Першокурсники іноді цікавляться: «Як усе встигати в університеті? Треба ходити на всі заняття, робити лабораторні, писати реферати, виконувати домашні завдання»... Справді, перший курс університету — це велика сходинка, ступити на яку дано далеко не всім випускникам шкіл.

Розглянемо основні відмінності навчання у школі та в університеті. За 10-11 років школи ми звикаємо до турботи й підвищеної уваги з боку батьків і вчителів. Розроблено й практикуються певні заходи контролю: регулярні батьківські збори, письмова сертифікація успіхів дитини за тиждень у щоденнику, а також щоквартальна в табелі, тет-а-тет зустрічі батьків з учителями на вулиці або в громадському транспорті, благо всі живуть поруч. Навряд чи якийсь навіть дрібний факт вашого навчання вислизне від батьків.

В університеті такого контролю немає. За великим рахунком, до студентів нікому немає жодного діла. Наприклад, вважається западлом подзвонити батькам навіть після місячної відсутності студента на заняттях. Ось те, про що ми мріяли всі останні шкільні роки: «Скоріше б звідси звалити на волю». Тут багато студентів припускаються найбільшої помилки. Вони плутають «свободу від» зі «свободою для». У тому випадку, коли навчання в університеті стає свободою від надмірного контролю в школі, ми можемо спостерігати, як відмінники скочуються до посередностей, вони більше не можуть показати ту продуктивність, яку показували в школі. Можливо, їм здається, що їм вистачить того багажу знань, який вони накопичили в школі, але це омана, тому що університетські вимоги набагато вищі. Але контролю немає, і немає поруч тієї людини, яка скаже: «Гальмуй»! З іншого боку, я знаю багато випадків, коли навчання в університеті стає свободою для самореалізації в потрібному напрямі. Тут навіть шкільні трієчники й шалапути можуть розкрити свій талант і стати хорошими фахівцями.

Часто студенти недооцінюють складність навчання в університеті. Деякі розглядають університет як клуб за інтересами: вранці покурити на клумбі, вдень потусити на розширювачі, ввечері попити пивка на стадіоні. Моє ставлення до навчання в університеті — як до повноцінної роботи, з 40-годинним робочим тижнем. Наприклад, якщо протягом тижня у студента було 12 пар (18 астрономічних годин), то він має відпрацювати вдома ще 22 години.

Розглянемо кілька простих практично орієнтованих порад, які зможуть принести користь уже відразу після їх застосування.

Планування часу

У житті ми не можемо збільшити кількість годин у добі. Ми можемо тільки витрачати ті 24 години, які в нас є. Витрачати можна ефективно, а можна як-небудь. Можна провести аналогію з грошима. Якщо ви не заплануєте витрати до походу в магазин, то можете залишитися без якоїсь потрібної речі, адже гроші вже будуть витрачені на щось порожнє й непотрібне. Перевірений спосіб — завести собі щоденник, у який наперед виписати всі університетські заняття, самостійну роботу, особисті зустрічі з друзями, допомогу батькам, походи в кіно, заняття спортом, інше. Ті, хто каже, що планування саме по собі займає багато часу, ймовірно, ніколи не пробували цього робити насправді. Я не можу сказати, що планування займає в мене більше пʼяти хвилин на тиждень. Студенти з ноутбуками або смартфонами можуть скористатися численними програмами, які автоматизують планування особистого часу.

Якщо ви дасте собі труд розписати свій час на тиждень або більше, то будете приємно здивовані тим, що, виявляється, можна встигнути зробити далеко не все. Точно так само і в житті — зробити вийде не все. Отже, щоб не промахнутися повз поставлені цілі в житті, потрібно правильно розставити пріоритети.

Простий спосіб розставити пріоритети в завданнях

Є завдання термінові, а є нетермінові. Є важливі завдання, а є неважливі. Раз уже ви студент, то важливі завдання у вас — це ходити на пари й робити домашні завдання. Зазвичай це ставиться пріоритетом номер один. Не менш важливими завданнями є заняття спортом і різна робота вдома, така як допомога батькам і близьким. За терміновістю можна ранжувати завдання: «на сьогодні», «на завтра», «на тижні», «цього місяця» і так далі. Дуже зручно виписати всі завдання в таблиці, як показано нижче. Лівий верхній кут — це важливі й термінові завдання, на них потрібно зосередитися й робити насамперед. Правий нижній кут — неважливі й нетермінові заняття. Їх можна не робити взагалі.

image

У вас немає грошей, але у вас є час

Найімовірніше, ні ваші батьки, ні тим паче ваші викладачі не будуть цікавитися вашою долею. Тому звітувати вам доведеться перед самим собою. Може, у вас немає грошей, але у вас є час. Виявляється, час теж можна інвестувати. Інвестуйте його в себе. Це означає, що якщо ви присвятите кілька років вивченню й практиці програмування, то дивідендами стане успіх у професії. Якщо ви витрачаєте час на тупі тусовки біля інституту, якщо ви не слухаєте на лекціях професора, якщо ви граєте в пасьянс на лабах, то цей витрачений час уже ніяк до вас не повернеться. Ви можете обманути своїх батьків і друзів, але обманути самого себе навряд чи вдасться.