«Якщо я бачив далі за інших, то тому, що стояв на плечах гігантів» Ісаак Ньютон
Після того як визначено тему дослідження для статті (див. «Про вибір теми наукової роботи») або курсової, дипломної, дисертаційної роботи, необхідно дуже щільно попрацювати з джерелами.
Під джерелом мається на увазі: допис у блозі, сторінка на сайті, наукова стаття в журналі або збірнику, уже захищені курсачі, дипломи, дисери, монографії, книжки, публічні виступи.
Навіщо це потрібно робити?
-
У будь-якому разі, читаючи літературу, ви порозумнішаєте й чогось навчитеся. Навряд чи ви взялися писати якусь тему, яку досконало знаєте. Ну не будемо кривити душею, адже навіть під час роботи над чимось добре відомим доводиться підглядати в довідники та інші джерела, щоб перевірити факти або процитувати.
-
У більшості форматів (стаття, курсач, диплом, дисертація) розділ з оглядом літератури є обовʼязковим. Зазвичай цей список вичитують, щоб там не було «мурзилок» (джерел, що не мають стосунку до теми роботи). Така проста робота, як курсач, має спиратися на
5–10 джерел. Для дисертацій цю планку піднято до100–200 джерел. -
Вивчення літератури дозволить вам не потрапити в дурну ситуацію, коли вашу, здавалося б, унікальну й геніальну ідею вже хтось детально описав років двадцять тому. Вивчення літератури дозволяє підтвердити наукову новизну.
Виявіть повагу до наукового керівника й наукової спільноти. Використовуйте свій потенціал самоосвіти перед тим, як ставити запитання або публікувати свої результати.
Перед тим як почати працювати з джерелами, їх потрібно знайти. Починати шукати слід із загальних формулювань. Наприклад, якщо ви пишете про апаратний синтез, то так і робите запит: «hardware synthesis». Коли ви будете заглиблюватися, формулювання стане складнішим, наприклад: «a method for interface synthesis from C++ description».
Звідки почати пошук? Найпростіше, звісно, зробити це сидячи вдома перед компʼютером. Бібліотеки й пошуковики англомовних (переважно) статей:
-
IEEE Computer Society Digital Library (платна) — періодичні видання й архіви конференцій, що проводяться під парасолькою IEEE Computer Society. Видань кілька десятків, конференцій кілька сотень. Студентське (аспірантське) членство в IEEE, Computer Society і доступ до цифрової бібліотеки сумарно можуть коштувати близько 100 доларів на рік. Але під час проведення досліджень ці гроші зекономлять вам час на пошук цікавих статей.
-
ACM Digital Library (платна) — періодичні видання й архіви конференцій, що проводяться під парасолькою ACM. Реєстрація + доступ до бібліотеки також коштуватимуть близько 100 доларів.
-
CiteSeer (безплатний) — насправді це не бібліотека, а свого роду «гугл» по статтях. Пошуковий робот сканує інтернет на предмет текстів статей у вільному доступі. Запамʼятовує назву, авторів і посилання на інші статті. Сам PDF-файл кешується на сервері.
-
Google Scholar (безплатний) — теж пошуковик, сканує багато джерел (зокрема згадані), показує як платні колекції, так і безплатні.
-
arxiv.org (безплатний) — ще один пошуковик по статтях.
-
Різні видавництва, які дають безплатний доступ до своїх періодичних видань, наприклад, http://www.hindawi.com/journals/
На жаль, придатні російськомовні пошуковики або колекції мені не відомі. Буду вдячний, якщо читачі блогу вкажуть їх у коментарях.
Не варто нехтувати звичайними бібліотеками. Свого часу я намагався знайти в інтернетах книжку, видану в СРСР у
Усі здобуті статті потрібно організувати на компʼютері якимось одноманітним способом. Бібліографічне посилання слід вписати в спеціальний Word-файл. Статті можна складати в окремі папочки за темами або за авторами.
А якщо ця папочка буде ще й проіндексована, то буде набагато зручніше. Рано чи пізно документів назбирається багато, і пошук за ключовими словами буде дуже доречним.
Може так статися, що простим пошуком в інтернеті ви знайдете недостатню кількість статей. Це зовсім не біда. Просто тепер ми скористаємося іншим способом пошуку.
1. Пошук за посиланнями
Завдяки тому, що вважається потрібним посилатися на інші джерела, усі статті перебувають у такому відношенні, як показано на рисунку:
Тут червона стаття — це та стаття, яку ви знайшли, наприклад, через Google. Зазвичай наприкінці кожної статті є розділ, який називається «References» або «Джерела». У цьому прикладі червона стаття посилається на одну сіру й на одну зелену. Якщо автор червоної послався, то дуже велика ймовірність, що ті статті теж мають стосунок до досліджуваної теми. А отже, потрібно обовʼязково знайти ці статті, вивчити їх, а потім і долучити до вашої роботи. Зверніть увагу на зелену статтю. Вона стара, і на неї аж три посилання. Імовірно, це якась фундаментальна праця, у якій описуються основи або вперше визначена та чи інша проблема. Найімовірніше, у ній ви не знайдете рішення конкретно вашої проблеми, але вона може виявитися дуже корисною, щоб зрозуміти загальну картину й історію питання. Ось так виглядає типова секція з посиланнями:
Обовʼязково знайдіть ці квадратики з циферками в тексті статті. Тоді ви зможете зрозуміти, в якому місці автор послався. Це допоможе зрозуміти контекст.
Трохи складніше стоїть справа із синіми статтями. Це ті статті, які посилаються на червону. Проблема в тому, що на момент публікації автор не може знати, хто посилатиметься на цю статтю в майбутньому. Але зазвичай сайти з архівами статей під час індексації самостійно вибудовують ці списки. Якщо ви бачите, що хтось послався на статтю з темою, яка вас цікавить, то сміливо можете подивитися цю роботу. Дуже ймовірно, що в ній пропонується нове рішення або розвиток ідеї. Також можна дізнатися, хто послався на поточну статтю через Google. Досить лише скопіювати назву статті й вставити її в пошуковик у лапках.
2. Пошук за автором
Ви знайшли статтю, вона здалася вам цікавою. Подивіться, хто автор цієї статті. Зазвичай автор протягом року або кількох років видає кілька статей, де послідовно розкриває одну тему або кілька суміжних тем.
Ввівши в Google ПІБ автора, ви можете знайти його домашню сторінку, на якій будуть указані всі його праці за останні роки. А ще там можуть бути одразу посилання на PDF-файли з текстом. Great success! Знову ж таки, крім Google, вам допоможуть сайти з архівами статей, які вміють фільтрувати за автором.
3. Пошук за збірником або журналом
Також слід звернути увагу на видання (періодичний журнал або збірник статей), у якому знайдена та чи інша стаття. Дуже логічно, що всі конференції проходять під однією тематикою. Тому, погугливши (або відфільтрувавши на сайті зі статтями) за назвою конференції, ви зможете знайти статті, схожі на ту, яку ви вже знайшли іншими способами. Ну а якщо натрапити на архів якоїсь конференції з вашої теми — то це взагалі халява!
Ну і на завершення хочу нагадати про лєніну курву (learning curve, крива навчання).
Рано чи пізно, після прочитання
Так, і давайте не лінуйтеся. Нам ще вітчизняну науку підіймати з колін після того, як демократи на пару з ефективними менеджерами накоїли лиха.
Див. також