Нещодавно прочитав книгу «1984» Джорджа Орвелла.
Кажуть, ця книга зі шкільної програми. Я такої у шкільній програмі не памʼятаю. На цю книгу постійно посилаються, тому я вирішив прочитати, що ж це таке.
Коли почав читати — не повірив своїм очам. У книзі описується доля однієї людини в тоталітарному суспільстві. А суспільство — чисто український телевізор: є точка зору партії, її треба дотримуватися, хто не згоден — того в розхід; оцих люби, оцих ненавидь, педалювання теми постійної війни з кимось. Ну і так далі, ви краще за мене це знаєте.
Усю книгу головний герой іде проти системи, але наприкінці скоює зраду. Я був трохи здивований, що англійський автор саме так закінчив свій роман. У книжках, виданих у СРСР, усіх учили, що треба грудьми амбразуру закривати. Згадайте, як Хлопчиша-Кибальчиша піддали страшним мукам, але він не здав своїх друзів. А тут автор із Великої Британії показує, як треба зраджувати своїх коханих людей. Мабуть, актуально було в 40-х роках минулого століття у Великій Британії.
Якщо тобі 16 років — читай сміливо, там твоя улюблена тема боротьби із системою. Якщо набагато старший, але в душі все ще 16 років, то теж читай сміливо. Якщо хочеш ознайомитися, на що всі посилаються — теж читай. У всіх інших випадках роман буде марний.