Я зазвичай не розмовляю з таксистами. Але сьогодні він перший почав.

— Ось, дороги до Євро-2012 не зробили, а він же обіцяв, що все зробить! Що іноземці подумають, коли таке побачать? Це ж наш дім, що вони про нас подумають? Мені просто соромно буде перед іноземцями!

Ну якщо вже вони й починають говорити, то я, своєю чергою, підігрую:

— Та чого вам соромитися, не ви ж ці дороги робите. Ви ж добропорядний громадянин, сумлінно працюєте таксистом. До речі, а як у вас з англійською? Ви готові до роботи з іноземними туристами?

Таксист перелякано подивився на мене через дзеркало заднього виду. Ніякова мовчанка затягнулася.

— Та якось не дуже. А що, взагалі складно вчити?

Коли зупинилися, ще хвилин пʼять поспілкувалися на тему англійської мови. Я його попередив, що складність буде не в тому, щоб вивчити слова «стрит», «авеню», «стедіум», «рейл-уей-стейшн», а в тому, як іноземці вимовлятимуть наші топоніми на кшталт «50-річчя ВЛКСМ», «Донець-Захаржевського», «Площа Повстання», «Отакара Яроша» та інші. Тут навіть бувалі англофіли не з першого разу на слух розберуть, на яку вулицю хоче дістатися заїжджий турист із голландським акцентом.

Ну а щодо сорому: я сумніваюся, що він хоча б свою машину до початку Чемпіонату помиє, не те що вивчить англійську.