Одна з порад для лекторів — це встановити звʼязок з аудиторією за допомогою запитань. Коли я був студентом, потрапляв у такі ситуації, коли я називав слушну відповідь, а викладач каже «неправильно» і чекає інших відповідей. Я тоді думав: «От мудак, адже я ж правильно відповів». Таке часто трапляється, якщо на запитання немає чіткої відповіді, наприклад: «У чому найголовніша відмінність Андроїда від iOS?».
Коли я сам став викладачем, то теж почав ставити аудиторії запитання, щоб розворушити, змусити мізки студентів працювати. І після неправильної відповіді почав ловити погляди, в яких читалося: «От мудак, адже я ж правильно відповів». Така ситуація викликала дискомфорт.
За роки я прийшов до поняття «контрольної відповіді». Контрольна відповідь — це така відповідь, яку очікує почути викладач. Наприклад, за планом лекції після запитання «У чому відмінність програмування мобільних застосунків від десктопних застосунків» потрібно розповісти про енергозбереження, тому контрольна відповідь: «На мобілці потрібно економити заряд акумулятора, а отже ефективно використовувати апаратні ресурси». Тому, коли студенти говорять про парадигми користувацького інтерфейсу або про використання хмарних сервісів, то я кажу: «Хороша ідея, але контрольна відповідь інша», і ми продовжуємо обговорення.