У грудні 2014 року я їхав із Харкова до Гренобля провідати близького друга. Варшава була одним із проміжних пунктів, де мені потрібно було зупинитися й переночувати. Це тому, що я вирішив зекономити сотню баксів і полетіти лоукостом, який саме й летів із Варшави. Але про те, що лоукости — днище, я розповім якось іншим разом. Я підібрав квартиру за 10 хвилин їзди від аеропорту, бо виліт був о шостій ранку, тож прибути в аеропорт потрібно було раніше, та й узагалі хотілося нормально поспати.

Напередодні я скористався послугами банкомата й узяв 100 злотих однією купюрою. Під час посадки в автобус водій категорично відмовився приймати таку купюру, бо квиток коштував 6 злотих і в нього не було решти. Я пішов салоном, звертаючись до пасажирів із проханням розміняти сотню. Ну а о пʼятій ранку в автобусі ясно, що не дуже тісно, та й узагалі всього людей чотири. У підсумку одна добра дівчина розміняла мені сотню двома пʼятдесятками. Але водій відмовився давати решту й із пʼятдесяти. І я пішов салоном вдруге. Але тепер розміняти вже не вийшло. У підсумку та сама дівчина просто простягнула мені 10 злотих. За іронією долі у водія і з цієї купюри не було решти. Ну тут я вже вирішив залишити йому 4 злотих на чай, щоб ця історія швидше закінчилася.

Я повернувся до дівчини, і ми розговорилися. Виявилося, що вона з Латвії, працює фінансисткою в банку у Варшаві. І з нею теж сталася схожа історія, коли вона в якомусь аеропорту була без тамтешньої валюти, і якийсь незнайомий чоловік за неї розплатився. І що вона тепер, мовляв, теж робить добру справу незнайомій людині. Я запропонував продовжити розмову в аеропорту, де я зміг би пригостити її кавою й віддячити, але вона відмовилася, пославшись на те, що реєстрацію вже пройдено і вона поспішає на літак.

У серпні 2015 року, коли я приїхав до Стамбула й теж не мав місцевих грошей, незнайомий чоловік оплатив мені проїзд у трамваї. Ну, найімовірніше, це був опер у цивільному, який просто чергував на зупинці, бо в Стамбулі напередодні було кілька терактів, але все одно було приємно.

За кілька днів уже я виступив у ролі дарувальника добра: оплатив проїзд туристу, який не міг купити жетони в жетонному автоматі, бо той не приймав пластикові картки.

Допомагайте іншим, коли вони потребують, і самі не соромтеся просити про допомогу. Добро має циркулювати в природі.