Пробачте, що проти ночі такий глибокофілософський пост, але мені пообіцяли нагодувати за нього обідом.
Початковий рівень дурості — це коли типу все знаєш. Ну, тобто насправді не знаєш абсолютно нічого, але чомусь думаєш, що знаєш усе. На будь-яке запитання співрозмовника мозок автоматично дає відповідь. При цьому ти на 100% упевнений, що маєш рацію. І ти настільки дурний, що не можеш навіть почати сумніватися у своїй правоті.
Наступний рівень дурості — це знати, що ти десь неправий, мати сумніви. Але ти настільки дурний, що не відчуваєш потреби чи бажання піти й чогось навчитися, пролити світло на своє незнання.
Рівень дурості зростає. Ти вже можеш відчувати потребу в знаннях, але продовжуєш бути настільки дурним, щоб полінуватися піти й отримати знання. Завжди знаходиш якісь виправдання, такі самі дурні, як і ти сам: грошей нема (насправді є), часу нема (насправді є, але витратив на якусь фігню).
І ось твоя дурість еволюціонує разом із тобою: ти пішов на курси чи семінар, але ти настільки дурний, що пропускаєш повз вуха, не конспектуєш те, що тобі кажуть із кафедри. Твоя дурість заважає тобі пропустити нове знання через себе. Ти настільки дурний, що не можеш навіть, наприклад, відірватися від чату в мобільному телефоні.
І ось ти вкотре подурнішав ще сильніше. Ти оплатив курси, усе прослухав, усе законспектував, і наче ніби все зрозумів (насправді ні). Прийшов на роботу (або куди ти там прийшов), і ти настільки дурний, що навіть не бачиш, як ці нові знання застосувати. Бракує абстрактного мислення, щоб поширити отримані знання на твої щоденні завдання.
Здавалося б: на цьому місці я міг би закінчити пост, але я продовжу.
Ти можеш ступити ще вище, дотягнутися до зірок, стати Магістром Дурості, якщо на своїй роботі в якійсь конкретній ситуації бачитимеш, що можна застосувати нові знання, але через лінощі й свою дурість не захочеш їх застосувати.
І ось тут, біля останньої межі, пройшовши цей довгий шлях, повний дурості, ти міг би зробити останній крок. Але ти настільки дурний, що не знаєш який, а я тобі не скажу. Я хочу, щоб ти знайшов і зробив цей крок сам, без моєї допомоги.
Льоша, ти хотів мого поста? На, лови!