Про успіх програмного проєкту можна судити за двома характеристиками: а) якість; б) строк виконання. Якщо одна з цих характеристик незадовільна, то виникає кілька цікавих запитань:
- Наскільки сумлінно розробник виконує свої обовʼязки?
- Наскільки розробник компетентний?
Якщо у проджект-менеджера немає технічної освіти, то дуже легко можна опинитися в ситуації, коли ти вже ніби й не проджект-менеджер, а вішалка для локшини від розробника.
Пропоную відносно простий метод отримання відповідей на ці запитання: попросіть програміста задокументувати поточний технічний борг за проєктом. Для цього слід виділити один робочий день. Навіщо аж стільки часу? Стільки часу потрібно для двох речей: а) дати зрозуміти, що завдання серйозне; б) достатньо часу, щоб ще раз пройтися всім проєктом і докладно все описати.
У результаті може бути кілька ситуацій.
Хороший варіант — це коли розробник просто фонтанує ідеями, що в цьому проєкті можна було б переробити: модель поліпшити, відрефакторити, написати тести. Тут важливо, що розробник не просто кидається модними словами, а має конкретний план, у яких місцях і що треба зробити. Не забуваємо, що часу було дано не пʼять хвилин. З таким розробником можна й потрібно продовжити діалог на предмет розуміння помилок у проєкті, винесення уроків.
Поганий варіант — це порожній звіт (або звіт із шаблонами «рефакторити», «написати юніт-тести» без конкретики). Порожній звіт здасть ідіот, ледар або людина, неспроможна до критичної оцінки обʼєктивної реальності, неспроможна до рефлексії. Незрозуміло, як така людина потрапила до вас у проєкт. Таку людину треба гнати в шию.
Проджект-менеджери, не дякуйте.