Продовжимо наше обговорення, розпочате ще торік. Нагадаю, що тема розмови — «Як вижити молодій людині в університеті». Сьогодні ми поговоримо про вибір теми наукової роботи.

Одразу зауважимо, що йтиметься про вибір суті роботи, а не назви, яку буде вказано на титульній сторінці. Буває, що назва роботи часто змінюється. Наприклад, минулого семестру за два тижні назва курсової роботи одного студента змінилася тричі. І я вже морально був готовий до того, що до моменту захисту диплома ця назва зміниться ще разів зо два.

Почнімо з того, що студент або аспірант, як фізично здоровий і осудний молодий чоловік, має бути допитливим до тих речей, які відбуваються довкола. Це підтверджується особистим спілкуванням зі студентами, а також нотатками у твіттері й блогах, які я читаю. Звідси й має формуватися тема роботи — особистий інтерес тієї людини, яка її досліджує.

В ідеальному випадку тема роботи буде цікава вам і вашому науковому керівникові. Ви вже, мабуть, здогадуєтеся, що так буває тільки в казці. Розглянемо, що може перешкоджати такій ідеальній ситуації.

У будь-якої роботи є кілька осіб, зацікавлених у її виконанні:

  1. Студент.

  2. Науковий керівник.

  3. Держава.

Мотивація студента — вивчити якусь нову технологію, мову програмування або метод.

Мотивація наукового керівника — залучити студента до виконання окремої частини великого проєкту. Завдання наукового керівника: а) визначити множину тем курсових робіт у межах однієї дисципліни; б) поставити завдання й консультувати хід його виконання; в) оцінити результати роботи.

Мотивація держави — підготувати фахівців за потрібними напрямами для роботи на місцевих підприємствах. Завдання держави — визначити перелік дисциплін, з яких проводиться курсове проєктування, а також платити гроші керівникові й студентові/аспірантові за роботу.

Зрозуміло, що рівень мотивації та участі в усіх різний і змінюється залежно від часу, місця та учасників.

Поширений конфлікт — нерозуміння або неприйняття завдання наукового керівника з боку студента. Деякі причини цього:

  • студент може не розуміти суті спеціальності, на якій він навчається (наприклад, його спеціальність «спеціалізовані компʼютерні системи», а він мріє розробляти вебсайти);

  • студент може не бачити загальної картини проблеми (наприклад, студентові дали завдання запрограмувати алгоритм діагностування дефектів у системі на кристалі, але не пояснили важливість і місце цього алгоритму в циклі проєктування та виробництва мікроелектроніки);

  • особисті конфлікти між студентом і керівником.

У першому випадку студентові необхідно зрозуміти, що, вступаючи на певну спеціальність, він підписується щонайменше чотири роки вивчати й складати всі дисципліни, записані в навчальному плані. Сюди, крім занять із предметів, що цікавлять, також входить безліч предметів, які здаватимуться нецікавими, нудними, дурними, а іноді й цілком непричетними до спеціальності. Одним із цікавих способів розвʼязання цієї проблеми є компроміс між поставленою темою роботи й бажаннями студента.

Наведу приклад. Одного студента залучили до розробки тестів для компілятора. З початком нового семестру стало відомо, що йому необхідно робити курсову роботу з баз даних. Спочатку в наших планах не було завдань, де могли б застосовуватися бази даних. І ми ухвалили рішення, що студент розробить систему автоматизованого тестування компілятора, у якій тести й результати тестування зберігатимуться в БД. Таким чином, інтереси студента (займатися тестуванням компілятора) й інтереси держави (курсова з БД, яка включена до навчального плану) задоволені повністю.

Ще один приклад. Студент навчається на спеціальності «спеціалізовані компʼютерні системи», але насправді практикує вебдизайн і вебпрограмування. Рішення — тема курсової роботи «Онлайн-підручник із дисципліни». Від цього виграють усі. Керівник отримає онлайн-конспект і методички з дисципліни, студент застосує свої знання на практиці й отримає добру оцінку.

У другому випадку студентові необхідно однозначно дати зрозуміти керівникові, що незрозуміло, чому ця тема важлива й актуальна. І вимагати від нього пояснень. Паралельно з цим слід витратити час на самостійне вивчення питання. Потрібно поставити самому собі запитання: чи зможу я застосувати ці знання на локальному ринку праці? А на глобальному?

У третьому випадку і керівникові, і студентові потрібно залишатися професіоналами. Попри особисту несумісність, студентові потрібно бути дисциплінованим, виконавчим і довести розпочату роботу до завершення. Спроби саботажу ні до чого доброго не приведуть. У цьому випадку студент змарнує час (а міг би вивчити й зробити щось нове), також він ризикує отримати занижену оцінку й зіпсовану репутацію.

Може так статися, що за час вашого навчання теми змінюватимуться. Курсова була на одну тему, бакалаврська на іншу, магістерська на третю, дисертація на четверту (а потім вам набридне й четверта, і ви зміните її на пʼяту). Це нормально. Відомі випадки, коли люди проявляли себе в різних галузях. Повторюся, важливо до кожної теми підходити як професіонал і бути в цьому успішним.

Рекомендую до прочитання

How to Succeed in Graduate School: A Guide for Students and Advisors by Marie desJardins.