Цього року за рекомендацією колег із клубу директорів айті-компаній я пішов у бізнес-школу «АБІС». Вона була дуже доречною: адже я експерт в айті-технологіях, бо пʼять років відучився в ХІРЕ, а потім ще три роки в аспірантурі там само. Але специфіка й культура нашого вишу така, що там ніби не було заведено заробляти гроші. Як в анекдоті: дружина думає, що гроші беруться з тумбочки, а вчений ХІРЕ — що з каси міністерства освіти. Тому, виходячи з вишу, я не знав, як заробити на вільному ринку навіть і 100 грн. Мені було простіше працювати безплатно, ніж змусити себе, червоніючи, озвучити вартість послуг потенційному клієнту.
А в «АБІСі» є і філософія бізнесу, і блок менеджменту, блок маркетингу та продажів, і побудова сильної особистісної філософії. Так сподобалося, усе було так доречно, що потім сходив на всі курси, які вони запропонували: поглиблений курс «менеджмент перетворень і змін», майстер-клас «управління за цілями», фінансовий тренінг.
А восени пішов по другому колу.
— Вово, як справи?
— Та от у бізнес-школу пішов.
— В іншу?
— У ту саму.
— На інший курс?
— На той самий.
— Програма змінилася?
— Ні, та сама програма.
— ???
Мене ніхто не зрозумів, навіщо я це зробив. Буду чесний із вами: я не розумію на 100% те, що мені розповідають. Я не запамʼятовую все, що зміг зрозуміти. Можу застосувати на практиці далеко не все, що зміг запамʼятати. І не все можу застосувати правильно з того, що застосовую. Тому другий раз був дуже важливим для мене, щоб відполірувати ті знання, які вже були.
Ну а ще на курсах дуже приємне товариство, знайшов нових друзів. (Хлопці, вам привіт!)
Сьогодні на черговій лекції ми обговорювали, що мотивацією змін можуть бути дві речі: криза і натхнення. І я зрозумів для себе таку штуку: що перший раз я слухав курс, переживаючи кризу, а другий раз я слухав курс, переживаючи натхнення. Тому побачив і почув зовсім різне.
Самоосвіта — штука класна. Чую, піду і втретє.