Нещодавно прочитав книжку «Без жалю до себе» Еріка Бертрана Ларссена (76 грн в електронному варіанті).
Я прочитав цю книжку 25.11.2015 і вже майже нічого не памʼятаю. Це не дивно, адже після прочитання книжки запамʼятовується 5%. Ну або 10%, якщо ви геній.
Книжку написав відставний військовий, який розповів про свій шлях. Як він не потрапив із першого разу до елітного підрозділу, бо не пройшов суворий відбір: із 20 людей брали тільки 2, а він за рейтингом виявився третім. Про те, як він дав собі обіцянку за рік стати першим і став.
Ще цікава історія, як він на трасі в ожеледицю потрапив у ДТП: автобус занесло, і він мчав назустріч його машині. Він згрупувався, обхопив голову руками, після зіткнення його, як мʼячик, кидало по стінах і стелі машини, але він мало того що залишився живий, так ще й був при тямі, виліз із машини й керував порятунком інших: викликав поліцію та швидку, відправив людей уперед і назад дорогою, щоб зупинити рух і не допустити ще однієї ДТП. Ще він надав першу допомогу пасажирам автобуса. Найцікавіше, коли приїхали поліцейські й запитали, де водій легковика, то він сказав: це, мовляв, я.
Попри таку бадьорість, ДТП не минула просто так: ще цілий рік його мучили дикі болі в голові та шиї. Автор описує цей період як найскладніший у його житті, але тим не менш він знайшов у собі сили відновитися й жити далі.
Після цього Ларссен описує, як став тренером із цієї теми і як він підтримував інших.
Загалом книжка дуже хороша й цікава, у мене залишилося дуже хороше враження про неї. Вона розповідає про те, як не треба лежати на дивані, а треба працювати над собою, щоб досягати успіху в житті. Дуже рекомендую цю книжку хлопчикам, тому що в нашій вітчизні дуже багато хлопчиків росте без батьків і виховується в кращому разі мамами, то таку книжку їм потрібно прочитати обовʼязково.
Коли я читав цю книжку, то згадував ще дуже схожі, які допомагають із хлопчика виховати чоловіка. Це «Чоловічі розмови за життя» Дмитра «Гобліна» Пучкова і «Чоловік із сокирою» Андрія Кочергіна.