У дитинстві в мене було кілька хобі. Ми з братом збирали порожні пачки від сигарет. Але потім ми їх викинули. Потім ми збирали бляшанки: з-під пива, горілки й напоїв. Назбирали більше 160 штук (різних). Вони припадали пилом, псували інтерʼєр, і ми їх викинули.
У 2002 році я вирішив завести ще одне хобі. Воно повʼязане з поштовими листівками й подорожами. До 2002 року я рідко подорожував. Ну, на море пару разів зʼїздив. Та в передмістя на літо іноді. Але влітку 2002 року я поїхав на стажування до Польщі. От тоді-то все й почалося.
Мені дуже подобається роман Жуля Верна «Навколо світу за 80 днів». Головному герою — Віллі Фоггу — потрібно було відмічатися в британських консульствах у тих містах, які він відвідував, щоб підтвердити факт свого пересування навколосвітнім маршрутом. Мені захотілося зробити щось схоже.
Правила дуже прості. Мені потрібно приїхати в якесь місто. Купити марки й листівку із зображенням цього міста. На звороті написати, за яких обставин я потрапив у це місто (наприклад, конференція чи відпочинок), також можна вказати, з ким я зараз на пошті, яка погода. Потім указати домашню адресу й кинути листівку в поштову скриньку.
Усього в мене в колекції 34 листівки (з повторами) з 21 міста з 5 країн. Жодного разу не було такого, щоб листівка загубилася або не дійшла.
Польща: Катовиці, Краків, Гданськ, Перемишль, Татри, Сопот, Гдиня, Глівіце, Варшава.
Україна: Дніпропетровськ, Київ, Львів, Одеса, Луганськ, Євпаторія.
Росія: Москва, Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Сочі.
Латвія: Рига.
Вірменія: Єреван.
Я був у Полтаві, але, на жаль, на всіх поштах, які я встиг відвідати, були тільки листівки «З ювілеєм 75!» і «З діамантовим весіллям».
На головпоштамті в Одесі поставили печатку й погасили марки з боку малюнка. На звороті тьоті з пошти довелося гасити марки просто кульковою ручкою.
У Луганську я не знайшов поштових листівок, але знайшов звичайні (такі продавалися в пачці). На звороті не було жодних реквізитів, але я знайшов вільне місце, написав адресу, приклеїв марки й кинув у поштову скриньку. Листівка дійшла. Тоді я зрозумів, що дійде будь-який шматок картону з адресою й марками.
У Варшаві я був дуже мало часу (кілька годин між пересадками) і не знайшов пошту. Тоді ламаною польською я попросив продавчиню в кіоску наклеїти марок і кинути листівку в скриньку у її вільний час. І вона наклеїла й кинула. Тому варшавську листівку можна вважати читерською. Це було у 2004 році, відтоді я так більше не роблю. Не зміг знайти пошту — значить, не заслужив листівку. Деякі мої друзі знають, який я зануда на виїзді. Коли всі йдуть на пляж, то я розвертаюся й іду в центр шукати пошту. Помітив, що листівки можуть продаватися де завгодно, а от марки — тільки на пошті.
Нещодавно я дізнався, що Лебедєв теж збирає листівки (див. з 2:10). Моя колекція, звісно, тьмяніє, якщо порівнювати з Тьоминою. Він був у ста країнах і кількох сотнях міст. Але своя колекція — це своя колекція. Поки що зупинятися не збираюся.
Так вийшло, що моя колекція роздвоїлася. Знаючи моє хобі, друзі просто почали надсилати мені листівки. Мої друзі їздять більше, ніж я, тому в «чужій» колекції є всякі міста, в яких я ще не бував. Тож якщо будете їхати на Південний полюс, то маякніть, я черкну свою адреску. :)
А які дурнуваті хобі є у вас?