ефективніше». Вам тільки новий офісний гаджет подавай. Ги-ги-ги.

Звільняюся з універу

2016-06-11T18:50:00+03:00

Я звільняюся з ХНУРЕ за власним бажанням. Тут мав би бути довгий пост про те, чому я ухвалив таке рішення, які події цьому передували. Або, може, якийсь ліричний пост із купою історичних фотографій, який закінчувався б словами "Я б ще повикладав, але роки не повернеш".

Рожевих шмарклів у стрічку я вам обов’язково напущу, але пізніше. А на сьогодні є два важливіші питання.

Перше — кафедра потребує заміни мене. Я вів два найкльовіші курси, які будь-коли взагалі читалися в нашому універі: "Програмування мобільних платформ" (айфони, андроїди) і "Клауд-комп’ютинг" (Амазон, Гугл). У нас було як у найкращих булочних чи найкращих газетах: пізно вночі в Сан-Франциско Стів Джобс робив реліз нової операційної системи, а наступного ранку о 7:45 я вже біля дошки розповідав про новинки. Багато хто ще не знає, що таке "клауд" (для них це така сіра хмаринка на мережевих діаграмах), а мої студенти програмували й тестували автоматичне масштабування за допомогою AWS EC2, ELB, CloudWatch.

Хто готовий підтримати таку високу планку, а може, навіть підняти її вище, то напишіть мені на volodymyr.obrizan@gmail.com

Друге — я відкриваю свою айті-школу. Я проаналізував ринок комерційних курсів і написав унікальну концепцію. Я не перший, хто викладатиме айфон-програмування в Харкові, але я можу запропонувати продукт, який суттєво відрізнятиметься за якістю.

Крім цього, я прошу всіх своїх студентів написати мені рекомендацію будь-яким зручним для вас способом: на електронну пошту volodymyr.obrizan@gmail.com або в особистих повідомленнях у Фейсбук. Що було добре в моїх курсах? Що було погано? Як знайомство зі мною на курсах вплинуло на ваше життя? Хтось знайшов кращу роботу? Отримав підвищення зарплати? Поїхав за бугор? Спився і став дауншифтером? Будьте готові, що я опублікую ці відгуки на сайті школи від вашого імені. Дякую!

Серія лекцій із сучасних хмарних технологій

2016-04-04T11:33:00+03:00

5, 6 і 7 квітня (вівторок, середа і четвер) я проведу три лекції із сучасних дизрапторних хмарних технологій для магістрантів кафедри АПОТ.

Мікросервісна архітектура.
Docker — контейнеризація застосунків.
Swagger (Open API specification) — формат специфікації програмних інтерфейсів вебсервісів.

Лекції відбудуться 5, 6, 7 квітня (вівторок, середа, четвер) об 11:15 в ауд. 318 кафедри АПОТ ХНУРЕ. Пр. Науки, 14, Харків.

Вхід вільний за реєстрацією: https://goo.gl/D14WXP

Лектор: Володимир Обрізан, директор Design and Test Lab, старший викладач каф. АПОТ ХНУРЕ.

За секунду від

2016-03-19T00:02:00+02:00

Уперше це сталося в сьомому класі на уроці праці. Найбільше я любив займатися на токарно-гвинторізному верстаті (Ісаак Наумович, привіт!). Пам’ятаю як зараз: я затиснув заготовку в шпинделі, закріпив різцетримач, поправив муфту задньої бабки, затягнув гвинт закріплення каретки на станині, а потім підтягнув... хоча гаразд, усе одно ви не знаєте, що таке токарно-гвинторізний верстат. Суть була в тому, що я помилився і виставив зазор різця не 0,1 мм, а 1,1 мм, тобто в десять разів більше, ніж треба було. Я ввімкнув верстат, заготовка почала обертатися. Я дав хід різцю. Через неприпустимий зазор різець почало сильно бити по заготовці, потім заготовка зламалася навпіл біля шпинделя і зі свистом пролетіла повз скроню. Якби це сталося секундою раніше, то заготовка опинилася б у мене в голові. Більше я на токарно-гвинторізному не займався.

Наступного разу це сталося через рік. Ми з другом (Вітя, привіт!) каталися зверху вантажного ліфта в нашому будинку, і як будь-який підліток, я вирішив повипендрюватися перед другом. Коли ліфт був на другому поверсі, я переступив із кабіни ліфта на рейку дверей третього поверху. Пасажири ліфта поїхали на перший поверх, а я залишився на третьому всередині шахти. У підсумку розстановка в ліфтовій шахті була така: вантажний ліфт на першому поверсі, мій друг на ліфті, а я на третьому поверсі на рейці дверей. Але тут ліфт поїхав угору. Коли він уже під’їжджав до другого поверху, я стрибнув із рейки дверей на дах ліфта. Але я не втримав рівновагу, одна нога посковзнулася і потрапила між кабіною ліфта та стіною шахти. На щастя, я зачепив ногою якусь деталь ліфта, і він різко зупинився. До рейки дверей третього поверху залишалося пів метра. За секунду моя права нога могла б опинитися на дні ліфтової шахти, а я сам — усе ще на даху ліфта. Я б ще покатався, та роки не повернеш.

Крайній раз це сталося 3 грудня 2015 року. Я йшов вулицею Римарською, як мені по спині навскіс ударила велика брила льоду з даху. Секундою раніше вона влучила б мені чітко по голові.

А ви часто були в ситуації за секунду від смерті?

Випадок у Верховній Раді

2016-02-27T09:05:00+02:00

Спікер:

— Шановні народні депутати! На голосування ставиться питання про те, щоб кожному депутату зробити заробітну плату мільйон доларів, подарувати великий будинок на березі океану і дати особистий автопарк із десяти машин. Прошу голосувати. Голосуємо! 450 — за, 0 — проти, 0 — утрималися. Ось бачите, а кажуть, що в нас політична криза, що в нас розвал коаліції, що в нас немає парламентської більшості. Можемо ж голосувати одноголосно!

Шахраї по телефону

2016-02-24T11:51:00+02:00

Сьогодні вранці мені зателефонував молодий чоловік із номера +380 95 746-21-82. Молодий чоловік представився співробітником Національного банку України. Він навіть назвав ім’я та прізвище, свою посаду і якийсь reference number. Потім він сказав:

— Для вашої ідентифікації нам потрібно знати номер вашої кредитної картки. З яким банком ви асоціюєте свою кредитну картку?
— Перепрошую?
— З яким банком ви асоціюєте свою кредитну картку?
— Молодий чоловіче, у вас російська мова точно рідна? Що означає «асоціювати кредитну картку»?
— Ну який банк асоціював вашу кредитну картку: Ощадбанк, ПУМБ, Промінвестбанк?
— Що ти мелеш? Промінвестбанк закрився давно.

Після цього молодий чоловік образився і поклав слухавку. Cold call не спрацював.

Нікому не кажіть телефоном жодних деталей своїх кредитних карток. У деяких випадках достатньо лише 16 цифр і строку дії картки, щоб украсти гроші. Якщо вас непокоїть якийсь такий дзвінок, що з вашою карткою можуть бути якісь неприємності, то просто передзвоніть за телефоном, який указаний на звороті картки.

І так, я знаю, що Промінвестбанк не закритий. Шахраєві треба говорити будь-яку маячню, щоб зламати шаблон їхнього сценарію.

Лишайся тупим дебілом

2016-02-23T14:32:00+02:00

Автора найкращого підручника з математики обрахували на ринку. Не вчи математику. Лишайся тупим дебілом.

Фотки ХНУРЕ

2016-02-22T23:20:00+02:00

Визначте рік знімка й місце в ХНУРЕ, показане на цій фотографії:

До чого це я? У мене тут архівчик знайшовся:

Багатьом фотографіям понад 10 років. Цікаво подивитися, як воно було тоді, порівняти з тим, як воно стало зараз.

Ще одна цікава фотографія. Хто скаже, чим відрізняється від сьогоднішнього вигляду?

Сенс фільму "День бабака"

2016-02-20T00:33:00+02:00

Сьогодні в бізнес-школі обговорювали фільм "День бабака".

Сюжет фільму в тому, що журналіст потрапляє до в’язниці часу й змушений проживати один і той самий день знову і знову.

Фільм дуже цікавий. Але який висновок ми можемо з нього зробити? Деякі люди проживають схоже життя — у них кожен день як День бабака. Кожен день схожий на попередній. Що робить головний герой фільму? Він почав проживати цей день по-різному. А що роблять люди? Проживають кожен день однаково.

Якщо ти впізнав себе й живеш у Дні бабака, тоді спробуй прожити його якось по-іншому. А що тобі втрачати, якщо завтра вранці ти прокинешся в той самий час, у тому самому ліжку, з тим самим похмурим настроєм? Якщо ти безробітний, то піди щось зроби. Якщо вже працюєш, але на нелюбій роботі, піди й звільнися. Нічого страшного не станеться — адже завтра ти все одно прокинешся в той самий час і в тому самому ліжку. Сподобалася красива людина в метро? Підійди й познайомся. Чого соромитися чи боятися відмови, адже завтра вранці ти знову прокинешся в той самий час і в тому самому ліжку, як зазвичай, і знову їхатимеш у тому самому метро, як і вчора, і там будуть ті самі люди, що й учора. Сходи на курси французької мови. Це тебе ні до чого не зобов’язує, адже завтра вранці ти знову прокинешся в той самий час у тому самому ліжку. Набридли друзі-дегенерати? То пошли їх куди подалі. Не бійся, нікуди вони не дінуться, адже завтра ти знову прокинешся в той самий час уранці, і вони залишаться у твоєму житті. Сам поводився як скотина щодо когось? Проживи черговий день так, ніби ти найкращий друг цієї людини. Не переймайся, твою витівку не запам’ятають, адже завтра вранці ти прокинешся в той самий час і в тому самому ліжку, як зазвичай. Ти ж у Дні бабака, всі карти тобі в руки.

Пробуй кожного дня щось нове. Внеси різноманіття. І повір, буде хепі-енд, як у героя фільму, коли ти зрештою опинишся в кращій реальності, ніж та, у якій живеш зараз.

Звуки на пам’ять

2016-02-13T00:14:00+02:00

Найчастіше з різних подорожей люди привозять кілотонни фотографій. Рідко хто записує відео. А мені подобається записувати яскраві звуки тих місць, де я буваю. Усе-таки фотографії, відео й звуки по-різному оживляють спогади, дуже добре доповнюють одне одного.

Муркотіння моєї кицюні (поза конкурсною програмою):

Реактивні двигуни на авіашоу в Коротичі:

А ось цей звук дуже добре знайомий усім з дитинства:

А ось вам звуки, щоб самим зануритися в дитинство:

Ось таке буває в електричці Свалява — Львів:

А у вас є записи незвичних звуків? Наступного разу обов’язково запишіть. Диктофон є в кожному смартфоні. Це збагатить ваші спогади про подорож навіть через багато років.

Дві вічні методички

2016-02-11T22:54:00+02:00

З року в рік новачкам доводиться пояснювати одне й те саме: «У мене нічого не вийшло», «У мене нічого не працює», «Не можу зробити» — це не опис проблеми. Це просто ниття. А ниття — це емоції, а не суть проблеми. Емоціями справі не допоможеш. Справі можна допомогти добрим методом опису й розв’язання проблеми.

Час струсити пил зі старих методичок на цю тему.

Перша — «Як ефективно повідомляти про помилки».

Друга — «Як правильно ставити запитання». У цій методичці є розділ для тих, хто по інший бік: «Як правильно й грамотно відповідати на запитання».

На основі цих методичок треба робити навчальний курс для студентів.

Молодшим спеціалістам — суворо до прочитання.

Книга «1984» Джорджа Орвелла

2016-02-10T23:30:00+02:00

Нещодавно прочитав книгу «1984» Джорджа Орвелла.

Кажуть, ця книга зі шкільної програми. Я такої у шкільній програмі не пам’ятаю. На цю книгу постійно посилаються, тому я вирішив прочитати, що ж це таке.

Коли почав читати — не повірив своїм очам. У книзі описується доля однієї людини в тоталітарному суспільстві. А суспільство — чисто український телевізор: є точка зору партії, її треба дотримуватися, хто не згоден — того в розхід; оцих люби, оцих ненавидь, педалювання теми постійної війни з кимось. Ну і так далі, ви краще за мене це знаєте.

Усю книгу головний герой іде проти системи, але наприкінці скоює зраду. Я був трохи здивований, що англійський автор саме так закінчив свій роман. У книжках, виданих у СРСР, усіх учили, що треба грудьми амбразуру закривати. Згадайте, як Хлопчиша-Кибальчиша піддали страшним мукам, але він не здав своїх друзів. А тут автор із Великої Британії показує, як треба зраджувати своїх коханих людей. Мабуть, актуально було в 40-х роках минулого століття у Великій Британії.

Якщо тобі 16 років — читай сміливо, там твоя улюблена тема боротьби із системою. Якщо набагато старший, але в душі все ще 16 років, то теж читай сміливо. Якщо хочеш ознайомитися, на що всі посилаються — теж читай. У всіх інших випадках роман буде марний.

Дизрапт тижня: Docker

2016-02-09T22:08:00+02:00

Дизрапт цього тижня — Docker (читається «Докер») — відкрита платформа для розробки та розгортання застосунків для мікросервісних архітектур. На відміну від технологій віртуалізації, для ізоляції застосунків Docker використовує можливості ядра Linux для запуску застосунків на одній операційній системі, але в ізольованому середовищі — контейнері.

Порівняння технологій віртуалізації та Docker показано на рисунку:

Для запуску нового застосунку немає потреби запускати гостьову операційну систему. Це суттєво скорочує час запуску й зупинення контейнера, економить оперативну пам’ять і процесорний час. Запуск і зупинення контейнерів найчастіше відбувається за лічені мілісекунди.

Якщо типова технологія віртуалізації — це ідеальний комп’ютер. То Docker — це ідеальна операційна система.

Контейнери Docker запускаються з образів. Існує реєстр образів — Docker Hub. Образ подано спеціальною скриптовою мовою, якою описуються дії, необхідні для налаштування того чи іншого застосунку: вибір базового образу, встановлення програм, компіляція, копіювання файлів, запуск скриптів і програм тощо. У реєстрі образів уже є всі популярні програми.

Наприклад, ось скрипт (Dockerfile), що описує образ вебсервера Nginx:

Що потрібно зробити, щоб за цим образом запустити контейнер? Достатньо написати одну-єдину команду в консолі:

docker run nginx

Після завантаження образу на локальний комп’ютер буде запущено контейнер із цим застосунком. Усього лише одна команда в командному рядку — і у вас запущено вебсервер. Та тепер сисадміном може бути навіть школяр або ваша бабуся!

Контейнери можна запускати, зупиняти, видаляти.

Уже звучить приголомшливо, а ми ж із вами ще не обговорили композицію контейнерів і керування кластером із Docker-контейнерів.

Я суворо рекомендую програмістам і сисадмінам кинути все й бігти вивчати Docker.

Попередні дизрапти тижня:

— Swagger

Найдешевший артикул

2016-02-08T21:45:00+02:00

У Радянському Союзі морозиво коштувало 7 копійок, проїзд в автобусі коштував 5 копійок, а коробка сірників коштувала 1 копійку. Дрібні гроші мали сенс.

Я пам’ятаю, у 90-х, коли національною валютою ще були купони (купон — скорочено від «Кучма упорно продовжує обманювати народ». Не знаєш, хто такий Кучма? Доробиш домашку, розповім.), то на вітринах кіосків були приклеєні купони номіналом до 100 купонів, перекреслені навхрест. Це означало, що такі купюри не приймали.

За останні 15 років гривня знецінилася в 15 разів. Умовно кажучи, все стало в 15 разів дорожчим. Навіть якщо щось у 2000 році й можна було купити за кілька копійок, то тепер воно стало в 15 разів дорожчим. Додайте до цього ще інфляцію.

Я нещодавно бачив, як в одному супермаркеті на касі висіла табличка: «Монети номіналом 1, 2, 5 копійок не приймаються». Я злегка остовпів, поринув у спогади про дев’яності й не здогадався сфотографувати. Уже наступного дня таблички не було. Супермаркет не має права не приймати гроші, які офіційно перебувають в обігу в нашій країні.

Але я замислився про інше: а який артикул зараз найдешевший? Чи можна щось купити за 1 копійку? А за 10 коп.? А за 50? На знімку нижче найдешевший артикул коштує 2 грн 89 коп. — один стік найблювотнішої кави «Якобз». Я не зміг знайти в супермаркеті щось дешевше за цю ціну.

Я не ношу дріб’язок уже багато років. Спеціально купую гаманці, у яких немає відділення для дріб’язку. Від нього немає великої користі, а місця займає невиправдано багато.

А який найдешевший артикул бачили ви? Чи носите із собою дріб’язок?

Особиста ефективність: список завдань

2016-02-07T23:00:00+02:00

Часто громадяни цікавляться: як особисто я організовую свою роботу. Для особистої ефективності використовую багато інструментів. Сьогодні поговоримо про список завдань.

Список завдань — найважливіший інструмент для організації особистої ефективності. У список завдань вивантажуються з голови абсолютно всі справи, які потрібно зробити. Список ділиться на «проєкти», наприклад: «Робота», «Університет», «Дім» і так далі. А також завдання діляться на «Зробити сьогодні», «Зробити протягом тижня», «Зробити потім».

Найважливіша умова — вивантажити абсолютно все, що є в голові. Від елементарних речей до складних. Не можна піддаватися спокусі «та я це й так запам’ятаю і зроблю». Такі речі в 95% забуваються і не робляться.

Для ведення завдань рекомендую «Мікромілі»: http://micromiles.co/

Список завдань на день і на тиждень потрібно переглядати щодня, перекладаючи завдання, якщо знадобиться. Список завдань на тиждень і на потім потрібно переглядати раз на тиждень і теж перекладати, якщо потрібно.

У результаті голова буде повністю звільнена від необхідності пам’ятати, що потрібно зробити, і вся увага буде приділена тільки тим завданням, які потрібно зробити сьогодні. Зі списком завдань неможливо щось забути. Можна свідомо не зробити, але забути — неможливо.

Пам’ятаю, коли вперше виписав усі завдання з голови в програму, то відчув небувале полегшення. Виявилося, що так, важливих завдань дуже багато, але саме на сьогодні їх було буквально два, і обидва я вже вирішив, і хвилюватися вже не потрібно. Це було щастя.

Докладніше про метод доведення справ до кінця можна подивитися в Максима Дорофєєва: http://mnogosdelal.ru/slidecasts/dovedenie-del-do-kontsa/

Як люди живуть без списку завдань — я не знаю. Суворо рекомендую завести.

Налаштування монітора

2016-02-06T21:57:00+02:00

Дивовижно, як багато людей не знають найголовнішого секрету налаштування монітора. Яскравість на моніторі потрібно виставити таку, щоб вона не контрастувала з навколишнім освітленням. Тобто якщо в кімнаті яскраве освітлення, то й монітор треба робити яскравим. Якщо в кімнаті тьмяне освітлення, то на моніторі теж потрібно знижувати яскравість. А працювати в повній темряві за монітором не можна: поставте хоча б настільну лампу, підсвітіть предмети за монітором.

Пов’язано це з тим, що око не має постійно перелаштовуватися на яскравість монітора і на яскравість навколишнього середовища. Якщо це відбувається дуже часто, то очі швидко втомлюються. Якщо ж яскравість монітора відповідає навколишньому середовищу, то оку взагалі ніколи не потрібно підлаштовуватися.

Ідеально сидіти навпроти вікна, щоб мати можливість дивитися вдалечінь — умови для розслаблення очей.

Відповідь через 11 років

2016-02-05T22:53:00+02:00

У 1999 році я познайомився з дівчиною на морі. У нас зав’язалася дружба, але тривала вона недовго, буквально кілька днів: її сім’я їхала з курорту набагато раніше за мою. Жила вона в іншому місті, і оскільки ні інтернету, ні смс тоді ще не винайшли (я маю на увазі в Україні не винайшли), то залишався єдиний варіант спілкування — паперова пошта.

У мене, до речі, дуже добрі стосунки зі звичайною поштою, мені тоді зовсім неважко було раз на тиждень писати їй листи або іншим друзям. Я навіть одного друга навчив грати на гітарі паперовою поштою. Ну а листівки я досі надсилаю з кожного міста, яке відвідую.

І ми почали з нею листуватися. Через кілька місяців у нас сталося непорозуміння, я перестав відповідати на її листи. На цьому роман за листуванням і припинився.

Фаст-форвард у 2010 рік. Мобільні телефони, у декого по два, інтернет, HDTV, гривня по вісім, Янукович щойно став президентом. Я обзавівся соцмережами й шукав однокласників, одногрупників та інших знайомих. Згадав я і про те старе листування. Знайти дівчину за ім’ям і прізвищем не склало труднощів. Я просидів усю ніч і перечитав усі листи з того далекого 99 року. І я написав їй відповідь на ті листи без відповіді через 11 років.

Звісно, жодної дружби вже не вийшло. Людина в 15 і людина в 26 — це дві різні людини. Але справу було зроблено: листування отримало логічне завершення.

Але краще відповідати вчасно.

Прочитати 54 книжки за рік

2016-02-04T21:59:00+02:00

Раніше я думав, що багато читаю. Ну так мені здавалося. Я замовляв книжки на Амазоні, читав в оригіналі книжки, які російською мовою не перекладалися і які купити тут, в Україні, було неможливо. Похід по магазинах не закінчувався без купленої книжки.

Іноді здавалося, що читаю мало. Особливо коли протягом місяця не брав книжку до рук. Або коли погляд чіплявся за недочитану книжку на столі.

Іноді мені так кортіло прочитати наступну книжку, що я починав читати паралельно дві книжки. Ну навіщо себе мучити й відмовляти, коли можна кайфувати одразу з двома! (Гусари! Мовчати!)

Пів року тому я зрозумів, що без системи рухатися далі не можна. І я вирішив скласти план і читати по одній книжці на тиждень. Тобто прочитати 54 книжки за рік.

Це виявилося не так складно. Крім того, я йду з невеликим запасом приблизно в один тиждень. З повною впевненістю можу сказати, що регулярне читання увійшло у звичку. І зараз я розумію, як мало я читав до цього. Якщо читати 54 книжки за рік, то за десять років їх можна прочитати 540. П’ятсот сорок книжок!

І я вже навіть бачу в себе можливості читати не одну, а дві книжки на тиждень, тобто довести план до 100 книжок на рік. Читання книжок чудово вписується в спосіб життя, за якого я відмовився від читання новин, підписок на пабліки та іншого.

Ласкаво просимо до клубу "54 книжки за рік". Вхід вільний.

Книжка «Як влаштована економіка» Ха-Джун Чанга

2016-02-03T22:43:00+02:00

Нещодавно прочитав книжку «Як влаштована економіка» Ха-Джун Чанга (116 грн в електронному вигляді).

Щиро хотів почати більше розбиратися в економіці. Прочитав, набагато більше розбиратися не став. Але в книжці були цікаві моменти.

Про те, як імперіалісти (Британія та поплічники) століттями вели економічні війни в Азії, усякими паскудними методами й війнами продавлювали свої інтереси.

Про те, що в Міжнародному валютному фонді у США є право вето, тобто вважай, вони керують МВФ. МВФ дає кредити в обмін на політичне управління країною.

Міжнародна торгівля — це на 80% перекладання з однієї кишені в іншу транснаціональних корпорацій. Причому корпорація може майстерно регулювати імпорт і експорт сама із собою. Наприклад, закуповувати звичайні молотки по 800 доларів за штуку. Або автомобіль «Тойота» купити за 200.

Прямі іноземні інвестиції в найкращому разі ніяк не відбиваються на економіці країни, а буває, і роблять їй гірше. Бо будь-який політик готовий танцювати перед заморським інвестором і підлаштувати закони на користь інвестора, а не країни.

Вільна торгівля — це петля на шиї для країн, що розвиваються (привіт, асоціаціє з ЄС!). Для країни краще купувати свою продукцію низької якості й дорожче, ніж закордонну кращої якості й дешевше.

Економіку за цією книжкою не вивчиш, але безліч фактів почерпнути можна. Рекомендую як легке чтиво на ніч.

Дизрапт тижня: Swagger

2016-02-02T23:58:00+02:00

Прошу любити й шанувати нову рубрику: "Дизрапт тижня". У рубриці я розповідаю про найпроривніші технології, які суттєво змінюють правила гри в тих чи інших сферах.

Дизрапт цього тижня — Swagger (читається "своґер") — це специфікація опису API вебсервісів.

Навіщо це потрібно? Оскільки специфікація машинозчитувана, то на її основі можна робити різні корисні речі:

а) автоматично генерувати документацію до вебсервісу;

б) автоматично генерувати API-клієнти до цього сервісу;

в) автоматично генерувати шаблони вебсервісів;

Це дуже актуально для мікросервісних архітектур, де один мікросервіс може експлуатуватися іншими мікросервісами, написаними різними мовами.

Специфікація описується на YAML або JSON. Я віддаю перевагу першому варіанту, бо він найзрозуміліший для людини. Ось так виглядає специфікація:

Ось так виглядає фрагмент документації, побудованої за цією специфікацією:

А тепер найцікавіше: є генератор API-клієнтів для багатьох мов:

android, async-scala, csharp, dart, flash, python-flask, java, javascript, jaxrs, inflector, jmeter, nodejs, objc, perl, php, python, qt5cpp, ruby, scala, scalatra, silex-PHP, sinatra, slim, spring-mvc, dynamic-html, html, swagger, swagger-yaml, swift, tizen, typescript-angular, typescript-node, akka-scala, CsharpDotNet2, clojure

Ось невеликий фрагмент API-клієнта для мови Objective-C:

Деталі реалізації обміну даними за протоколом HTTP приховані від розробника. Не потрібно зосереджуватися на таких деталях. Уже є готові високорівневі методи роботи з вебсервісом. Можна описати API один раз і генерувати одразу два клієнти, наприклад, для мобільного застосунку і для вебсайту.

Такий спосіб опису API сервера і генерація клієнтів підвищує продуктивність розробника мінімум у 10 разів.

Україна і 4G

2016-02-01T22:39:00+02:00

У 2015 році нарешті в країні з’явився якісний інтернет на вулицях міст: 3G. Опсоси за скажені мільярди гривень купили ліцензії на використання частот. Обладнання, думаю, коштує не менше.

З одного боку, це добре: за 15 грн. на місяць я маю кілька мегабіт смуги на смартфоні. А з іншого боку — а коли в нас буде 4G? Уже всі країни мають 4G. У Росії з 2012-го, у Казахстані з 2012-го, у Польщі з 2011-го. Навіть в Африці вже є 4G. А наші опсоси витратили гроші на 3G. Тепер інвестиції треба повернути, тому про встановлення 4G ніхто й не заїкається. Повірте, технології для цього вже давно винайдені, а радіохвилі поширюються в російському, польському, казахському й українському повітрі абсолютно однаково.

Україна припустилася помилки: треба було пропустити етап 3G й інвестувати одразу в 4G. Тепер 4G ми побачимо на екранах смартфонів ще не скоро.

Книга «До біса все! Берися і роби!» Річарда Бренсона

2016-01-31T21:31:00+02:00

Нещодавно прочитав книгу «До біса все! Берися і роби!» Річарда Бренсона (100 грн в електронному вигляді).

Багато чув про Бренсона, бачив, де люди фотографуються з його картонною фігурою. Чомусь на всіх бізнес-семінарах стоять такі фігури. Прочитавши книгу, зрозумів, що Бренсон — просто як ікона в церкві. Треба ж лохів на бізнес-семінарах хоч селфаком із картонкою трохи розважити.

Про цю книгу є жарт: «Усі західні книги з бізнес-мотивації зводяться до того, що мільярдер із Беверлі-Гіллз радить людині з Мухосранська вийти із зони комфорту». Річард — мажор, ріс у багатій сім’ї, мав можливість ходити в коледж у Лондоні й користуватися кредитами сім’ї, на які він свої стартапи й робив.

Книга більше цікава подорожами Бренсона. Описується кілька польотів на монгольф’єрі (такий аеростат) через Атлантичний океан та інші подорожі, у яких він потрапляв у такі ситуації, з яких живим можна було б і не повернутися.

Це більше біографічна книга про Бренсона, ніж якийсь підручник з бізнесу. Винести щось корисне громадянину Радянського Союзу навряд чи вийде. Слід відзначити одну особливість, яка рідко трапляється в наших громадян, — це зробити хоч якийсь сякий-такий бізнес. Наприклад, Бренсон, бувши школярем, купив розсаду ялин, посадив їх, вони проросли, і він їх продав та непогано заробив.

Не можу рекомендувати цю книгу як якийсь підручник з бізнесу. А тим, хто цікавиться пригодами чи біографією Бренсона, — рекомендую.

Студенти цікавляться 6: чи справді відрахують?

2016-01-30T22:52:00+02:00

О, так, я знаю: ви скучили за рубрикою «Студенти цікавляться».

Отже, студенти цікавляться:

Володимире Ігоровичу, та як же ж так, невже тільки через один ваш нескладений іспит мене відрахують?

Так, відрахують. Важливо розуміти, що відрахування — це цілком реально. Не заспокоюй себе тим, що тебе не відрахували всі попередні 4,5 року. Або що не відрахували хлопців на рік старших. Або що не відрахували того хлопця з паралельної групи. Йдеться ж не про них, а про тебе. А тебе вже точно відрахують.

Якщо ти думаєш, що достатньо ще потягнути час і що ми з колегами тебе просто лякаємо, і що там, біля останньої межі, ми скажемо: «Гаразд, трійка», то ти помиляєшся. Трійки не буде. Восьмого лютого тебе відрахують.

Відрахування — це так само реально, як цей смартфон, з якого ти читаєш мій блог. Помацай його, відчуй його, його масу, як зручно він лежить у руці. Він — реальний, як і твоє відрахування.

У попередніх випусках:

— Школярі цікавляться про потрібність художньої літератури.
— Студенти цікавляться про вибір спеціальності.
— Студенти цікавляться про складання курсу поза строком.
— Студенти цікавляться про вибір мови програмування.
— Студенти цікавляться про здачу диплома.

Перекваліфікація в айті з нуля

2016-01-30T21:31:00+02:00

Став частіше стикатися з питанням: «На які курси піти, якщо вчити айті з нуля»? Ну, наприклад, якщо перша професія — учитель української мови та літератури, а хочеться влаштуватися програмістом на Haskell.

Для мене це дуже складне питання. По-перше, я ніколи не бачив, як на моїх очах хтось із зовсім іншою кваліфікацією стає айтішником, і які курси він при цьому відвідує. По-друге, відповідати «вам на це знадобиться 4 роки» (як потрібно нашим студентам) дуже важко, коли від тебе чекають швидких рішень.

Жодні курси в Харкові: очні, заочні чи онлайн не зроблять із нуля айтішником. Айтішник — це не натискати на кнопки, і не знати синтаксис мови. Тому що на жодних курсах з айті не викладають дискретну математику. Для перекваліфікації в айті з нуля — дискретна математика має стати найзатребуванішим курсом. Теорія графів, теорія множин, булева алгебра — без цього в айті ніяк.

Дискретна математика викладається тільки у вишах у курсі бакалаврської підготовки. А він триває рівно чотири роки.

Технічні блоги

2016-01-29T23:59:00+02:00

Поки ви там лайкаєте що завгодно у Фейсбуці (Фейсбук як ЗМІ — це взагалі якесь непорозуміння), нормальні хлопці читають технічні блоги провідних компаній.

Наприклад.

Блог інженерів Убера: https://eng.uber.com/ Не знаєте, що таке Убер? Як там у 1990-х? Валдіс Пельш досі говорить з естонським акцентом? Наприклад, цікава стаття про те, як інженери Убера вперлися в продуктивність PostgreSQL і написали свою NoSQL базу даних на основі MySQL, і найцікавіше — як вони мігрували на живій системі без жодної хвилини простою.

Хмари Амазона: https://aws.amazon.com/ru/blogs/aws/ Наприклад, що вжив Амазон, щоб пережити заметіль у США: https://aws.amazon.com/ru/blogs/aws/aws-ready-to-weather-the-storm/

Твіттер: https://blog.twitter.com/ Наприклад, як Твіттер мігрує з алгоритму SHA-1 на SHA-256, щоб бути безпечною соціальною мережею: https://blog.twitter.com/2015/sunsetting-sha-1

Інженери Фейсбука на дроті: https://code.facebook.com/ Наприклад, як Фейсбук рухає свою апаратну платформу для ефективних датацентрів, та ще й викладає всі винаходи в оупенсорс: https://code.facebook.com/posts/1650070168592965/telecom-industry-embraces-open-compute-project/

Нетфлікс: http://techblog.netflix.com/ Наприклад, як вони проводять автоматичні тести на відмовостійкість: http://techblog.netflix.com/2016/01/automated-failure-testing.html

Поки хтось міркує про перевагу тієї чи іншої технології, ці хлопці впроваджують технології для мільярдів користувачів і знають про все не з чужих слів.

Рекомендую підписатися й читати від палітурки до палітурки.

Доповідь на Kharkiv.py

2016-01-28T21:38:00+02:00

У Харкові є невелика спільнота програмістів на Пітоні — Kharkiv.py. Спільнота зустрічається рідко, раз на пів року. Наступна зустріч буде 13 лютого (субота), на якій я розповім про використання Докера в автоматичних тестах на Пітоні.

Крім мене виступлять:

— Роман Подоляка – про профілювання Python-застосунків
— Ігор Кальницький
— Денис Матійчук - UI-автоматизація на Python

Зустріч відбудеться 13 лютого, о 12:00 в офісі компанії "Циклум" (вул. Отакара Яроша 18-Д, 3 поверх, ТЦ “Движение”, ст. м. "Ботанічний сад"). Вхід вільний за реєстрацією: http://kharkivpy.org.ua/kharkiv-py-12-13-fevralya/

Книжка «Велика вісімка» Річарда Джона

2016-01-27T21:54:00+02:00

Нещодавно прочитав книжку «Велика вісімка» Річарда Джона (112 грн в електронному вигляді).

Обожнюю книжки, у яких без жодних натяків виведено формулу успіху. Автор книжки опитав сотні успішних людей, на кшталт Білла Гейтса, Річарда Бренсона та інших, і узагальнив їхній успішний досвід.

Щоб заощадити вам 112 грн і 2,5 години читання, я одразу опублікую формулу успіху — «Велику вісімку» — тут:

Пристрасть: успішні люди люблять те, що роблять.
Працьовитість: вони дуже наполегливо працюють.
Концентрація: вони зосереджуються на чомусь одному, а не на всьому.
Уміння долати себе: вони змушують себе діяти.
Креативність: вони народжують нові ідеї.
Самовдосконалення: вони завжди покращують себе і свою роботу.
Уміння служити людям: вони пропонують якісні послуги.
Наполегливість: вони твердо рухаються до мети, незалежно від витрат часу, невдач і мінливостей долі.

Секрет будь-якої формули успіху в тому, що жодного секрету немає. Кожен із вас зараз це прочитав і подумав: «Ну то й що, я все це й так знаю». Відмінність успішної людини від лузера в тому, що успішна бере й робить.

Роздрукуйте собі цей список, повісьте на видному місці й дійте. І тоді, можливо, через 20 років і про вас напишуть у подібній книжці.

Книжку рекомендую тим, хто от-от збирається зробити щось велике, але кому бракує натхнення.

Студенти не розуміють мови

2016-01-26T22:13:00+02:00

У межах тренінгів успіху студента вивчаю причини, через які студенти неуспішні в навчанні. Одна з таких причин, яка не лежить на поверхні, про яку студенти не говорять, — студенти не розуміють мови.

Я не кажу про російську мову, якою ведуться всі лекції в нас в університеті. Я кажу про спеціальну термінологію, яка використовується на лекціях і лабораторних роботах.

Приклад із особистого досвіду. На лабораторних роботах із хмарних технологій багато дій треба виконати в командному рядку й інтерпретаторі Пітона. Коли я прошу прописати шлях до Пітона в змінних середовища, змінити робочу директорію, вказати параметри командного рядка, то в групі з 20 студентів лише один розуміє, про що я говорю. Інші сидять і дивляться в монітор, ніби вперше в житті бачать комп’ютер.

Інший приклад. Студенти можуть показати помилку компіляції, а я можу їм підказати розв’язання: "Реалізуйте такий-то метод протоколу в цьому класі".

Студенти це чують як: "бла бла бла метод бла бла бла класу", як кіт у рекламі "Віскаса":

З іншого боку, це виливається в те, що студенти не можуть нормально дати визначення базовим термінам, і в особистому спілкуванні та на захисті лабораторних робіт використовують слівця на кшталт: "хріновина", "хрінь", "фігня", "штука", "ну, це, як його" тощо. Зрозуміло, що без точних визначень на захисті лабораторної роботи студент не може претендувати на оцінку "відмінно". У деяких студентів виникає невдоволення: "Адже я ж зробив, я знаю, просто сказати не зміг".

У підсумку ніякого діалогу немає. Студентам соромно зізнатися, що вони не розуміють, вони нічого не перепитують, і лабораторна робота далі не просувається.

А що відбувається на лекції, коли студент стикається з невідомим терміном? Якщо студент не розуміє якийсь термін, то для нього ця лекція закінчилася. Він не зрозуміє нічого далі. По-перше, втрачається контекст оповіді, а без контексту нічим не пов’язана інформація не запам’ятовується. По-друге, мозок витрачає паливо й час на те, щоб спробувати зрозуміти цей термін, згадати його, студент відволікається і теж втрачає нитку оповіді лектора.

Рекомендації викладачам:

На початку кожної лекції приділити кілька хвилин визначенням найважливіших термінів, які використовуються в лекції.
Суворо стежити за термінологією, яку використовують студенти в мовленні.

Рекомендації студентам:

Заздалегідь опрацьовувати професійну термінологію.
Вести словники з термінами, ці словники мають завжди бути під рукою, щоб навіть на лекції за браку часу швидко підглянути.
Не соромитися й перепитувати терміни у викладача або одногрупників, якщо дозволяє час. Наприклад, на лабах.
Удома самостійно опрацьовувати ті терміни й ті частини лекції, які випали з оповіді.
В усному й письмовому мовленні давати точні визначення поняттям, позбуватися абстрактних визначень: "хрінь", "хріновина", "штука" тощо.

У 2000 році на першій лекції з фізики Анатолій Іванович Козар говорив: "Вам ще нічим розуміти". Він якраз і мав на увазі, що перед тим, як вчити фізику, треба вивчити термінологію, щоб "було чим розуміти".

Книга «Робота мрії» Річарда Шерідана

2016-01-25T22:40:00+02:00

Нещодавно прочитав книгу «Робота мрії» Річарда Шерідана (93 грн в електронному вигляді).

У книзі Річард Шерідан розповідає про історію та будні своєї компанії Менло Інновейшенс", у якій він працює директором і засновником.

Підніміть руки, у кого робота мрії? Мда, ліс рук. Ну тоді почитайте, як це зробив Шерідан.

Його компанія займається розробкою програмного забезпечення на замовлення. Одна яскрава особливість — вони практикують парне програмування. І не так, як ви раз на рік, а кожного дня. Тобто в цій компанії комп’ютерів рівно вдвічі менше, ніж співробітників. Причому щотижня пари змінюються. Таким чином за місяць кожна людина в проєкті знає будь-яку частину системи.

Як це впливає на щастя співробітників? Дуже просто — як мінімум, можна будь-якої миті піти у відпустку, ви ніколи не будете тією єдиною людиною, яка знає ключову частину системи і без якої неможливо зробити реліз. По-друге, при парному програмуванні якість реалізації стає набагато кращою. У підсумку — всі щасливі.

Загалом, цікаво було почитати про це і багато іншого. Директорам і засновникам компаній — суворо до прочитання.

Резюме дванадцятої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"

2016-01-25T16:00:00+02:00

23 січня 2016 р. відбулася дванадцята зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Зустріч проходила в ауд. 318 з 11:15 до 13:00.

Обговорили основні принципи ведення проєктів:

Проєкти мають виконуватися в парах.
Використовувати відкриті репозиторії.
Робити код-рев’ю.
Писати тести.

Протокол наради записали на http://python.mass.education/project

Основне питання: "З чого почати?" Відповідь:

Встановлення Пітона 2.7.
Встановлення середовища розробки, наприклад, Пішарма.
Встановлення Google App Engine Python SDK: https://cloud.google.com/appengine/downloads?hl=en
Проходження туторіалу з GAE: https://cloud.google.com/appengine/docs/python/gettingstartedpython27/usingwebapp

Для першого тижня цього має вистачити.

Серед запропонованих проєктів:

Простий блог.
Інтернет-магазин.
Вікі.
Online перевірка завдань на Пітоні.

На наступній зустрічі команди розкажуть про прогрес.

Успіхів! :)

Попередні зустрічі:

Як отримувати новини про зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"?

Підписка на новини про зустрічі клубу "Пітон на АПВТ": http://bit.ly/python-apvt-reg Поштова розсилка — це буде основний канал інформування про зустрічі.

Групи Вконтакте і Фейсбуці: https://vk.com/python.apvt і https://www.facebook.com/groups/python.apvt відповідно.

Сайт для запитань і відповідей про Пітон і про клуб: http://bit.ly/python-apvt-qa

Питання? Можна звернутися до мене особисто: volodymyr.obrizan@gmail.com

Книжка "Building Microservices" Сема Ньюмена

2016-01-24T07:00:00+02:00

Нещодавно прочитав книжку "Building Microservices: Designing Fine-Grained Systems" Сема Ньюмена.

Після прочитання цієї книжки в голові крутилися фрази: "парадайм шифт", "дизрапт", "зе некст біг синг". Більшість із вас перебуває по той бік браузера й мало цікавиться розвитком інтернет-технологій. А вони змінюються дуже сильно. Настільки сильно, що за 10 років єдина річ, яка залишилася такою самою, — це протокол HTTP, а все інше змінилося: вебсервери, бази даних, архітектури вебзастосунків, методи тестування, інтеграції та розгортання.

Мікросервісна архітектура — така організація системи, де кожна підсистема — це автономний, незалежний вебсервіс, відповідальний за одне невелике завдання. Повна протилежність — це монолітна архітектура, де є лише один вебсервіс, що розв’язує всі завдання.

У мікросервісній архітектурі кожен мікросервіс розробляється, розгортається, масштабується ізольовано від інших сервісів. Це означає, що вибраний стек технологій — це більше не прокляття на все життя. Наприклад, десять років був популярний стек LAMP — Linux, Apache, MySQL, PHP. Раніше всі ці технології встановлювалися в межах одного вебсервісу. І якщо потрібно було розробити нову функцію, то шукали спеціаліста, який знає ці технології. А в мікросервісній архітектурі один мікросервіс може бути реалізований на Ruby, інший на Go, третій на Java. В одного база даних може бути MongoDB, в іншого GraphDB, а в третього blob store, наприклад. І це нормально. Вибирайте ту мову й базу даних, яка найефективніше розв’яже конкретне завдання.

Раніше, якщо вебсервіс не витримував навантаження, то виконували горизонтальне масштабування: запускали ще один екземпляр сервісу LAMP і робили балансування навантаження. У мікросервісній архітектурі можна аналізувати продуктивність кожного окремого мікросервісу й масштабувати тільки той мікросервіс, який не справляється з навантаженням.

Читаючи книжку, я згадував, де я як користувач стикався з мікросервісами. Пам’ятаю, зайшов якось у Facebook, а там стрічка новин є, а особисті повідомлення переглянути не можу. Це означає, що у Facebook є щонайменше два мікросервіси (насправді їх сотні) — мікросервіс новинної стрічки й мікросервіс особистих повідомлень. І того дня мікросервіс повідомлень вийшов з ладу. Перевага в тому, що решта мікросервісів зберегли свою роботу, бо працюють автономно. У монолітній архітектурі таке неможливо: вихід із ладу однієї підсистеми призводить до поломки всієї системи.

Я суворо рекомендую книжку "Building Microservices" усім технічним директорам і просто розробникам.

Лінкед-ін

2016-01-21T13:19:00+02:00

Є така соціальна мережа: Лінкед-ін (http://www.linkedin.com). Її задумували як соціальну мережу для професіоналів, де можна знайти бізнес-партнерів, співробітників, роботодавців. Ну, де на всіх фотографіях усі мають бути в краватці й випромінювати життєрадісність, щоб мати більше шансів знайти роботу.

Але в підсумку цю соцмережу вразив той самий рак, що й будь-яку іншу: бездіяльно плаваючий офісний планктон.

Сидить такий президент і фаундер компанії:

— Ой, який милий песик, піду-но я покажу його всім своїм знайомим. Де я це зроблю? У Твіттері? Може, у Фейсбуці? Ні!!! Я це зроблю в Лінкед-іні, у соціальній мережі для професіоналів!

Або сидить такий сі-і-о компанії:

— Хм. Яка складна задача на кмітливість! Кому я її загадаю? Може, своєму синочку, який саме перейшов у сьомий клас і почав вивчати алгебру? Нііі!!! Я задам цю задачку таким самим сі-і-о, президентам і фаундерам!!!

І 157 таких самих сі-і-о кинулися розв’язувати систему рівнянь із трьома невідомими.

А потім на сейлз-мітингах ставлять питання: "Як продавати через Лінкедин?".

Ніяк. :))))) =^_._^= ;))))

Книга «Переконання. Упевнений виступ у будь-якій ситуації» Браяна Трейсі

2016-01-20T22:38:00+02:00

Нещодавно прочитав книгу «Переконання. Упевнений виступ у будь-якій ситуації» Браяна Трейсі (105 грн в електронному варіанті).

Я дуже добре пам’ятаю свій перший публічний виступ. Я був студентом третього курсу, і мій науковий керівник — проф. Володимир Іванович Хаханов — відправив мене до Дніпропетровська на студентську конференцію. Я взагалі гадки не мав, що це таке, і дуже сильно хвилювався. Чуже місто, я вперше був у Дніпропетровську, жодної підтримки друзів чи знайомих. З переляку я дуже швидко й голосно відтарабанив свою доповідь, розповів усе, що знаю про систему. Після завершення повисла тиша, і лише секунд через 10 хтось поставив запитання: «Якою мовою написана програма?» І все. Більше ніхто нічого не питав.

Минуло вже 13 років від моєї першої доповіді, а я все одно хвилююся, коли виступаю перед людьми. Наприклад, лекції на початку семестру — найхвилюючіші, бо бачиш людей уперше в житті. Ти їх не знаєш, вони тебе не знають. Або виступ перед школярами — зовсім інший рівень.

У цій книзі, як і в будь-якій іншій, головна ідея — що до доповідей треба добре готуватися. Опрацювати план, відточити формулювання. Із нового, чого не читав в інших книгах, — автор приділяє багато уваги підготовці обладнання в залі: розставленню стільців, налаштуванню кондиціонера, освітлення і звуку.

Від себе можу додати, що найкращий спосіб стати хорошим оратором — це завжди знати, про що говориш, мати щось, що можна розповісти аудиторії.

Книга хороша, рекомендую.

Резюме одинадцятої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"

2016-01-20T22:11:00+02:00

9 січня 2016 р. відбулася одинадцята зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Зустріч проходила в ауд. 318 з 11:15 до 13:00.

1. Володимир Обрізан. Автоматичне тестування програм на Пітоні

Відмітна риса професійного програміста — це володіння навичками автоматичного тестування коду. Ми розглянули, як створюються автоматичні модульні тести на Пітоні. Використовували модуль unittest.

Вихідні коди прикладу в архіві: unittest-test.zip.

2. Роман Подоляка. Просунуті колекції в Пітоні

Рома продовжив розповідати про просунуті колекції в Пітоні. Того разу Рома розповів про:

— Словник зі значенням за замовчуванням (defaultdict)
— Упорядкований словник (OrderedDict)
— Лічильник (Counter)
— Двостороння черга (deque)
— Іменований кортеж (NamedTuple)

Доступний iPython Notebook у вихідних кодах і в PDF-файлі.

3. Обговорення роботи клубу

Обговорили новий напрям роботи клубу: виконання невеликих проєктів. Наприклад, створення простого рушія блогів. Проєкти мають виконуватися з використанням системи контролю версій, із процесом код-рев’ю.

Попередні зустрічі:

№8, №9, №10 12.12.2015, 19.12.2015, 26.12.2015 Резюме восьмої, дев’ятої та десятої зустрічей клубу "Пітон на АПВТ"
№7 05.12.2015 Резюме сьомої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№6 28.11.2015 Резюме шостої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№5 21.11.2015 Підсумки п’ятої зустрічі клубу "Пітон на АПОТ"
№3, №4 07.11.2015, 14.11.2015 Резюме третьої та четвертої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№2 31.10.2015 Резюме другої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№1 24.10.2015 Відбулася перша зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Резюме

Як отримувати новини про зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"?

Групи у Вконтакте та Фейсбуці: https://vk.com/python.apvt і https://www.facebook.com/groups/python.apvt відповідно.

Сайт для запитань і відповідей про Пітон і про клуб: http://bit.ly/python-apvt-qa

Питання? Можна звернутися до мене особисто: volodymyr.obrizan@gmail.com

Сесія

2016-01-19T22:14:00+02:00

Ну що, студенти, як там сесія? Успішно?

Незвичний маркетинг на вулицях Харкова

2016-01-19T21:31:00+02:00

Сьогодні на проспекті Леніна став жертвою... що? ви не знаєте, де це? Тоді так: сьогодні на проспекті Науки став жертвою цікавого виду маркетингу. Так зрозуміліше? Добре. Назустріч мені йшов молодий чоловік, який спитав:

— Ви знаєте, як пройти в «Рост» на Клочківській?

Звісно, я знаю, як туди пройти, тому я одразу почав показувати:

— Вам треба перейти вулицю, потім спуститися...

Але молодий чоловік мене перебив:

— Чудово, якщо ви знаєте, де це, тоді приходьте до нас у магазин, у нас зараз розпродаж парфумів!

Тут я зрозумів, що це черговий впарювач гівна.

— Ось, візьміть пробники! Ось, візьміть ще два вашим друзям і подругам!
— Так, дякую...

Але це було ще не все:

— Пробники по 10 грн...

Тобто це була навіть не рекламна кампанія, а одразу сейлз-пітч на вулиці, і навіть товар уже в мене в руках. Бракує тільки останнього кроку цього протоколу: щоб я віддав продавцю 30 грн. Звісно, я в труні бачив його сморід із посудин, тому поквапився повернути товар. Але тут він застосував третій прийом: він не став брати товар назад. Ніякова ситуація затягнулася секунд на десять, лише коли я рухом руки дав зрозуміти, що кину товар на землю, він забрав товар, розвернувся і пішов шукати нову жертву.

Як так вийшло, що якийсь прищавий хер з вулиці довів мене до останнього кроку продажу — передачі грошей? Відповідь у тому, що зазвичай ми не помічаємо й ігноруємо впарювачів гівна, які тицяють його нам одразу. У нас просто фільтр на такі сценарії. А цей молодий чоловік вчинив розумніше: він поставив мені запитання, щоб вивести мене з режиму автопілота і змусити замислитися, звернути на нього увагу.

Зрозуміло, що він сам дебіл і лузер, раз на вулиці впарює гівно, але навчив його хтось грамотний.

Книжка «Без жалю до себе» Еріка Ларссена

2016-01-09T08:35:00+02:00

Нещодавно прочитав книжку «Без жалю до себе» Еріка Бертрана Ларссена (76 грн в електронному варіанті).

Я прочитав цю книжку 25.11.2015 і вже майже нічого не пам’ятаю. Це не дивно, адже після прочитання книжки запам’ятовується 5%. Ну або 10%, якщо ви геній.

Книжку написав відставний військовий, який розповів про свій шлях. Як він не потрапив із першого разу до елітного підрозділу, бо не пройшов суворий відбір: із 20 людей брали тільки 2, а він за рейтингом виявився третім. Про те, як він дав собі обіцянку за рік стати першим і став.

Ще цікава історія, як він на трасі в ожеледицю потрапив у ДТП: автобус занесло, і він мчав назустріч його машині. Він згрупувався, обхопив голову руками, після зіткнення його, як м’ячик, кидало по стінах і стелі машини, але він мало того що залишився живий, так ще й був при тямі, виліз із машини й керував порятунком інших: викликав поліцію та швидку, відправив людей уперед і назад дорогою, щоб зупинити рух і не допустити ще однієї ДТП. Ще він надав першу допомогу пасажирам автобуса. Найцікавіше, коли приїхали поліцейські й запитали, де водій легковика, то він сказав: це, мовляв, я.

Попри таку бадьорість, ДТП не минула просто так: ще цілий рік його мучили дикі болі в голові та шиї. Автор описує цей період як найскладніший у його житті, але тим не менш він знайшов у собі сили відновитися й жити далі.

Після цього Ларссен описує, як став тренером із цієї теми і як він підтримував інших.

Загалом книжка дуже хороша й цікава, у мене залишилося дуже хороше враження про неї. Вона розповідає про те, як не треба лежати на дивані, а треба працювати над собою, щоб досягати успіху в житті. Дуже рекомендую цю книжку хлопчикам, тому що в нашій вітчизні дуже багато хлопчиків росте без батьків і виховується в кращому разі мамами, то таку книжку їм потрібно прочитати обов’язково.

Коли я читав цю книжку, то згадував ще дуже схожі, які допомагають із хлопчика виховати чоловіка. Це «Чоловічі розмови за життя» Дмитра «Гобліна» Пучкова і «Чоловік із сокирою» Андрія Кочергіна.

Резюме восьмої, дев’ятої та десятої зустрічей клубу "Пітон на АПВТ"

2015-12-31T15:01:00+02:00

12, 19 і 26 грудня відбулися восьма, дев’ята та десята зустрічі клубу "Пітон на АПВТ". Зустрічі проходили в ауд. 318 з 11:15 до 13:00.

Восьма зустріч

1. Роман Подоляка. Базові (list, dict, set) і просунуті колекції в Пітоні

Рома Подоляка розповів про базові колекції в Пітоні. Розповідь супроводжувалася живими прикладами в Ноутбуці.

Роман Подоляка розповідає про колекції в Пітоні

Презентація доповіді: Колекції в Python.pdf (270 КБ). Хто хоче повторити всі експерименти в Ноутбуці, то ось вихідні файли в архіві: Базові колекції в Python.ipynb.zip (17 КБ).

У чому важливість знання базових колекцій? У тому, що це основа моделювання й розв’язання будь-якої прикладної задачі. Ніколи прикладна задача не ставиться в такій формі: "Візьміть список об’єктів, відсортуйте і поверніть елемент з індексом 0". Зазвичай прикладні задачі звучать так: "У кого в групі студентів найвищий рейтинг?" Ось тут уже й потрібно мати абстрактне мислення, щоб студента описати структурою dict, помістити в list, викликати функцію sort, звернутися до елемента з індексом 0.

2. Володимир Обрізан. Функціональне програмування на Пітоні

Ця доповідь — переклад статті A. M. Kuchling. Functional Programming HOWTO. На Пітоні можна писати в різних стилях програмування: об’єктно-орієнтованому, функціональному. Функціональне програмування — представлення задачі, що розв’язується, як композиції функцій, що не мають внутрішнього стану. Переваги функціонального програмування: модульність, простота налагодження й тестування, можливість повторного використання функцій. Слайди доповіді: Функціональне програмування в Пітоні.pdf (342 КБ).

Дев’ята зустріч

Дев’ята зустріч була присвячена розв’язанню задачок на швидкість у парах.

Було запропоновано розв’язати п’ять задач:

Визначити, чи є трикутник прямокутним.
Повернути список усіх дільників числа n, включно з одиницею і самим числом.
Скоротіть правильний дріб.
Визначити, чи є послідовність l арифметичною прогресією.
Зашифрувати рядки певним чином.

Репозиторій із вихідними файлами задач: https://bitbucket.org/obrizan/apvt-python-competition-2

Команди в процесі розв’язання задач:

Найшвидше всі задачі розв’язала команда Валентини, Нікіти й Олександра:

Команда переможців у процесі розв’язання:

Десята зустріч

1. Володимир Обрізан. Вебпрограмування на Пітоні на Google App Engine. Робота з базою даних

На попередніх зустрічах ми вже обговорювали Google App Engine — платформу для створення вебзастосунків на Пітоні в хмарі. Цього разу ми розглянули, як можна передати інформацію з клієнта на сервер і зберегти її в базі даних.

Посилання на вихідні тексти: https://bitbucket.org/obrizan/gae-web-tutorial/src

У Гугла є дуже схожий туторіал, можна опанувати самостійно: https://cloud.google.com/appengine/docs/python/gettingstartedpython27/introduction

2. Валентина Пікалова. Колективне проходження Python Challenge

http://www.pythonchallenge.com/ — це колекція задач на проходження. Відмінність від інших подібних сайтів — постановку задачі подано "з підступом", тобто перед тим, як щось розв’язувати, спершу потрібно зрозуміти задачу. :)

Валентина розповідає про задачі

Члени клубу колективно розв’язують задачки

3. Розповіді учасників клубу про проходження курсів

Після розв’язання задачок ми допомогли Тетяні розібратися з домашнім завданням, а точніше, чому воно не запускається з командного рядка.

А завершилася передноворічна зустріч подарунками. Світлана Вікторівна нам подарувала новорічні листівочки, а Валентина подарувала розмальовки. :)

Попередні зустрічі:

№7 05.12.2015 Резюме сьомої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№6 28.11.2015 Резюме шостої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№5 21.11.2015 Підсумки п’ятої зустрічі клубу "Пітон на АПОТ"
№3, №4 07.11.2015, 14.11.2015 Резюме третьої та четвертої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№2 31.10.2015 Резюме другої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№1 24.10.2015 Відбулася перша зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Резюме

Як отримувати новини про зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"?

Групи у Вконтакте і Фейсбуці: https://vk.com/python.apvt і https://www.facebook.com/groups/python.apvt відповідно.

Сайт для запитань і відповідей про Пітон і про клуб: http://bit.ly/python-apvt-qa

Питання? Можна звернутися до мене особисто: volodymyr.obrizan@gmail.com

Де батько й мати?

2015-12-19T07:40:00+02:00

За десять років кар’єри викладача у виші помітив таку деталь. Коли у студента з предметом уже повна катастрофа, коли вже сесія і вчитися як слід пізно, то за студента приходять просити. Приходять дядьки, тітки, татовий друг або мамина подруга (ги-ги ;), а одного разу прийшов навіть дідусь. «Служив із батьком цього телепня, його тато — світовий мужик, не виганяти ж його сина?»

А де сам батько? Де мати? Чому найближчим людям відверто начхати на долю сина чи доньки? Якщо батькові й матері байдуже, то чому тоді мають метушитися інші?

Чому б раз на тиждень не спитати, як справи в сина, попросити розповісти, що там у виші відбувається, почитати разом конспекти?

— Якщо батькам байдуже, то я нічим не можу допомогти.

А, ну і це, для тих, у кого цей кошмар давно позаду: це справедливо в усіх напрямках. Подзвоніть мамі й татові, заїдьте до них увечері на вечерю.

У мене немає часу

2015-12-17T09:22:00+02:00

Ріже слух, коли кажуть: «У мене немає часу».

Запам’ятайте раз і назавжди: казати «У мене немає часу» дуже соромно. Це так само соромно, як відповісти дівчині «У мене немає грошей» на пропозицію сходити в кіно.

Господь Бог дав кожному однакову кількість часу — 24 години щодня. Це вже вибір самої людини, на що цей час витратити: на навчання, спорт, зустрічі з близькими, роботу, культурні заходи, подорожі, комп’ютерні ігри, серіали чи мляве валяння на дивані.

Гроші можна піти й заробити. А з часом простіше, нікуди ходити не треба, достатньо лише викинути зі свого життя зайве, непотрібне, другорядне.

Резюме сьомої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"

2015-12-10T09:34:00+02:00

На жаль, я особисто пропустив цю зустріч. Я попросив присутніх написати невеликі звіти. Далі звіт від імені Романа Подоляки.

5 грудня відбулася сьома зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Зустріч пройшла в ауд. 318 каф. АПВТ з 11:15 до 13:00.

1. Валентина Пікалова. Сайти для вивчення Пітона в ігровій формі

Валентина розповіла про низку сайтів для вивчення Пітона (та інших мов).

http://codecombat.com/

Барвиста RPG, у якій ви керуєте своїм персонажем, реалізуючи невеликі програмки на Python (або JavaScript). Вихідний код гри повністю відкритий і доступний на GitHub (https://github.com/codecombat/codecombat). Цільова аудиторія — програмісти-початківці та вчителі інформатики. Одна з особливостей — можливість участі в грі багатьох користувачів — вивчайте Пайтон разом із друзями!

http://www.codewars.com/

На відміну від сайтів-ігор, CodeWars має доволі строгий інтерфейс і розрахований на невибагливих програмістів. Як і до найкращих закладів, сюди просто так не потрапити — вам доведеться розв’язати пару задачок, щоб довести (зокрема й самому собі), що ви достатньо здібні й мотивовані для участі у "війнах коду".

Крім Пайтона, тут можна попрактикувати й екзотичніші мови програмування (наприклад, Clojure або Haskell). Свої рішення можна порівняти з рішеннями інших програмістів, щоб переконатися, що задачу було розв’язано не просто правильно (для чого CodeWars надає автоматичні тести), а ще й способом, ідіоматичним для цієї МП.

http://pythonchallenge.com

Сайт-головоломка, який чимось схожий на "Криптомарафон від Лабараторії Касперського. Тут доведеться не лише вправлятися в розв’язанні задач за допомогою Пітона, а й у розумінні постановки цих самих задач на черговому етапі пазла :)

2. Розповіді членів клубу про перебіг самонавчання

Члени клубу коротко розповіли про проходження курсу з Пітона на Курсери.

Також ми обговорили кілька інших курсів "на майбутнє":

https://www.coursera.org/course/algs4partI
https://www.coursera.org/course/algs4partII

Курс професора Princeton University Роберта Седжвіка про алгоритми та структури даних. Домашні завдання виконуються мовою програмування Джава, але це не має бути проблемою для тих, хто ніколи не писав нею: достатньо вивчити синтаксис знайомих вам конструкцій (класи, методи, цикли, умовні оператори, масиви). Суб’єктивно, найдоступніший для розуміння курс для тих, хто хоче дізнатися 80% усього, що треба знати про алгоритми та структури даних, і не "потонути" в книжках Кнута.

https://www.coursera.org/learn/machine-learning

Стенфордський курс про машинне навчання. Якісний курс для тих, хто хоче розвіяти для себе всі міфи про ML і зрозуміти, "що це таке і з чим його їдять".

https://see.stanford.edu/Course/CS107 (недоступний на Курсери)

Курс про парадигми програмування від університету Стенфорда для бувалих і просунутих програмістів. Рекомендується до проходження після того, як ви вже маєте досвід написання програм якоюсь МП (особливо добре, якщо це C і/або C++). Дозволяє систематизувати свої знання CS, архітектури комп’ютерів, різних парадигм програмування (структурне, об’єктно-орієнтоване, функціональне, паралельне програмування), для чого в курсі розглядаються одразу кілька МП: C, C++, Python, Scheme і Assembler.

3. Володимир Рустинов. Наука про дані: великі дані, машинне навчання та інше з використанням мови Пітон

В останні 15–20 хвилин перед тим, як аудиторію необхідно було звільнити, встигли трохи поговорити про big data, де ці дані можна зберігати (розподілені файлові системи — Hadoop FS, Ceph FS), як ці дані можна обробляти (Hadoop), чому MapReduce кращий за MPI, і що можна використовувати для аналізу таких даних (машинне навчання).

Домовилися, що Володимир на одній із наступних зустрічей покаже демонстрацію використання Hadoop для обробки великих даних.

Далі інформація від імені Валентини Пікалової.

Ігрові онлайн-платформи. На додаток до вже використовуваних.

Пікалова Валентина, vpikalova@hotmail.com

http://codecombat.com/ — багатокористувацька RPG-гра, що навчає програмуванню.

Особливості:

1) це справді гра, а не набір гейміфікованих уроків;
2) у вільному доступі є набір готових рівнів, присвячених різним темам програмування. Рівні відкриваються в міру проходження;
3) реалізація для програмування на Python і Javascript;
4) є розділ для вчителя, посібник із проходження рівнів, можливість створення класу й додавання учнів для відстеження їхнього прогресу;
5) усі коди у відкритому доступі, так само як і графіка. Викладено на Github.
6) вітається участь у розвитку проєкту в ролі перекладача, програміста, розробника рівнів, тестувальника тощо;
7) майже повна локалізація російською мовою;
8) сайт бере участь у годині коду (code.org);
9) підійде для вивчення програмування починаючи з 4–5 класів. Приблизна цільова аудиторія з 4 по 7 класи;
10) доступні підказки та відеоуроки за рівнями;
11) у процесі проходження рівнів ваш герой розвивається й отримує додаткові можливості у вигляді нових команд пітона;
12) додаткові бали можуть нараховуватися за розв’язання з першої спроби без помилок і за оптимальний код;
13) можливість організації командних ігор,

Мінуси:

1) безкоштовно доступний лише перший курс, подальші курси за підпискою 9,99$ на місяць. Другий варіант — самостійне розгортання проєкту з використанням відкритого коду з Github;
2) запропонований варіант Пітона досить специфічний, оскільки команди використовуються тільки для цієї конкретної гри.
3) команди пропонуються від самого початку у формі self.moveDown(), замість, наприклад, moveDown()

http://www.codewars.com/ — аналог сайту checkio.org із мінімалістичним дизайном.

На відміну від попереднього сайту, передбачає вивчення мови за межами проєкту. Прекрасний для відточування навичок розв’язання задач. Основна мета — розв’язання окремих задач із програмування. Елементи гейміфікації: успішне розв’язання задач підвищує рейтинг гравця в системі КЮ і Данів, за аналогією з бойовими мистецтвами. Кожна задача являє собою Ката, надалі доступні складніші задачі — Куміте. Вбудований редактор, система тестів, можливість написання й налагодження власних тестів, аналіз і порівняння різних варіантів розв’язання однієї задачі. Можливість перемикатися між різними мовами програмування.

Система хороша для домашніх завдань (старша школа, молодші курси вишів), вивчення додаткової мови програмування, зручна для реалізації ідеї парного програмування.

http://www.pythonchallenge.com/ — гра-квест. Проходження рівнів передбачає розв’язання головоломок засобами мови Пітон. У грі 33 рівні. Складність може становити не лише сама головоломка, а й форма подання відповіді. Починаючи з травня 2005, тут проходили рівні близько 2 млн осіб.

https://opensource.com/education/15/7/codewars-codecombat-review — дуже хороший огляд двох платформ Codecombat і Codewars від шкільного вчителя англійською мовою

https://newtonew.com/overview/codecombat-teach-code — стаття російською мовою про проєкт Codecombat

Презентація Валентини: Google Drive.

Попередні зустрічі:

№6 28.11.2015 Резюме шостої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№5 21.11.2015 Підсумки п’ятої зустрічі клубу "Пітон на АПОТ"
№3, №4 07.11.2015, 14.11.2015 Резюме третьої та четвертої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№2 31.10.2015 Резюме другої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№1 24.10.2015 Відбулася перша зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Резюме

Як отримувати новини про зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"?

Групи Вконтакте і Фейсбуці: https://vk.com/python.apvt і https://www.facebook.com/groups/python.apvt відповідно.

Сайт для запитань і відповідей про Пітон і про клуб: http://bit.ly/python-apvt-qa

Питання? Можна звернутися до мене особисто: volodymyr.obrizan@gmail.com

Книжка «Роздуми про особистий розвиток» Іцхака Адізеса

2015-12-06T12:22:00+02:00

Нещодавно прочитав книжку «Роздуми про особистий розвиток» Іцхака Адізеса (325 грн у паперовому вигляді).

Я вже читав Адізеса раніше. Це була книжка «Як подолати кризи менеджменту», і вона мені дуже сподобалася. Очікування від наступної книжки Адізеса були високі. Виявилося, що книжка «Роздуми про особистий розвиток» — це колекція нотаток із його особистого блогу. Тобто я за 355 грн отримав роздруківку й переклад його нотаток, які міг би цілком безкоштовно прочитати в оригіналі за адресою http://www.adizes.com/insights/

Збоку може здатися, що я лохонувся, але це не так. Зараз розкрию.

У нашому світі дуже багато розумних людей. Деякі з них відкрито озвучують і публікують свої думки. Поспілкуватися особисто з кожним із цих розумних людей можливості немає. Але вам ніщо не заважає читати книжки, нотатки в блогах, дивитися відео виступів цих людей, щоб познайомитися з ними, дізнатися їхні ідеї.

У чому відмінність книжки від блогу? Книжка — більш строгий формат. Наприклад, у книжці «Як подолати кризи менеджменту» Адізес викладає свій метод, але не особисте ставлення до всього на світі. А блог — формат неформальний. У блозі він якраз і пише особисту думку щодо різних питань: про бізнес, про життя, про успіх і навіть про долю євреїв у Голокості. Ще раз підкреслю: особистість автора, метод автора, особисте ставлення автора — це три різні речі.

Крім цього, публікувати нотатки з блогу у вигляді окремої книжки — це і можливість заробити (блог можна читати безкоштовно, а книжку треба купити), і можливість зачепити аудиторію, яка не сидить онлайн.

А ще щоб написати книжку — треба сідати й писати її. А блог можна вести звідки завгодно — з дому, з поїздок, можна написати пост за 5 хвилин, а можна й за 3 години. А там, дивись, через 20 років і книжку скласти можна.

Що стосується самої книжки, то мені було цікаво ознайомитися з особистою думкою автора, хоча, звісно ж, я очікував щось близьке до методу особистого розвитку (бо метод у книжці «Як подолати кризи менеджменту» викладено докладно).

Будете купувати книжки, то читайте на сайті анотацію і вступ: чи не передрук це з блогу? Може здатися, що це рідкісний випадок, але це не так. Наприклад: блог Артемія Лебедєва видано книжкою: «Бложе мій», нотатки з блогу Дмитра Юрійовича Пучкова (Гоблін) неодноразово видавалися книжками: http://www.ozon.ru/person/270747/?group=div_book#detf

Як резюме: жодного методу особистого розвитку в книжці немає. Але якщо вам цікаво познайомитися з Адізесом ближче, то книжку можна сміливо читати. Переклад і оформлення книжки хороші, але знову ж таки все безкоштовно можна прочитати в першоджерелі: http://www.adizes.com/insights/

Книжка «Не відволікайте мене!» Едварда Гелловелла

2015-12-04T00:18:00+02:00

Нещодавно дочитав книжку «Не відволікайте мене!» Едварда Гелловелла (120 грн в електронному вигляді).

Похвалюся: мені щастить на книжки. Щойно в житті починає щось непокоїти, як одразу трапляється під руку книжка в тему.

Почалося все з того, що голос у голові почав торочити: часу мало, справ багато, треба більше робити справ за малий час. Якийсь час цей голос говорив просто в голові, але потім він почав шукати практичного втілення.

Наприклад, голос казав: «Гей, а чого це ти розсівся? А, проєкт довго компілюється? Ну то відкрий пошту й напиши імейли! Або загугли розв’язання тієї проблеми, ну пам’ятаєш, клієнт скаржився тиждень тому. Ні, не вчора, не вчора, уже тиждень минув, а ти все не допоміг людині, бездушна ти тварюко»!

Або голос казав так: «Гей, а тобі не здається, що от коли ти приходиш в офіс, то поставити чайник, а потім роздягнутися й заварити чай — це оптимальніше, ніж спочатку роздягнутися, а потім ставити чайник і цілих 2,5 хвилини нічого не робити? Ти що, вічно жити зібрався, якщо так розкидаєшся часом???». (Репост, якщо теж так робив.)

Дуже часто він підказував: «Чуєш, а може, давай ти одразу 7 чатів відкриєш і за той самий час відповіси всім одразу»? (Лайк, якщо робиш так постійно.)

А ще часто голос казав так: «Тссс... шухер, хтось заходить у кімнату! Закривай Фейсбук, відкривай пошту й удавай, що ти дуже зайнятий. А тепер скажи цій людині, що ти розв’яжеш її проблему колись іншого дня, наприклад завтра!» (Лайк і шер, якщо це про тебе теж.)

Так тривало кілька років. Виграні 2,5 хвилини під час кип’ятіння чайника ніяк не могли зрівнятися з безрезультатними днями. А іноді й безрезультатними тижнями.

У книжці «Не відволікайте мене!» я вичитав, що це — ситуаційно зумовлений дефіцит уваги. Найчастіше він проявлявся в постійному бажанні зазирнути в пошту — чи не прийшло щось важливе, або оновити соціалку — а раптом хтось щось напише? У підсумку замість продуктивної творчої праці — постійні перемикання на все інше, що до роботи великого стосунку не має. У громадському транспорті, де комп’ютер не дуже-то й дістанеш, мені його заміняв смартфон. Там можна було перевіряти і пошту, і соціалочки. А оскільки в мене їх штук 5, то щойно доходить до перевірки п’ятої, там уже по колу можна й першу починати перевіряти — ну а раптом щось нове з’явилося? Життя зациклилося.

У книжці автор розглядає різні фактори, які впливають на концентрацію уваги: це і комп’ютер, і режим багатозадачності, це і моральний стан людини, її думки та стосунки з оточенням. Також у другій частині книжки він наводить рекомендації, як можна підвищити концентрацію уваги.

Я навіть і не знаю, кому цю книжку можна не порекомендувати. Тому рекомендую цю книжку всім.

Резюме шостої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"

2015-12-02T23:07:00+02:00

28 листопада відбулася шоста зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Зустріч пройшла в ауд. 318 каф. АПВТ з 11:15 до 13:30.

Далі коротке резюме зустрічі.

Empire of Code (Володимир Обрізан)

Empire of Code — ще одна гра, де знання мови Пітон дає вам перевагу. Адреса сайту: http://www.empireofcode.com Гру розробили ті самі розробники, що й сайт http://www.checkio.com Гра — клон гри Clash of Clans, але тематика про астероїди та роботів. Родзинка в тому, що тут можна за рахунок розв’язання задачок на Пітоні або JavaScript поліпшувати базу, а також можна написати алгоритми оборони бази й стратегії нападу на чужі бази.

Розбір однієї задачки з підступом (Володимир Обрізан + усі)

Задача така: розробити функцію, яка валідує пароль (повертає True або False). Умови такі: пароль має бути довший за 9 символів, мати хоча б одну велику літеру, хоча б одну маленьку літеру і хоча б одну цифру. Прототип функції такий: def func(password). Спробуйте розв’язати самостійно. Але є ще одне обмеження: вищий пілотаж — це вмістити реалізацію цієї функції в 99 байт.

Можу дати дві поради:

Напишіть тестову програму, яка перевірятиме, чи правильно функція перевіряє пароль. Бо якщо ви будете змінювати програму, намагатися вмістити її в 99 байт, то в якийсь момент вона може перестати працювати.
Ознайомтеся зі статтею про функціональне програмування. Вона дасть підказки, як можна суттєво скоротити код. Посилання на статтю: https://docs.python.org/3/howto/functional.html

Наука про дані: великі дані, машинне навчання та інше з використанням мови Пітон (Володимир Рустінов)

Володимир Олексійович почав робити вступ до стеку технологій великих даних. Багато розглянути не вдалося, але й тема не маленька. За пів години-годину не розглянути.

Ось посилання на презентацію: https://drive.google.com/file/d/0BwMuwA59_aNuWUFrLXJqcnRXemJXUnhaS0RncTdKUVc3SWJB/view?usp=sharing

Тема великих даних приваблює широким колом технологій і знань, які необхідні для успішного розв’язання відповідних задач.

Попередні зустрічі:

№5 21.11.2015 Підсумки п’ятої зустрічі клубу "Пітон на АПОТ"
№3, №4 07.11.2015, 14.11.2015 Резюме третьої та четвертої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№2 31.10.2015 Резюме другої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№1 24.10.2015 Відбулася перша зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Резюме

Як отримувати новини про зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"?

Групи у Вконтакте і Фейсбуці: https://vk.com/python.apvt і https://www.facebook.com/groups/python.apvt відповідно.

Сайт для питань і відповідей про Пітон і про клуб: http://bit.ly/python-apvt-qa

Питання? Можна звернутися до мене особисто: volodymyr.obrizan@gmail.com

Нова професія: тренер успіху студента

2015-11-26T23:34:00+02:00

Пані та панове, ви є свідками великого відкриття в освіті. Учора я винайшов нову професію, став першим практикуючим професіоналом у цій професії, а сьогодні знайшов першого клієнта. Ця професія — тренер успіху студента. Моє прізвище запишуть у підручниках із педагогіки на тій самій сторінці, що й Макаренка. Таке трапляється раз на сто років, і вчора, 25 листопада 2015 року, почався новий цикл.

Я п’ять років був студентом. Три роки навчався в аспірантурі. Я викладаю десять років. Я зустрічав студентів-геніїв, яскравих, діамантових. Але ще більше я зустрічав студентів посередніх і цілковитих відвертих нулів. Я спілкувався з усіма підряд. Цікавився успіхами й невдачами, ставив запитання, міркував.

На факультеті комп’ютерної інженерії та управління ХНУРЕ навчається близько 1,5 тисячі студентів. Це молоді фізично й психічно здорові люди. За кількістю — це могла б бути дуже велика компанія професіоналів, яка могла б гори звернути.

Але чому цього не відбувається? Де сотні успішних випускників у складі компаній, а не прокислий кисіль у каструлі? Нічого цього немає. Кожен студент знайде причину, чому саме він не став студентом-індіго.

Після десяти років міркувань я, Володимир Обрізан, стверджую, що всі ваші причини, які завадили вам стати у виші успішним студентом, не варті виїденого яйця, і я можу сколупнути будь-яку причину, знайти контрприклад і запропонувати вам рішення.

П’ять причин — це добре, але краще вам потрудитися й вигадати аж 10 причин, чому ви — неуспішний студент. Тоді й мені справді доведеться потрудитися, щоб запропонувати вам план виходу з глухого кута й прокласти дорогу до успіху.

Я вже працюю з одним студентом. Якщо ви вважаєте, що мені слід зайнятися ще й вами, то напишіть мені на volodymyr.obrizan@gmail.com.

10 років я розумнішав у собі. Маятник хитнувся у зворотний бік. Пора навчанням пролити світло й вигнати темряву з вашого життя.

Книжка «Відмовляюся обирати!» Барбари Шер

2015-11-22T20:30:00+02:00

Нещодавно дочитав книжку «Відмовляюся обирати!» Барбари Шер (150 грн, електронна версія).

Я довгі роки міркував над тим, що ті люди, у яких у голові багато ідей та інтересів, — це вкрай нещасливі люди. Підемо від супротивного: живе людина, у якої в голові немає ідей, немає інтересів, у житті нічого не хоче. От вона й щаслива — нічого не досягла, але ж нічого й не хотіла. Мета з результатом збіглися. А людина, яка хоче багато чого, — нещаслива, бо всього не встигнеш зробити.

І я зовсім не думав, що колись натраплю на книжку, де цю проблему буде докладно розглянуто.

Барбара Шер придумала термін для таких людей, які постійно пробують нове, стрибають від одного заняття до іншого, — «сканери». І в книжці вона розглядає багато різних типажів сканерів, пропонує методи, як сканерам прожити повне життя.

Наприклад, рекомендується кожен порив, кожну ідею записувати в спеціальний блокнот сканера. Для цього потрібно виділити розворот у блокноті, записати ідею, почати виписувати якісь факти. Уже таке початкове документування ідеї може суттєво полегшити страждання сканера. Ідеї записані, голова вільна, і можна будь-якої миті відкрити блокнот, повернутися до старої ідеї та опрацювати її ще.

А як бути з роботою, яка не дає можливості займатися всім підряд? Тут авторка рекомендує підібрати собі таку професію, яка дозволила б займатися багатьма речами одразу. Наприклад, шкільний учитель або викладач — гарантовано три місяці на рік відпусток. А за три місяці можна багато чого зробити. Або знайти «парасолькову роботу» — яка збере під собою одразу кілька інтересів. Наприклад, робота консультанта — це і допомога іншим, і спілкування, і професійний розвиток, і подорожі, і лекції, і тренінги, і перспектива написати книжку. Крім цього, Барбара пише, мовляв, а чому б вам не заробити на ваших інтересах і взагалі не відкрити свій бізнес?

Основна ідея книжки — якщо вас «розриває на шматки» одразу кілька ідей чи інтересів — то з вами все гаразд. Потрібно просто навчитися з цим жити й отримати вигоду.

Хто з таким стикається — рекомендую до прочитання.

Підсумки п’ятої зустрічі клубу "Пітон на АПОТ"

2015-11-22T10:14:00+02:00

21 листопада відбулася п’ята зустріч клубу "Пітон на АПОТ". Зустріч пройшла в ауд. 318 каф. АПОТ з 11:15 до 13:30.

Це була чарівна незвичайна зустріч. Якщо на попередніх зустрічах активно брали участь кілька людей: доповідачі, ті, хто запитував, ті, хто обговорював, то на цій нам вдалося досягти 100% залучення в процес.

Ми влаштували змагання з програмування. Поділилися на 8 команд по 2 людини. Я за своє життя провів сотню лабораторних робіт. З досвіду відомо, що коли в бригаді 2 і більше людей, то працює тільки один, той, хто за клавіатурою, а решта сидять поруч і спасибі, якщо бодай дивляться й вникають. А найчастіше дивляться у вікно або дивляться в телефон. Тому спочатку я опитав людей, хто як просувається в навчанні на Coursera, який досвід є. У кого досвіду поменше, тих ми посадили за клавіатури. Решту людей, у кого досвіду побільше, ми посадили поруч. Таким чином, розв’язання задачі з голови експерта через мовний апарат і через коливання в повітрі потрапляло в голову того, хто
за клавіатурою. Потім, через скорочення м’язів рук і натискання на клавіші, далі електромагнітними коливаннями розв’язання задачі нарешті потрапляло в комп’ютер. Усі при ділі, усім цікаво.

Сергій і Тетяна

Потрібно було розв’язати 6 задачок:

Знайти суму ряду чисел.
Визначити, чи є три відрізки сторонами трикутника.
Визначити, чи входить число до ряду Фібоначчі.
Визначити, чи є число простим.
Знайти серед товарів найдорожчий автомобіль.
Виправити орфографію в тексті.

Задачі й розв’язання можна завантажити за посиланням: http://bit.ly/python-apvt-test-1

Валентина й Олександр

Усім дуже сподобалося. Обсяг задач якраз був розрахований десь на 1,5 години, і навіть коли час зустрічі було вичерпано, ніхто не поспішав кидати розв’язувати задачі. Довелося перервати змагання силоміць.

Олександра і Роман

Не обійшлося й без заминок. В автоматичному тесті для перевірки п’ятого завдання була помилка. Через яку в однієї команди не сходився результат. Щойно тести виправили, задачу було позначено як правильно розв’язану.

Фінальна таблиця з результатами:

Найбільше задач — 5 — розв’язав школяр Кирило та його тато Олег (нижче на фото). Неочікуваний чудовий результат! Росте зміна!

Кирило й Олег

Ще варто відзначити Рому Подоляку (на фото нижче), який дуже докладно розповів Олександрі хід розв’язання двох задач і дуже докладно розповів про синтаксис мови Пітон.

Рома

Завершили ми зустріч розбором двох найскладніших задач (п’ятої та шостої) на великому екрані з поясненням і налагодженням.

Попередні зустрічі:

№3, №4 07.11.2015, 14.11.2015 Резюме третьої та четвертої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№2 31.10.2015 Резюме другої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№1 24.10.2015 Відбулася перша зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Резюме

Як отримувати новини про зустрічі клубу "Пітон на АПОТ"?

Підписка на новини про зустрічі клубу "Пітон на АПОТ": http://bit.ly/python-apvt-reg Поштова розсилка — це буде основний канал інформування про зустрічі.

Групи у Вконтакті й Фейсбуці: https://vk.com/python.apvt і https://www.facebook.com/groups/python.apvt відповідно.

Сайт для запитань і відповідей про Пітон і про клуб: http://bit.ly/python-apvt-qa

Питання? Можна звернутися до мене особисто: volodymyr.obrizan@gmail.com

Резюме третьої та четвертої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"

2015-11-20T12:10:00+02:00

7 і 14 листопада відбулися третя та четверта зустрічі клубу "Пітон на АПВТ". Зустрічі пройшли в ауд. 318 каф. АПВТ з 11:15 до 12:50. І ось що ми встигли обговорити за ці дві зустрічі.

Володимир Мізь. iPython Notebook

На другій зустрічі ми вже обговорювали iPython Notebook, а цього разу Володимир зробив повнішу доповідь із демонстрацією створення сторінки в iPython Notebook. Ще раз посилання:

iPython http://ipython.org/
Canopy https://www.enthought.com/products/canopy/ — продукт для аналізу інформації на основі iPython.

Колективний розбір задачки з checkio.org

Дякую Артуру Зіарманду, який зголосився добровольцем розв’язати одну задачку з http://www.checkio.org Усі активно долучилися до роботи й підказували Артуру, як алгоритмічно розв’язати задачу.

Володимир Рустінов про переклад Курсери російською мовою

Для початку потрібно зареєструватися на спеціальному сайті для перекладачів Курсери: https://www.coursera.org/about/translate Потім надіслати свій логін Рустінову.

У компанії ABBYY уже є ініціатива з перекладу Курсери російською мовою: http://coursera.abbyy-ls.com/ru

Кирило Сорудейкін про інновації в освіті

Кирило розповів про метод навчання студентів (і не тільки студентів), який полягає у виконанні проєктів. У міру виконання проєкту студент опановує всі необхідні навички. Цей метод протилежний тому, де студент просто послідовно запам’ятовує різні факти.

Володимир Обрізан. Елементарний вебзастосунок на хмарній платформі Google App Engine

Я розповів про Google App Engine — платформу в хмарі, де можна розміщувати вебзастосунки на Пітоні. Є проста лабораторна робота, під час якої можна навчитися, як установлювати бібліотеки, писати програми, заливати в хмару: https://cloud.google.com/appengine/docs/python/gettingstartedpython27/introduction

Валентина Пікалова. Огляд онлайн-курсів із Пітона (не Курсера)

Дуже докладний огляд багатьох онлайн-курсів. Тут складно переказати, тому ось посилання на документ, де перелічені всі курси з доповіді: https://docs.google.com/document/d/1_3YUo2YXAVyUUwPw1mho_zzAqbOpKxNMbUdwerKWK2k Сама презентація Валентини супроводжувалася демонстрацією різних ігор, написаних під час вивчення цих курсів.

Володимир Обрізан. codingame.com: розв’язання задачок на Пітоні в ігровій формі

http://www.codingame.com — це ще один сайт, схожий на http://www.checkio.org, де можна розв’язувати задачки в ігровій формі. Відмінна особливість сайту в тому, що тут візуалізуються результати. Кожна задача супроводжується описом алгоритму, як розв’язати задачу.

Роман Подоляка. Відгук про PyCon Canada

Рома повернувся з відпустки, під час якої він відвідав конференцію PyCon у Торонто, Канада. Рома розповів про зміст конференції, програму якої можна подивитися тут: https://2015.pycon.ca/en/

Попередні зустрічі:

№2 31.10.2015 Резюме другої зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"
№1 24.10.2015 Відбулася перша зустріч клубу "Пітон на АПВТ". Резюме

Як отримувати новини про зустрічі клубу "Пітон на АПВТ"?

Групи Вконтакте і Фейсбуці: https://vk.com/python.apvt і https://www.facebook.com/groups/python.apvt відповідно.

Сайт для запитань і відповідей про Пітон і про клуб: http://bit.ly/python-apvt-qa

Питання? Можна звернутися до мене особисто: volodymyr.obrizan@gmail.com

Сходив на Джобса

2015-11-16T16:03:00+02:00

Сходив на фільм "Стів Джобс: розлученка завдає удару у відповідь" (2015).

Коли заходив до зали, насторожився: на 3/4 вона складалася з жінок. Перші п’ятнадцять хвилин не міг зрозуміти, чому на екрані Джим Керрі, і коли вже покажуть Стіва Джобса. Жінки в залі підказали, що Джим Керрі і є Стів Джобс.

Короткий зміст фільму. Щоразу за годину до трьох презентацій (Мака, Некста й Аймака) до Джобса в гримерку по черзі приходять п’ятеро людей і починають виносити Джобсу мозок.

Колишня баба Джобса, вимагаючи грошей на рівному місці.
Позашлюбна дочка Джобса, спочатку просто за компанію з мамашею, а старша — з моралями для батька.
Стів Возняк, із проханням потішити почуття власної важливості.
Гендир Apple, у якого життя зламалося після того, як він ініціював звільнення Джобса.
Директорка з маркетингу, яка просить Джобса залагодити стосунки з попередніми чотирма.

Я чекав, що під кінець Джобс візьме автомат і просто почне всіх стріляти. Навіщо приходити за годину до найважливіших презентацій у його житті й заважати — незрозуміло. Мабуть, цю сюжетну лінію покажуть у сиквелі.

Більше у фільмі нічого немає. Там немає ні про Apple, ні про Mac, ні про винаходи. Увесь сюжет — це Джобс робить свою справу, а всі лізуть збоку без діла й заважають.

Але жінкам у залі дуже сподобалося. "Яким же гівном був Джобс!" — цокаючи язиком, говорили жінки.

Одна важлива деталь. Уявіть собі, що режисер із Голлівуду прочитає вашу біографію, написану якимось письменником, і зніме за нею фільм. Уявіть собі, яким буде цей фільм? Що скажуть ваші близькі родичі й друзі, коли подивляться цей фільм? Однозначно, спільного між вашою особистістю і тим, що відбувається на екрані, буде рівно одне — це ваше ім’я.

Про це варто пам’ятати, переглядаючи фільм "Стів Джобс".

Ліві студентські відмазки

2015-11-14T22:43:00+02:00

Найбільше мене дивують ліві студентські відмазки. Ось реальний діалог зі студентом, який прогуляв усі лаби. Я його відредагував, щоб за контекстом не можна було зрозуміти, хто це. Орфографія авторська.

— Добрий вечір. розумію що погано відвідував ваш предмет і був далеко не старанним студентом, але на те, були вагомі причини. Я багато працював і не міг приділяти час універу. У мене немає заліку з предмета ***, чи можливо вирішити цю проблему?
— Зроби лаби, приходь захищати.
— якби я міг робити лаби, я б не працював ***, а підробляв би програмістом. Але оскільки потрібні гроші, працюю там.
— Скільки годин на тиждень ти працюєш?
— зміна по 10-11 годин це нічні, денні по 9, працюю 5 днів на тиждень
— Тобто час учитися залишається?
— радше час поспати, ніж учитися
— У тижні 168 годин. Із них на роботу йде 55 годин. На повноцінний сон — 56. У тебе є ще 57 годин на те, щоб зробити мої лаби.

Далі діалог перейшов у русло, мовляв: «та й цих 57 годин у мене немає». У курсі було 5 лабораторних робіт по 4 академічні години. Тобто максимум 20 годин потрібно було на те, щоб їх зробити. «Розумник» мої лаби зробить за два дні. Та й справді були такі, хто за три дні робив увесь курс.

Чи варто казати, що цей студент нічого не зробив?

На жаль, ХНУРЕ прогнив настільки, що він, не маючи заліку з мого предмета, не поворухнувши пальцем, отримав диплом бакалавра комп’ютерної інженерії.

Чи варто казати, що роботодавці в Харкові взагалі не дивляться на дипломи?

Хмарний бізнес Amazon аналітики оцінили у 160 млрд доларів

2015-11-13T11:32:00+02:00

Від останніх фінансових успіхів хмарного бізнесу Amazon отетеріли навіть бувалі інвестиційні аналітики. "Бізнес-інсайдер Ю-Кей" повідомляє, що річний оборот хмарних сервісів Amazon у 2017 році, за оцінками, становитиме 16 млрд доларів, а весь бізнес коштуватиме 160 млрд доларів.

Якщо все це справдиться, то Amazon Web Services стане найшвидше зростаючим B2B-технологічним бізнесом за всю історію.

Amazon досягне обороту в 10 млрд доларів за 10 років. Для порівняння: Google досяг такого обороту за 9 років, Facebook за 10 років, Apple за 20 років, Microsoft за 22 роки, Oracle за 23 роки.

Книжка «Scrum and XP from the Trenches: How We Do Scrum» Генріка Кніберга

2015-11-12T22:23:00+02:00

Тиждень тому дочитав книжку «Scrum and XP from the Trenches: How We Do Scrum» Генріка Кніберга (Henrik Kniberg). Вона стала хорошим продовженням після книжки «Scrum — революційний метод управління проєктами» Джеффа Сазерленда, яка більше про філософію Скраму, а ця — про практику впровадження.

У книжки було два видання: у 2007 і в 2015. Зазвичай у наступних виданнях неактуальні фрагменти викидають або переписують. Тут же автор вирішив залишитися чесним перед читачем, тому друге видання містить оригінальний текст 2007 року, доповнений коментарями після семи років досвіду. Дуже цікаво читати, коли автор спочатку пише одне, а потім у коментарі: «Це було неправильно».

Ще з цікавого: навіть після років практики Скраму автор усе одно в деяких місцях пише, мовляв, є чотири варіанти робити той чи інший ритуал, ми пробували всі чотири, зупинилися на такому-то, а ви спробуйте самі й підберіть метод собі до душі.

У книжці мало часу приділено користувацьким історіям і плануванню. Про це треба читати окрему книжку.

Загалом книжка дуже жива й хороша. Автор пише, що написав книжку за вихідні. Сів у суботу вранці, встав у суботу ввечері. Прочитанням задоволений, використовуватиму на роботі як керівництво до дії.

Книжку можна завантажити цілком безкоштовно: http://www.infoq.com/minibooks/scrum-xp-from-the-trenches-2 Ну а паперові примірники, звісно, за гроші.

ХНУРЕ з висоти пташиного польоту

2015-11-08T15:03:00+02:00

Красивий ролик, і погода прекрасна для зйомки. Не знав, що ці апарати злітають так високо. Знято 07.11.2015. Десь там серед дрібних людисьок і я є: проходив повз.

Канал авторів ролика: https://www.youtube.com/channel/UCdrmwTDk_0E9UgnqUtTf71A Там ще багато цікавого є про Харків.

Звіти з лабораторних робіт

2015-11-06T23:50:00+02:00

Приходять до мене прогульники, коли їх от-от відрахують, і питають:

— Володимире Ігоровичу, а що потрібно, щоб закрити ваш предмет?
— Відпрацювати й захистити всі лабораторні роботи.
— А можна ми вдома зробимо й принесемо вам звіти?
— Так, звісно, можна.

Студенти розвертаються й щасливі йдуть. Вони знають, що попросять своїх одногрупників дати їм звіти, поміняють там прізвище і наступного дня прийдуть до мене їх захищати, а там, дивись, і на трієчку навідповідати можна.

Але прогульники не знають одного: на моїх лабах немає звітів. Студентам в аудиторії я спеціально кажу не витрачати папір і не робити звіти. Мені достатньо показати робочу програму, вихідні коди прямо з комп’ютера, і я ставлю відпрацювання. Діло зроблено — є відпрацювання.

Я це практикую з 2007 року. Цікаво, що ті студенти, які обіцяли з’явитися зі звітами, йшли, і я їх більше ніколи не бачив. Мабуть, досі шукають звіти.

Що я вимагаю від студентів, які роблять лабораторні роботи самостійно, — це довести, що вони зробили їх самостійно. А це дуже легко перевіряється за одну хвилину простого діалогу. Людина, яка робила лабу сама, відповідає жваво. Той, хто списав, — мукає й мимрить.

Подкаст із програмістом з Uber

2015-11-05T08:26:00+02:00

Цікавий подкаст з Андрієм Ясинецьким — програмістом з Uber (російською мовою). Дуже цікаво про сьогодення й майбутнє сервісу.

У Сан-Франциско Uber оптимізовано так, що машина приїжджає в середньому через 2,5 хвилини після замовлення. У нас у 16-поверховому будинку ліфта довше чекати треба. Тобто викликав таксі, поки вийшов із квартири, спустився, а машина вже чекає під будинком.

Цікаво, що в майбутньому все буде оптимізовано так, що в одній машині їхатимуть кілька незнайомих пасажирів, просто тому що їм по дорозі. А в багажнику ще лежатиме кілька посилок. Так економія більша.