Першого квітня почав читати курс "Вступ до оптимізації продуктивності ПЗ" для третього курсу СКС. Для вступної лекції вирішив не використовувати слайди й проєктор, а просто роздрукував собі невеликий конспект лекції. На занятті поцікавився у студентів: зручніше їм із проєктором чи без. Обговорили переваги й недоліки обох способів, але вирішили проводити лекції зі слайдами. На наступне заняття я приніс ноутбук, проєктор і подовжувач. А в ауд. 314і немає розеток. І в коридорі поруч з аудиторією розеток теж немає.
Зараз згадую, що зі мною трапляються різні кумедні ситуації. Наведу кілька прикладів. Узимку 2008 року з друзями поїхали в Карпати кататися на лижах. Я всім хвалився тим, як компактно все склав в один рюкзачок, а от інші їдуть із великими сумками. Коли приїхали на місце, виявилося, що я забув покласти в мій компактний рюкзачок лижний костюм. На першому ж спуску з гори, після кількох падінь, мої джинси були дуже сильно розірвані. Домовився про купівлю вживаних лижних штанів із господарем будиночка, у якому ми жили. Штани виявилися на один розмір менші, ніж було потрібно. До кінця відпочинку вони теж порвалися.
Перед поїздкою в гори замовив собі дві нові пластикові картки: одну для зарплати, іншу — Master Card — для оплати в інтернет-магазинах. Розкрив конверти із секретними пін-кодами й подумав: «О! Які хороші пін-коди, так легко запамʼятовуються»! Потім зімʼяв конверти й викинув. Після повернення з Карпат я навіть приблизно не зміг пригадати, які цифри входили в комбінації. Інтервал між замовленням і перезамовленням двох карток становив лише два тижні.