Учора Віктор Іванович Каук перепостив мій пост про “Чому я звільнився з універу” в групу “ХНУРЕ - відкрита група” (https://www.facebook.com/groups/vicerector/permalink/1806975352897269/). Репост він супроводив своїм наративом. Під репостом відбулася дискусія, зокрема й за участю ректора ХНУРЕ Едуарда Юхимовича Рубіна.

До мене звернулося кілька людей, мовляв, Вово, ми розгублені: є кілька інтерпретацій твого поста. Кому вірити?

Хто не хоче псувати собі настрій у цей чудовий недільний день, тому далі краще не читати.

В. І. Каук про моє звільнення: “Вражає те, що саме останній рік став таким і підштовхнув його до цього рішення. Без таких людей ХНУРЕ буде важко підтверджувати високий рівень ІТ навіть у Харківському регіоні. Без молодих, активних, професійних і талановитих нам не вижити. І якщо таких, як Володимир Обрізан, виживає наша система організації та управління, то необхідно щось змінювати, і терміново.”

Давайте одразу про найголовніше: високий рівень ІТ у ХНУРЕ просрав Михайло Федорович Бондаренко. Я вступив у 2000-му на каф. ЕОМ, і вже тоді там навчалися за хабарі, а на лекціях із розумним виглядом розповідали про мікросхеми серії 555 зразка 1970-х років. (Для порівняння: у 2000 році компанія Інтел випустила мікропроцесор Пентіум 4 з інтеграцією 42 млн транзисторів). У 2005-му на захисті диплома в мого одногрупника запитали: “Чим автомат Мілі відрізняється від автомата Мура?”, він відповів: “Давайте залишимо це питання без відповіді”, і йому поставили “відмінно” та видали диплом. У 2004-му інший одногрупник одразу після отримання диплома бакалавра пішов зі словами: “Мене тут нічому більше не навчать” (він зараз працює програмістом у Швеції). До приходу Рубіна та його команди залишалося ще 10 років, а ХНУРЕ вже безвідмовно працював на інкубацію дебілів і на вигнання здоровомислячих.

Е. Є. Рубін про моє звільнення: “Я з ним розмовляв. Пішов він не через проблеми останнього року, а через погіршення ситуації в університеті та проблеми останніх двох, трьох років. І в цьому він бачить проблему не в мені, а більше в таких, як Ви. А також у нього були важливі справи в бізнесі.”

Я спостерігаю проблеми з 1999 року. Тоді до нас на підкурсах на заняття з математики викладач зʼявився пʼяним і писав формули, спершись на дошку. Слава Богу, у математиці він був добрий, і на якість підготовки це не сильно вплинуло.

У 2000-2005 я був студентом, і купу проблем було видно на лекціях. (Див. вище.)

У Раді молодих учених я був у 2006-2007. Уже тоді Сліпченко нас ігнорував. (Див. Молодіжний форум).

У 2008-2009 я працював у центрі навчання студентів іноземними мовами. Там повна профанація — там ніхто не вчився, а оцінки в деканаті ставили просто так. Коли я звільнявся з ЦНСІМу, то Горбачов замість питання: “А чому, у чому проблема?” накричав на мене, мовляв, я раб і маю працювати тут вічно. До речі, імʼя ХНУРЕ вже тоді “гриміло” на міжнародній арені. У 2009 році Кувейт перестав направляти студентів навчатися в ХНУРЕ: Новини вітчизняної освіти До приходу Рубіна залишалося 6 років.

Коли я працював преподом до 2016 року — фіг кого відрахуєш, бо студенти знають: інкубатор своїх не здасть.

І в останні роки: хто завіз купу іноземних студентів, які взагалі нічого не розуміють в ІТ, і змусив мене їх учити?

В. І. Каук: “Володимира я знаю давно. І уважно прочитав його зізнання, чому він пішов. Квітень 2016 року - це не рік і не два тому. Крім того, вчитайтеся, Едуарде Юхимовичу, і зрозумієте, що відбувається з ОСВІТОЮ на конкретному факультеті. Я нічого не брешу, і, до речі, Ваш спосіб ображати людей відомий. Що саме я збрехав? Невже я Володимиру не дав можливості проявити себе як викладача і людину.”

Вікторе Івановичу, мій мозок працює так: спочатку йде процес ухвалення рішення, а є точка біфуркації, коли рішення ухвалено, коли метатися пізно. Було багато консультацій із цього питання з колегами протягом кількох років. Я довго спостерігав за тим, що відбувалося. Цикл постів про неуспіх в університеті я почав писати у квітні 2015 року (Університет не вчить бути успішним). За пів року до приходу Рубіна.

А про освіту на конкретному факультеті — це просто на нашому ми не засцяли про це говорити.

Е. Є. Рубін: “Вікторе, Ви знаєте його, а я з ним розмовляв і зʼясовував причини, тому й кажу, що пересмикуєте. До речі, Володимир один із основних партнерів на проєкт дуальної освіти й брав участь у всіх переговорах.”

Це правда. Уже після того, як я забрав трудову (вересень 2016), я брав участь в обговоренні дуальної освіти, і я повністю підтримую цей проєкт.

В. І. Каук: “Як Ви вважаєте, те, що Володимир перестав бути викладачем ХНУРЕ, це погано чи добре? Якщо погано, то що керівництво зробило, щоб такі, як він, приходили й залишалися в ХНУРЕ?”

А ось тут дуже тонкий момент, який зрозуміли лічені одиниці: я звільнився, але не пішов. Це дві великі різниці. Мені не потрібно йти за розкладом у порожню аудиторію. Мені не потрібно зображати лабораторну роботу з іноземцями. Але я продовжую займатися з мотивованими студентами на каф. АПОТ. Ми обговорюємо з Рубіним і Чумаченком дуальну освіту. У своїй організації я обкатую поглиблений курс із програмування мобільних платформ, який за домовленістю з Рубіним і Чумаченком я прочитаю на каф. АПОТ у вигляді факультативу для студентів нашого універу. Не поспішайте мене ховати!

Параграфи для тих, у кого залишилися ще питання. У кого питань більше немає, читати далі суворо забороняється.

На останніх виборах я голосував за Рубіна. Решта кандидатів — це хайвей у болото.

Тут кажуть, що Рубін не вчений, що він не педагог. Людям чомусь здається, що керівником учених і викладачів має бути вчений і викладач. Керівником учених і викладачів має бути професійний менеджер. Це добре, що Рубін не вчений, щоб у нього не було спокуси замість стратегії, організації, мотивації та контролю, не дай Боже, почати писати статті чи монографії. Я ходжу лікувати зуби до професійного стоматолога, а не до доктора медичних наук.

Ще людям здається, що за один день усе зміниться. В універі купа кандидатів наук і докторів наук, а чомусь про закон інерції забули. У моїй організації всього 16 людей, і ми змінюємося дуууже повільно, по одній невеликій зміні за 2-3 місяці. Ви справді вважаєте, що за 10 місяців Рубін мав подолати організаційний спротив і вам на блюдечку щастя принести? Ха-ха-ха, які ви наївні.

Ще людям здається, що все навколо має змінюватися без їхньої участі. Мовляв, прийде Рубін, він усе змінить, а я сидітиму й чекатиму. Ні, таким ставленням ви риєте собі могилу. Не чекайте дива від когось, змінюйтеся самі. Майте сміливість узяти на себе відповідальність за те, що відбувається навколо.

“Змініть себе — зміниться життя”. (Джим Рон).

«Врятуйся сам, і тисячі навколо тебе врятуються.» (Серафим Саровський).