У Санкт-Петербурзі буваю нечасто. Востаннє був улітку 2008-го на концерті вокально-інструментального ансамблю «Металліка». Цього разу поїхав на конференцію «Схід-захід. Проєктування та діагностика — 2010» доповістися за темою синтезу інтерфейсів і транзакторів та й інших видатних учених послухати.
Їхав пролетарським транспортом — поїздом. Нудьгувати не довелося — поруч їхав пʼятирічний темношкірий хлопчик, розважав нас усякими розповідями. У вагоні було спекотно. Виходив подихати на різних станціях. Вокзал у Курську здивував своїми табличками.
Зупинився в «Бенуа отелі», маленький, тихий, затишний готель у центральному районі Санкт-Петербурга і за
Чим хороший Санкт-Петербург — це тим, що можна сміливо звертати в будь-який провулок, і все одно буде чисто, красиво й цікаво. Вулиця Льва Толстого, театр Андрія Миронова:
Телевізійна вежа. Непоганий орієнтир, щоб не заблукати. Вночі вежа виглядає до біса красиво — мерехтить яскравими синенькими й біленькими вогниками.
Вежа ближче.
Іноді здавалося, що з Харкова й не їхав. Імовірно, це повʼязано з тим, що обидва міста забудовувалися приблизно в один і той самий час.
Бачив якийсь незрозумілий знак.
Пітерський трамвай на Ліговському проспекті. Тут транспорт організований дуже цікаво. Для трамваїв, автобусів і тролейбусів виділена окрема смуга. Таким чином, коли проспект стоїть у заторі, у робітничого класу є можливість не поспішаючи їхати далі.
Пітерський автобус-гармошка там само.
Світлофор застав дівчину зненацька.
Проходячи повз ботсад, побачив, як помирають дерева.
Перший корпус Ленінградського електротехнічного інституту — місце проведення конференції. Побувати всередині не вдалося, тому що всі засідання проводилися в корпусах, які були побудовані, мабуть, за часів Радянського Союзу. Іноді планування приміщень вводило в ступор.
Сама конференція присвячена питанням проєктування, тестування, діагностики, експлуатації програмно-апаратних компʼютерних систем. За форматом конференція розділена на три частини. Перша — запрошені доповіді, які тривають зазвичай 30 хвилин. Доповідачі — запрошені люди, які висвітлюють ключові питання. Наприклад, на фото нижче Річ Голдман із фірми Синопсис доповідає про вплив економічної кризи на галузь проєктування мікроелектроніки. Друга частина — це звичайні доповіді
Єрвант Зорян доповідає про економіку розробки інтегральних схем, про екосистеми, про зниження витрат на розробку. З графіка видно, що чим вищий ступінь інтеграції, тим вища вартість розробки.
Професор Зайн Навабі з Ірану доповідав про проблеми високорівневого проєктування (т. зв. Electronic System Level Design). Його слайди дуже змістовні й дохідливі.
Під час конференції мобільна мережа почала дуркувати й надсилати дивні повідомлення.
У вільний від наукових дискусій час ми каталися Невою.
Знаменитий крейсер.
Якісь страшні штуки (С-300?).
З води місто виглядає не менш красиво, ніж із суші.
Упс... Ай дід іт егейн...
На каналах бачили всяке.
Друга частина coolтурної програми — відвідування Петергофа.
Кіт-білайн застряг у кватирці.
Тепер я знаю, що веселки беруться з димоходів.
Але найкорисніша частина конференції починається пізно ввечері, коли наукові сесії й культурні програми вже давно закінчилися. Кілька молодих учених з України, Росії та Естонії зібралися разом, щоб обговорити важливі глобальні наукові проблеми, які гостро стоять перед усім людством. Ми так захопилися цими дискусіями (мені навіть влаштували передзахист мого дисера — замість проєктора малював усе на серветках), що й не помітили, як швидко пролетів час. На годиннику була пʼята ранку.
Я зайшов у готель, зібрав речі й вирушив на автовокзал, де о 8:10 на мене чекав автобус Санкт-Петербург—Москва. Але про це наступного разу.
