Нещодавно дочитав книжку «Не відволікайте мене!» Едварда Гелловелла (120 грн в електронному вигляді).
Похвалюся: мені щастить на книжки. Щойно в житті починає щось непокоїти, як одразу трапляється під руку книжка в тему.
Почалося все з того, що голос у голові почав торочити: часу мало, справ багато, треба більше робити справ за малий час. Якийсь час цей голос говорив просто в голові, але потім він почав шукати практичного втілення.
Наприклад, голос казав: «Гей, а чого це ти розсівся? А, проєкт довго компілюється? Ну то відкрий пошту й напиши імейли! Або загугли розвʼязання тієї проблеми, ну памʼятаєш, клієнт скаржився тиждень тому. Ні, не вчора, не вчора, уже тиждень минув, а ти все не допоміг людині, бездушна ти тварюко»!
Або голос казав так: «Гей, а тобі не здається, що от коли ти приходиш в офіс, то поставити чайник, а потім роздягнутися й заварити чай — це оптимальніше, ніж спочатку роздягнутися, а потім ставити чайник і цілих 2,5 хвилини нічого не робити? Ти що, вічно жити зібрався, якщо так розкидаєшся часом???». (Репост, якщо теж так робив.)
Дуже часто він підказував: «Чуєш, а може, давай ти одразу 7 чатів відкриєш і за той самий час відповіси всім одразу»? (Лайк, якщо робиш так постійно.)
А ще часто голос казав так: «Тссс... шухер, хтось заходить у кімнату! Закривай Фейсбук, відкривай пошту й удавай, що ти дуже зайнятий. А тепер скажи цій людині, що ти розвʼяжеш її проблему колись іншого дня, наприклад завтра!» (Лайк і шер, якщо це про тебе теж.)
Так тривало кілька років. Виграні 2,5 хвилини під час кипʼятіння чайника ніяк не могли зрівнятися з безрезультатними днями. А іноді й безрезультатними тижнями.
У книжці «Не відволікайте мене!» я вичитав, що це — ситуаційно зумовлений дефіцит уваги. Найчастіше він проявлявся в постійному бажанні зазирнути в пошту — чи не прийшло щось важливе, або оновити соціалку — а раптом хтось щось напише? У підсумку замість продуктивної творчої праці — постійні перемикання на все інше, що до роботи великого стосунку не має. У громадському транспорті, де компʼютер не дуже-то й дістанеш, мені його заміняв смартфон. Там можна було перевіряти і пошту, і соціалочки. А оскільки в мене їх штук 5, то щойно доходить до перевірки пʼятої, там уже по колу можна й першу починати перевіряти — ну а раптом щось нове зʼявилося? Життя зациклилося.
У книжці автор розглядає різні фактори, які впливають на концентрацію уваги: це і компʼютер, і режим багатозадачності, це і моральний стан людини, її думки та стосунки з оточенням. Також у другій частині книжки він наводить рекомендації, як можна підвищити концентрацію уваги.
Я навіть і не знаю, кому цю книжку можна не порекомендувати. Тому рекомендую цю книжку всім.