Улітку 2004 року близький друг (Сашо, привіт!) запросив сходити на вечірню проповідь до залу царства Свідків Єгови. Чим мене могло зацікавити запрошення близького друга сходити на вечірню проповідь до залу царства Свідків Єгови? Тим, що проповідник був зі США, а американські проповідники розповідають цікаво, переконливо, та й хотілося послухати мовлення носія другої рідної мови. Проповідь тривала близько 40–50 хвилин, я майже нічого не памʼятаю, крім назви: «Знецінені цінності» й суті, що відображала цю назву. Сенс приблизно такий: Господь Бог створив заповіді, яких ми повинні дотримуватися. Деякі люди вирішують, що якихось заповідей треба дотримуватися, а якихось заповідей не треба, і таким чином знецінюють завіти Бога.
І я запамʼятав такий жест проповідника: правою рукою він провів риску в повітрі паралельно землі на рівні голови й сказав: «Ось такими вас хоче бачити Бог». А лівою рукою провів риску на рівні грудей і сказав: «А ось такими ви хочете бачити самих себе. Ви знецінили цінності». Тоді мені це здалося просто кумедним, не більше. Але за кілька років я зіткнувся зі знеціненими цінностями у сфері освіти.
Що є цінністю в освіті? Здобуті знання. Що ми зараз спостерігаємо у виші: студенти в односторонньому порядку знижують академічні норми. Одразу зауважу, що нормою я вважаю відмінне знання предмета: на 90–100 балів. Крім академічних норм, існують ще професійні норми на ринку праці, вони, звісно ж, вищі за академічні норми, але оскільки вони прямо пропорційні, то, занижуючи одну норму, знижується й інша.
За часів епохи Відродження обсяги знань (а отже, й норми) підвищувалися. Згадайте безсмертне в Ісаака Ньютона: «Якщо я й бачив далі, то лише тому, що стояв на плечах гігантів». Тут мається на увазі, що на підставі знань попередніх поколінь вдалося отримати нове знання, передати його нащадкам. Зараз же відбувається зворотний процес: деякі студенти самостійно знижують норму знання до посереднього рівня. Деякі студенти намагаються просто здавати предмет вчасно, на «аби як». Повʼязано це з тим, що сесія спланована заздалегідь, час обмежений, та й знання — не бозна-яка цінність. І якщо до іспиту залишилася одна ніч, і дату іспиту перенести неможливо, то параметр, що залишився вільним, — це якість (обсяг) знання. Зрозуміло, що такі знання вилетять із голови швидше, ніж викладач встигне закрити заліковку після іспиту.
Можна виділити кілька характерних порогів:
— 60 балів — прохідний бал, менше не можна, уже буде «двійка» і не переведуть у наступний семестр;
— 75 балів — середній бал для отримання стипендії.
Схожа ситуація виникає з предметами, на яких немає іспиту, а є залік — там достатньо отримати «трійку», щоб перевестися далі.
І ця деградація спостерігається в кожному поколінні студентів. У страшних снах мені ввижається, що в один момент знання студентів перетворяться на матеріальну точку, а в наступний момент зникнуть узагалі.