Сьогодні в диспуті ознайомився з такою думкою:
Книжку треба брати й читати, уважно ! А не так, що 10 сторіночок сьогодні, за тиждень іще і так далі...
Повністю згоден із твердженнями: «книжку треба брати й читати» і «читати уважно». Скільки слід прочитати сторінок за один раз — це питання суто індивідуальне. А тут на тижні ще й Людвіг Бистроновський пише:
Дощ чи спека, легенький сніжок чи страшна негода, а пʼятдесят сторінок прочитай.
Ще цікавий моментик про те, що з книжки не виловлюється більше десятка думок, які вкладаються в картину світу. За пів року треба перечитувати, щоб на додачу до десятка, який уже вклався, відкрився наступний.
Повністю згоден із Людвігом, що за один раз книжку не здолати, але це тільки тішить — напевно знаєш, що при повторному читанні будуть нові одкровення. Було б, звісно, кльово закинути всі книжки в голову одразу, але тоді ледачий нічим не відрізнявся б від працьовитого. Книжка — це пасивне джерело знань, щоб ці знання отримати, потрібно докласти енергії. Як мінімум, відкрити й прочитати пару сторінок.
Книжку Еріка Еванса «Предметно-орієнтоване проєктування» я читав у два заходи. Перший раз — нашвидкуруч, саме в пошуках тих перших десяти думок. Другий раз — вдумливо. Перечитуючи деякі сторінки по кілька разів (хто читав, той зрозуміє). Коли читаєш вдумливо, то тут не те що 50 сторінок на день не осилити, тут десяток уже вважається великим досягненням.
Хоча книжка Еванса — кайф. Відкрив книжку, прочитав пару абзаців, тебе вдарило струмом, закрив книжку, і ходиш увесь день із круглими очима. Рекомендую.