Приходять до мене прогульники, коли їх от-от відрахують, і питають:
— Володимире Ігоровичу, а що потрібно, щоб закрити ваш предмет?
— Відпрацювати й захистити всі лабораторні роботи.
— А можна ми вдома зробимо й принесемо вам звіти?
— Так, звісно, можна.
Студенти розвертаються й щасливі йдуть. Вони знають, що попросять своїх одногрупників дати їм звіти, поміняють там прізвище і наступного дня прийдуть до мене їх захищати, а там, дивись, і на трієчку навідповідати можна.
Але прогульники не знають одного: на моїх лабах немає звітів. Студентам в аудиторії я спеціально кажу не витрачати папір і не робити звіти. Мені достатньо показати робочу програму, вихідні коди прямо з компʼютера, і я ставлю відпрацювання. Діло зроблено — є відпрацювання.
Я це практикую з 2007 року. Цікаво, що ті студенти, які обіцяли зʼявитися зі звітами, йшли, і я їх більше ніколи не бачив. Мабуть, досі шукають звіти.
Що я вимагаю від студентів, які роблять лабораторні роботи самостійно, — це довести, що вони зробили їх самостійно. А це дуже легко перевіряється за одну хвилину простого діалогу. Людина, яка робила лабу сама, відповідає жваво. Той, хто списав, — мукає й мимрить.